Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №731/751/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 731/751/23

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1886/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Мамонової О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Яременко І.В. від 29.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

17.10.2023 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Королькова М.А., засобами поштового зв`язку звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 146 000,00 грн заборгованості за придбаний автомобіль DAIHATSU-YRV, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DAIHATSU YRV, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . У середині 2017 року між позивачем та ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості щодо придбання останньою зазначеного автомобіля за 4 000 доларів США. Сторони домовилися, що оплата вартості автомобіля має бути здійснена протягом двох років з моменту передачі автомобіля, ключів та технічного паспорта, після чого транспортний засіб мав бути перереєстрований на ОСОБА_2 . На виконання домовленості позивач передав ОСОБА_2 автомобіль, ключі та технічний паспорт, однак остання обумовлену вартість автомобіля не сплатила та транспортний засіб на себе не перереєструвала. У зв`язку з цим позивач звернувся до органів поліції із заявою про викрадення автомобіля, за результатами чого транспортний засіб було оголошено в розшук. Із метою захисту свого порушеного права позивач також звертався до суду з позовом про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння (справа № 731/315/20), у якому було відмовлено, оскільки суди встановили, що автомобіль, ключі та технічний паспорт були добровільно передані позивачем, що виключає можливість його витребування в порядку віндикації. При цьому, як зазначає позивач, судами нібито встановлено факт досягнення між сторонами усної домовленості щодо автомобіля та його використання відповідачами. Посилаючись на те, що відповідачі фактично користуються транспортним засобом, однак його вартості позивачу не сплатили, а можливість витребування автомобіля за результатами розгляду справи № 731/315/20 виключена, позивач просив захистити його порушене право шляхом стягнення з відповідачів вартості транспортного засобу в розмірі 4 000 доларів США, що на момент звернення до суду становило 146 000,00 грн.

Суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Савенко А.І. ухвалою від 16.11.2023 цивільну справу № 731/751/23 передав на розгляд до Новозаводського районного суду м. Чернігова за територіальною підсудністю.

Новозаводський районний суд м. Чернігова своїм заочним рішенням від 29.07.2025 відмовив у позові ОСОБА_1 про стягнення коштів.

21.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду засобами поштового зв`язку надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , у якій апелянт просить заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.07.2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем існування між сторонами договірних правовідносин та безпідставно відмовив у задоволенні позову лише з огляду на відсутність письмового договору купівлі-продажу автомобіля. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, встановленим у справі № 731/315/20, зокрема факту існування усної домовленості сторін та добровільної передачі автомобіля відповідачам. Апелянт уважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення цивільного законодавства щодо форми правочину та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів вартості автомобіля. Указує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, фактично звів оцінку спірних правовідносин до відсутності письмового договору купівлі-продажу, не врахувавши інші обставини справи та докази, які, на його переконання, підтверджують досягнення сторонами домовленості щодо передачі автомобіля відповідачам.

Окрім цього, апелянт уважає, що навіть за відсутності кваліфікації відносин сторін даного спору як договору купівлі-продажу відповідачі володіють і користуються автомобілем без будь-якої правової підстави, а тому вважає необхідним застосування «інституту неосновного збагачення (стаття 1212-1214 Цивільного кодексу України)».

Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 29.07.2026, за клопотанням апелянта, поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Відзивів на апеляційну скаргу від відповідачів до суду не надходило, що відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судові повістки, направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресами, зазначеними в матеріалах справи, повернулися до суду з відміткою поштового оператора «відсутній адресат». Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України такі особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи та згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка відповідачів не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу автомобіля та досягнення згоди щодо його істотних умов, зокрема ціни, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 146 000,00 грн.

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DAIHATSU YRV, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих транспортних засобів, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6, 7).

На запит суду першої інстанції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надано копію договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 217267493), відповідно до якого транспортний засіб DAIHATSU YRV, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , застрахований за договором, страхувальником за яким є ОСОБА_4 . Строк дії договору визначено з 10.10.2023 по 09.10.2024. Зазначений страховий поліс був чинним станом на 14.08.2024 (а.с. 126-127).

Позивач стверджує, що в середині 2017 року передав ОСОБА_2 автомобіль DAIHATSU YRV, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який надалі перебуває у користуванні відповідачів. Передача транспортного засобу відбулася на виконання досягнутої між ним та ОСОБА_2 усної домовленості про відчуження автомобіля за 4 000,00 доларів США з умовою сплати його вартості протягом двох років та подальшої перереєстрації транспортного засобу на ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що обумовлені кошти сплачені не були, ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із заявою про викрадення автомобіля, після чого транспортний засіб було оголошено в розшук.

Надалі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння.

Варвинський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 06.09.2021 у справі № 731/315/20, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2021, у позові про витребування автомобіля відмовив.

На переконання позивача, під час розгляду зазначеної справи судами встановлено факт передачі ним транспортного засобу ОСОБА_2 та його подальшого перебування в користуванні відповідачів.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, передусім, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що судами у справі № 731/315/20 установлено факт досягнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усної домовленості щодо купівлі-продажу спірного автомобіля та передачі його передачі «покупцеві», виходить з наступного.

За правилом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом постанови Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 преюдиційні факти – це факти, установлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Зі змісту рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 06.09.2021 та постанови Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2021 у справі № 731/315/20 убачається, що судами зазначено лише про твердження самого ОСОБА_1 щодо наявності усних домовленостей відносно переходу права власності на автомобіль та зроблено висновок, що самі лише пояснення позивача щодо обставин вибуття автомобіля з його власності за наявності відповідних заперечень ОСОБА_2 з цього приводу, є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Отже, обставини щодо передачі спірного автомобіля, на які посилається позивач, судами під час розгляду справи № 731/315/20, не встановлювалися, а відтак не мають преюдиційного значення для справи, що розглядається.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За правилами частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами, установленими частиною першою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша, друга статті 640 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Таким чином, для виникнення у відповідачів обов`язку сплатити позивачеві вартість автомобіля необхідно встановити не лише факт його передачі, а й факт досягнення сторонами домовленості про його продаж, зокрема щодо ціни та інших умов, які визначають зміст відповідного зобов`язання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відсутність письмового договору не є визначальною, оскільки статтею 205 ЦК України допускається вчинення правочинів усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, за загальним правилом закон пов`язує можливість вчинення правочину в усній формі з його повним виконанням сторонами в момент вчинення. Якщо ж сторони домовляються про передачу майна зараз, а виконання зустрічного грошового обов`язку відкладається на майбутнє, така домовленість не може бути підтверджена лише фактом передачі майна, оскільки сам факт його передачі не свідчить про виконання сторонами всіх обумовлених ними обов`язків.

У цій справі позивач стверджує, що автомобіль був переданий ОСОБА_2 у 2017 році, тоді як сплата його вартості в розмірі 4 000 доларів США мала здійснюватися протягом наступних двох років. Отже, указана домовленість, на існуванні якої наполягає позивача, не передбачала повного виконання сторонами своїх зобов`язань у момент її досягнення, оскільки передача автомобіля та сплата його вартості мали відбутися в різний час.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на необхідність розмежування факту фактичної передачі майна та факту укладення договору, а також на те, що для визнання договору укладеним необхідно встановити досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі № 201/9663/23 зазначено про необхідність встановлення факту досягнення сторонами домовленості щодо істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля та належного підтвердження відповідних обставин доказами.

Верховний Суд також послідовно виходить із того, що сама по собі передача майна не є безумовним підтвердженням укладення договору купівлі-продажу, якщо з обставин справи неможливо достовірно встановити, що сторони досягли домовленості саме про відчуження майна, а також погодили його ціну та інші істотні умови. Фактичні дії сторін можуть враховуватися судом як докази їхньої волі, однак вони підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами і не можуть замінювати недоведений факт досягнення сторонами відповідної домовленості.

Таким чином, ураховуючи положення статей 205, 206, 626, 638, 655 ЦК України, для встановлення існування між сторонами усного договору купівлі-продажу недостатньо самого лише факту передачі автомобіля. Необхідно встановити, що така передача відбулася саме на виконання досягнутої сторонами домовленості про купівлю-продаж, а також що сторони погодили істотні умови цього правочину, зокрема предмет та його ціну.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Так, за приписом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

У цій справі таких обставин не встановлено. Позивач не надав доказів, які б підтверджували досягнення між ним та ОСОБА_2 домовленості про продаж автомобіля саме за 4 000 доларів США із відстроченням платежу на два роки. Саме по собі посилання позивача на існування такої усної домовленості не може замінювати доказування факту її досягнення та конкретного змісту.

Урахувавши, що позивачем не доведено факту укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля та виникнення у відповідачів відповідного обов`язку зі сплати його вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

При цьому колегія суддів не розглядає доводи апелянта про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, оскільки в силу вимог частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в судовому рішенні, повноти встановлення обставин справи й вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судом першої інстанції надано належну оцінку її обставинам, перевірено доводи позивача щодо існування усної домовленості про його купівлю-продаж та обґрунтовано зазначено про відсутність доказів досягнення сторонами домовленості щодо істотних умов такого договору.

Із огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.07.2025 – без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення суду залишено без змін, то відсутні підстави і для перерозподілу понесених учасниками справи судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.07.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

О.Є. Мамонова