Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №686/17866/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/17866/26

Провадження № 22-ц/820/2028/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Сурник І. О.,

з участю позивачки ОСОБА_1

і її представника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року (суддя Стефанишин С. Л.) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання дитини та зміну способу стягнення аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

15 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю та зміну способу стягнення аліментів.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову і тимчасово визначити місце проживання сина ОСОБА_4 разом з нею за адресою зареєстрованого місця проживання в АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі; зобов?язати ОСОБА_3 передати дитину ОСОБА_4 матері ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі; заборонити ОСОБА_3 змінювати місце проживання дитини та вивозити її за межі м. Хмельницького без письмової згоди матері або дозволу суду до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви зазначала, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і від спільного проживання мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку зі збройною агресією російської федерації вона разом із сином у 2023 році переїхала проживати до м. Хмельницького та зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа. ОСОБА_3 без її згоди змінив місце проживання дитини та перевіз сина до м. Харкова, що не відповідають найкращим інтересам малолітньої дитини. 08 червня 2026 року вона звернулася до ХРУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою щодо невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 , який без її відома забрав їхнього малолітнього сина до м. Харкова, яке систематично зазнає ракетних, артилерійських та дронових атак, що створює постійну загрозу життю та здоров?ю дитини. Вважає, що зазначені обставини є психотравмуючими для сина та негативно впливають на його емоційний і психологічний розвиток.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Тимчасово визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір?ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою її фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи в АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 686/17866/26.

ОСОБА_3 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині задоволення заяви, в апеляційній скарзі просить її скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою. Посилається на порушення норм процесуального права. Суд не врахував практику Верховного Суду в аналогічних справах. Часткове задоволення заяви про забезпечення позову суперечить частині 10 статті 150 ЦПК України. Зміст застосованого заходу забезпечення позову повністю збігається зі змістом однієї з основних позовних вимог, а його виконання створює для позивачки той самий правовий результат, якого вона бажає досягти шляхом остаточного вирішення справи. Суд обмежився посиланням на вік дитини, загальну ситуацію в м. Харкові, твердженням позивачки та застосував найбільш інтенсивний захід втручання у фактичне сімейне життя дитини, не маючи достатнього доказового матеріалу для встановлення того, що такий захід є необхідним, невідкладним, співмірним і таким, що відповідає саме найкращим інтересам малолітнього сина. Твердження ОСОБА_1 про вчинення ним фізичного насильства щодо неї суд взяв до уваги без належного підтвердження відповідними доказами.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

У засіданні апеляційного суду позивачка і її представник апеляційну скаргу не визнали.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв`язку з її залученням до проведення невідкладних слідчих дій задоволенню не підлягає, оскільки поважність причин неявки не підтверджена доказами.

При цьому колегія суддів враховує, що доводи ОСОБА_3 викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

На підставі частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків накладення арешту на майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об?єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Частиною 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Установлено, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та зміну способу стягнення аліментів.

Враховуючи те, що предметом позову є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 за зареєстрованим місцем проживання матері ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, а способом забезпечення позову позивачка визначила встановлення тимчасового місця проживання дитини з нею, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.

Забезпечивши позов таким способом, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.

Аналогічні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 369/1538/21 та постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/16432/20.

З огляду на викладене обраний позивачкою вид забезпечення позову є тотожним з позовними вимогами, відтак, на підставі частини 10 статті 150 ЦПК України заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом визначення тимчасового місця проживання дитини з нею задоволенню не підлягає.

За встановлених обставин і наведених вище норм права ухвалу суду в оскаржуваній частині необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді тимчасово визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню за наслідками розгляду справи по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом застосування заходу забезпечення позову у вигляді тимчасово визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта