Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №589/4966/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Суми

Справа №589/4966/24

Номер провадження 22-ц/816/488/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025 року, ухваленого у складі судді Курбанової А. Р., у м. Шостка,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 березня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1365-6102.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 20000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 2,50 % в день.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 92000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 20000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 72000 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн, пов`язані з розглядом позову покласти на відповідача.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1365-6102 від 16.03.2024 року в розмірі 71400 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1880,02 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 92000,00 грн, з яких 20000,00 – прострочена заборгованість за кредитом та 72000,00 – прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у кредитному договорі №1365-6102 від 16.03.2024 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Вказує, що позивач має законне право на нарахування процентів згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору, що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах даної справи.

Зауважує, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Окрім того, вказує, що відповідно до розрахунку штраф та комісія стосовно ОСОБА_1 не нараховувались.

Доводів на спростування висновків суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту апеляційна скарга не містить.

Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16.03.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1365-6102 (далі – Договір) (а.с. 9-17).

Відповідно до п.2.2 Договору сторони домовилися, що Кредитодавець відкриває кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

В умовах п. 4.1, 4.12 Договору розмір кредиту був визначений стронами в сумі 20000 грн, а строк кредитування - протягом 300 календарних днів, з терміном повернення до 09.01.2025р. Також за умовами п. 4.10 Договору відповідачем прийняте на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою (2,5%) за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С3682.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, про що свідчить отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що підтверджено листом АТ КБ «Приват банк» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019р.; довідкою про перерахування суми кредиту № 1365-6102 від 16.03.2024 року ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay на номер платіжної картки НОМЕР_1 , номер платежу 2438150752, сумою 20000 грн (а.с. 29-40).

Проте, відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов`язань, зокрема, не здійснив жодного платежу зі сплати процентів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором зі своєчасної сплати процентів та повернення кредиту, тому суд вважав, що є правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 20000 грн. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості за нарахованими процентами, послався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» щодо максимального розміру відсоткової ставки, та стягнув з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по процентам у розмірі 51400 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином умови Договору, у встановлений строк не повернув кредит та не погасив заборгованість за відсотками, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20000 грн за тілом кредиту, а також заборгованість за нарахованими процентами за період з 16.03.2024р. по 08.08.2024р.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються виключно до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати; натомість до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту, звужує дію принципу свободи договору та вимагає від кредитодавця суворого дотримання встановлених державою граничних лімітів вартості кредиту протягом усього часу дії зобов`язання (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17).

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд першої інстанції врахував поетапне зменшення розміру денної процентної ставки та здійснив вірний перерахунок відсотків за кредитним договором.

Отже, у цій справі нарахування процентів за ставкою 2,5 % на день є законним лише для початкового періоду з 16.03.2024р. по 22.04.2024 р, що становить 19000,00 грн. Починаючи з 23.04.2024 р. по 08.08.2024 р. граничний розмір денної ставки в силу закону не міг перевищувати 1,5 % на день, що складає 32400 грн.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового стягнення заборгованості за відсотками з 16.03.2024 р. по 08.08.2024 р. у розмірі 51400,00 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на розрахунок про стягнення процентів у розмірі 72000,00 грн є безпідставними, оскільки цей розрахунок не враховує обмеження вищезазначеного закону.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у повній мірі, рішення суду обґрунтоване, прийняте на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, вірної оцінки доказів у їх сукупності та відповідності одне одному, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України) як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, ціна позову не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних