Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №592/19721/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/19721/25

Номер провадження 22-ц/816/2658/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника відповідача – адвоката Хворост Дарії Михайлівни (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2026 року, ухвалене у м. Суми у складі судді Зері Ю.О.

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

05 грудня 2025 року АТ «Акцент-банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовано такими обставинами.

06 листопада 2023 року шляхом підписання в електронному вигляді заяви про надання послуги «Швидка готівка» між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № A31YCT155101274265 на суму 100 000 грн, строком на 60 місяців (до 05 листопада 2028 року), зі сплатою процентів за фіксованою ставкою – 55 % на рік. На виконання умов кредитного договору АТ «Акцент-банк» перераховано позичальнику обумовлену суму кредиту.

У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором, станом на 11 листопада 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 135 331,32 грн, з яких: 90 025,66 грн – борг за кредитом, 45 305,66 грн – проценти за користування кредитом, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь, а також 2 422,40 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2026 року позов задовольно частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 06 листопада 2023 року у розмірі 52 847,76 грн, з яких 11 012,55 грн прострочене тіло кредиту, 41 835,21 грн прострочені відсотки; 2 422,40 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов суд виходив із фактичного розміру простроченої заборгованості та строків виконання відповідачем кредитного зобов`язання. Суд встановив, що відповідно до умов кредитного договору та графіка платежів станом на час звернення до суду з позовом відповідач мав сплатити 24 щомісячні платежі на загальну суму 119 395,68 грн, тоді як фактично ним сплачено 66 547,92 грн. Із цієї суми 2 734,70 грн зараховано в погашення тіла кредиту, а 63 813,22 грн – в рахунок сплати відсотків.

За результатами перевірки розрахунку суд визначив, що фактична прострочена заборгованість становить 52 847,76 грн, з яких 11 012,55 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 41 835,21 грн заборгованість за відсотками.

Водночас суд не погодився з вимогою про стягнення 79 013,11 грн поточної заборгованості за тілом кредиту, оскільки ця сума є майбутніми платежами, строк виконання яких на момент звернення до суду ще не настав.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмовлених вимог та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача заборгованості у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням, у якому суд, відмовляючи у достроковому стягненні заборгованості, застосував положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», вказує, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема пункт 6 Паспорту споживчого кредиту, які передбачають право банку на дострокове розірвання кредитного договору та здійснення дій, направлених на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою, у разі наявності заборгованості у клієнта зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів. При цьому умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, тому з такою вимогою банк звернувся до суду, відповідач у свою чергу знав про порушення умови кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту.

Зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість не в повному обсязі є достроковою. Платежі, строк сплати яких настав до дати звернення до суду, є такими, що підлягали виконанню та були прострочені, а тому їх стягнення не може вважатися достроковим і не залежить від дотримання процедури, передбаченої частиною 4 статті 16 Закону. Суд не розмежував платежі, строк виконання яких уже настав, та майбутні платежі, чим дійшов помилкового висновку про неможливість стягнення всієї заявленої заборгованості.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Д.М. надійшов відзив, у якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Посилається на те, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про споживче кредитування» та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення платежів, строк сплати яких на момент звернення банку до суду не настав. Зазначає, що підставами для часткової відмови у задоволенні позову були недотримання банком передбаченої законом процедури дострокового стягнення заборгованості та передчасність заявлених вимог у відповідній частині.

У відзиві також зазначено про понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн, які пов`язані з підготовкою правової позиції та відзиву на апеляційну скаргу, із вказівкою на те, що відповідні докази будуть подані до суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

31 січня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», за умовами якої проставленням власноручного підпису підтвердив, що анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг, згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту йому роз`яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування ним отриманий (а.с. 10).

06 листопада 2023 року шляхом накладення електронного підпису ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № A31YCT155101274265, у якій просив надати йому в АТ «А-Банк» кредит на наступних умовах: сума кредиту – 100 000 грн, строк кредиту – 60 місяців із 06 листопада 2023 року по 06 листопада 2028 року включно, процентна ставка (фіксована) – 55% на рік, із застосуванням ануїтетної схеми погашення розмір щомісячного платежу – 4974,82 грн, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на яку зараховується кредит – № НОМЕР_1 , загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 298 489,63 грн погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 . Кредит надається клієнту у відповідності до Тарифів, які розміщуються на веб-сайт банку у розділі: кредити – Швидка готівка (а.с. 8 зв.-9).

У такий же спосіб позичальником підписана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій із розбивкою на 66 місяців зазначено розмір кожного щомісячного платежу – 4974,82 грн, а останній платіж – 4975,25 грн (а.с. 7).

Із копії паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши його, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 6).

Відповідно до меморіального ордеру від 06 листопада 2023 року № TR.33644643.43336.65025 ОСОБА_1 видано кредит в АТ «А-Банк`у розмірі 100 000 грн (а.с. 8).

За випискою по кредиту від 11 листопада 2025 року, за період із 06 листопада 2023 року по 10 листопада 2025 року за відповідачем значиться заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 135 210,61 грн (а.с. 12-13).

За наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 11 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 135 331,32 грн, з яких: 90 025,66 грн – тіло кредиту, 45 305,66 грн – проценти за користування кредитними коштами, при цьому позичальником сплачено 66 547,95 грн (а.с. 7).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Судом встановлено, що 06 листопада 2023 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, яким визначено, зокрема, суму та строк кредитування, порядок повернення кредиту, розмір і порядок нарахування процентів. За умовами договору банк надав останньому кредит на споживчі цілі в сумі 100 000 грн, строком до 06 листопада 2028 року. Факт укладення договору, його підписання відповідачем та отримання ним кредитних коштів стороною відповідача не оспорюється, а тому факт існування кредитних правовідносин є встановленим.

Кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за вказаним кредитним договором мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про споживче кредитування.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Аналіз наведеної норми вказує на те, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Також встановлено, що умовами кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Умови та правила надання банківських послуг АТ «А-Банк», не є складовою цього кредитного договору, оскільки відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, пунктом 6 якого передбачено право кредитора вчинити дії, спрямовані на погашення залишку заборгованості, апеляційний суд зазначає, що сам факт ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту та його підписання не свідчить про укладення сторонами договору про споживчий кредит у належній формі, оскільки у паспорті споживчого кредиту не фіксується воля сторін договору щодо погодження його умов та змісту, у зв`язку з чим він не є складовою частиною кредитного договору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Оскільки умовами кредитного договору не передбачено право кредитора вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за цим кредитним договором.

У зв`язку з викладеним зайвим є перевірка дотримання кредитором процедури дострокового стягнення кредитних коштів, передбачених абзацами 2, 3 частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк повернення якого не настав, то з позичальника на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення позивача до суду з цим позовом.

Враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом станом на час звернення до суду з позовом. Такий висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 61-5945св23).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача простроченої станом на день звернення банку до суду заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в загальному розмірі 52 847,76 грн. Розрахунок цієї заборгованості, визначений судом першої інстанції, доводами апеляційної скарги банку не спростовано.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2026 року в оскаржуваній частині – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 01 вересня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко