Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №946/9827/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9827/25

Провадження № 2/946/181/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Клопот М.П.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Ковальчук І.Ю. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28.08.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким остання отримала від позивача грошові кошти у сумі 6 тисяч доларів США, що еквівалентно в національній валюті сумі 254 005,20 грн., до 28.10.2025 року. На підтвердження отриманих коштів ОСОБА_2 надала відповідну розписку. Проте, у термін, зазначений у розписці, відповідач грошові кошти не повернула, на неодноразові вимоги про повернення – не реагує, пояснюючи це відсутністю грошей. Оскільки ОСОБА_2 грубо порушує свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , останній вимушений звернутись з цим позовом до суду.

Уточнивши 06.04.2026 року предмет позовних вимог, представник позивача просила стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 6 тисяч доларів США та судові витрати.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи без участі позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся, у відповідності до ст.128 ЦПК України, належним чином, про причину неприбуття не повідомив та не подав відзив, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, судом встановлено, що згідно з оригіналом розписки 28.08.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), взяла у борг у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 6 тисяч доларів США, які зобов`язалась повернути не пізніше 28.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст. 1051 ЦК України).

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов`язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір позики, про що свідчить оригінал розписки, і зобов`язання за яким відповідачка не виконала.

Отже, з останньої підлягає стягненню сума позики в розмірі 6 тис.дол. США.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України ст.ст.12, 13, 76-81, 82, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у погашення заборгованості за договором позики від 28.08.2025 року грошові кошти у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір в сумі 2 540,05 (дві тисячі п`ятсот орок гривень п`ять копійок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення проголошено 01.09.2026 р.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Баннікова