Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №577/6499/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Суми

Справа №577/6499/24

Номер провадження 22-ц/816/430/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

сторони:

позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» – адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2025 року в складі судді Рідзевської І.О., ухвалене в м. Конотоп,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 08 грудня 2020 року між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено кредитний договір № 935794226, який підписано електронним підписом відповідача шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронний підпис). За умовами договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15310,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає за плату ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» належні йому права вимоги, а останнє приймає права вимоги до боржників. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило право вимоги до відповідача ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 28 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило право вимоги до відповідача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» згідно договору факторингу № 28/10/24/У.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 935794226 від 08 грудня 2020 року в сумі 55492 грн 92 коп., судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 гривень.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - адвокат Тараненко А.І., не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що скаржник дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.

Вказує, що перехід права вимоги за договорами факторингу № 28/1118-01, № 05/0820-01 та № 28/10/24-У відбувається саме за реєстрами прав вимоги боржників, оплата не є імперативною формою даних договорів факторингу.

Приходить до висновку, що якщо реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи) – він є достатнім доказом передачі права вимоги.

Підсумовуючи вищевикладене, приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконувала, у зв`язку з чим має заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що вимоги апелянта про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2026 року: 3328 * 30 = 99840 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині мотивів відмови в позові з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає не в повній мірі.

На підтвердження позовних вимог за кредитним договором № 935794226 від 08 грудня 2020 року ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» подало наступні докази:

договір № 935794226 від 08 грудня 2020 року, укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (а.с. 11, 12, 13);

розрахунок заборгованості за кредитним договором № 935794226 від 08 грудня 2020 року (а.с. 14-15, 16);

договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с. 19 на звороті);

договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», за яким останнє набуло права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с. 17-19);

договір факторингу № 28/10/24-У від 28 жовтня 2024 року, за яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с. 20-23).

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції за відсутності підтверджуючих документів про оплату за відступлення права вимоги, прийшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісних кредиторів ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до кредитора - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Колегія суддів зазначає, що висновок місцевого суду про відмову в позові виключно через ненадання доказів оплати за договорами факторингу є помилковим.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність оплати за договорами факторингу.

Згідно з положеннями глави 73 ЦК України та сталою практикою Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, постанови Касаційного цивільного суду від 06 січня 2026 року у справі № 536/423/21), договір факторингу є чинним з моменту його укладення, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов. Наявність або відсутність розрахунків між новим та попереднім кредиторами є елементом виконання договірних зобов`язань між ними і не може спростовувати сам факт відступлення права вимоги у відносинах із боржником, якщо сам правочин не визнано недійсним у судовому порядку. Відтак, відсутність платіжних доручень про фінансування не є самостійною та достатньою підставою для висновку про неперехід права вимоги.

Щодо належності та допустимості доказів переходу права вимоги (відсутності Реєстру боржників).

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що обов`язок доведення факту належності права вимоги саме до конкретного боржника покладається на позивача в силу статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Предметом спірних договорів факторингу є відступлення (портфельне правонаступництво) прав грошової вимоги до великої кількості боржників за переліком. За змістом пунктів зазначених договорів, деталізований перелік боржників, номери кредитних договорів та обсяг прав вимоги, що передаються, визначаються у Реєстрах боржників (додатках до договору), які є їх невід`ємною частиною.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем до матеріалів справи не надано належним чином завірених витягів чи оригіналів Реєстрів боржників до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та № 28/10/24-У від 28 жовтня 2024 року, які б містили дані про боржника ОСОБА_1 та кредитний договір 935794226 від 08 грудня 2020 року.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 та у релевантних правових позиціях зазначив: «Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором у зв`язку з портфельним відступленням, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги разом із Реєстром договорів (боржників), права вимоги за якими відступаються, за умови, що цей Реєстр містить персоналізовані дані щодо конкретного боржника, номера договору та суми заборгованості».

Сама лише згадка у тексті позову чи надання загального тексту договорів факторингу без додатку (Реєстру боржників) не є підтвердженням того, що право вимоги саме до ОСОБА_1 було успішно відступлено і перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Позивач не надав повного, безперервного та послідовного ланцюга правонаступництва у спірних правовідносинах за кредитним договором.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме з підстав недоведеності переходу права вимоги до відповідача через відсутність невід`ємного елемента договорів факторингу - Реєстру боржників, а не через відсутність документів про безпосередню оплату.

Оскільки суд першої інстанції зробив правильний висновок по суті спору щодо відмови в задоволені позову, але дещо помилився з мотивами такої відмови внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, помилкового застосування положень матеріального закону та вимог процесуального права, оскаржуване рішення суду в силу положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено лише щодо його мотивувальної частини, що не потягло задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу апеляційним судом судових витрат, які у цій справі покладаються на позивача.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, ціна позову не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» – адвоката Тараненка Артема Ігоровича задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних