Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №588/45/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/45/26

Номер провадження 22-ц/816/2385/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сізова Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пирогової Оксани Трохимівни на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 квітня 2026 року, ухвалене в м. Тростянець у складі судді Лебедь О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

14 січня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі - ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що 27 жовтня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1105-3707, відповідно до якого йому було надано кредит у сумі 5000,00 грн строком на 300 днів з базовим періодом сплати відсотків 15 календарних днів та процентами за користування кредитом протягом базового періоду 1875,00 грн.

У порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення заборгованості за кредитом та процентами у строк, визначений договором, чим істотно порушив узяті на себе договірні зобов`язання.

26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором № 1105-3707 від 27 жовтня 2022 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за вказаним договором становить 49625,00 грн, із яких: 5000,00 грн – заборгованість за основним боргом, 44625,00 грн – заборгованість за відсотками, яку просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Тростянецького районного суду м. Суми від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 1105-3707 від 27 жовтня 2022 в розмірі 28475 грн 00 коп. та судові витрати у сумі 1527 грн 68 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача – адвокат Пирогова О.Т. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1105-3707 в сумі 5000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що відповідач є військовослужбовцем і на нього розповсюджуються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-ІЧ від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року.

Вказує про те, що відповідач належить до категорії осіб, яким відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надано пільги, оскільки з наданих доказів убачається, що він є військовослужбовцем, який під час дії особливого періоду, зокрема 30 травня 2016 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, який перебував безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Відповідач і до сьогодні є військовослужбовцем.

Представник відповідача вказує, що надана державою військовослужбовцям пільга діє з початку і до моменту закінчення особливого періоду, який в Україні діє з 18 березня 2014 року і по теперішній час.

Всупереч вимогам діючого законодавства кредитор під час перебування відповідача на військовій службі нараховував йому проценти за користування кредитом, що є неправомірним. Тому вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції порушив принцип всебічного та повного дослідження доказів, оскільки фактично надав оцінку лише доказам позивача, залишивши поза увагою та без належного аналізу доводи відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу від представника позивача до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 27 жовтня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1105-3707, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком повернення кредиту до 23 серпня 2023 року (300 днів) зі стандартною процентною ставкою 3,00% за кожен день користування кредитом (а.с. 7-12).

Також сторони погодили паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору (а.с.19-21) та графік платежів, який є додатком № 1 до договору (а.с. 21-22).

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора А425.

В матеріалах справи містяться Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с.12-19).

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного 27 жовтня 2022 року, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання перед позичальником ОСОБА_1 та перерахувало кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1105-3707 від 27 жовтня 2022 року через платіжну систему LiqPay на рахунок маски картки НОМЕР_1 (а.с. 6), а також випискою по рахунку, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 56-57).

Також судом встановлено, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до боржників, у тому числі до відповідача, згідно з реєстром прав вимоги (а.с. 23-26, 30-31).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1105-3707 від 27 жовтня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 49625,00 грн, з яких: 5000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 44625,00 грн — заборгованість за процентами (а.с. 32-42).

ОСОБА_1 був зарахований на військову службу за контрактом з 28 лютого 2016 року, що підтверджується копією військового квитка та довідки про перебування на військовій службі. В подальшому, 03 березня 2019 року, був звільнений на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 184 від 02 березня 2019 року та на підставі контракту від 03 квітня 2023 року прийнятий на військову службу (а.с. 65-67).

Також, згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни — учасників бойових дій (а.с. 79).

Відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення нарахованих відсотків та вважає, що вони не мали нараховуватися відповідно до норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебував на військовій службі, яка надає право на передбачені законом пільги, та має статус учасника бойових дій. Водночас суд дійшов висновку, що перерахунок нарахованих процентів можливий лише з дати прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом, а саме з 03 квітня 2023 року. Отже, нараховані позивачем проценти за користування кредитом з 03 квітня 2023 року підлягають списанню. Відповідно до здійсненого судом розрахунку, із загальної суми заборгованості 49625,00 грн підлягає стягненню 28475,00 грн, з яких: 5000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 23475,00 грн — заборгованість за процентами.

Проте, колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору від 27 жовтня 2022 року № 1105-3707 між ним та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 30 березня 2021 року №1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла на час укладення кредитного договору 27 жовтня 2022 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Аналіз змісту цієї норми, свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; (2) військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 був зарахований на військову службу за контрактом з 28 лютого 2016 року. У подальшому, 03 березня 2019 року, був звільнений з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 184 від 02 березня 2019 року. Водночас, на підставі контракту від 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 повторно прийнято на військову службу та зараховано на військову службу за контрактом з 03 квітня 2023 року, де він перебуває по теперішній час (а.с.65-66).

Також відповідачем до матеріалів справи долучено довідку, видану командиром військової частини НОМЕР_5 від 30 січня 2026 року, згідно якої він перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 67).

17 серпня 2026 року від представника відповідача – адвоката Пирогової О.Т. до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого просить приєднати до матеріалів справи довідки форми № 6 про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях № 11761 від 23 червня 2026 року та № 596д від 18 березня 2019 року (а.с. 112-115).

У відповідності до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За нормами частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження №61-41031св18).

Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках:

якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування;

докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду;

додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції;

суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи;

суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо);

є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень

Вказане відповідає висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17.

У клопотанні про долучення доказів представник відповідача вказує, що зазначені докази не були подані до суду першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки довідка № 11761 на момент розгляду справи ще не існувала, а справа розглядалася без виклику учасників. При цьому позивач у відповіді на відзив не зазначав про відсутність відповідних доказів, а лише заперечував наявність підстав для застосування пільги.

Документи були отримані відповідачем після розгляду справи судом першої інстанції. При цьому відповідач є військовослужбовцем та перебуває в зоні бойових дій. Крім того, у період з 29 липня по 14 серпня 2026 року представник відповідача перебувала у соціальній та щорічній основній відпустці. Таким чином, неподання зазначених доказів до суду першої інстанції було зумовлено об`єктивними причинами, незалежними від волі відповідача.

Так, відповідно до довідки від 18 березня 2019 року №596д військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, яка видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 10 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, з 17 листопада 2018 року по 03 березня 2019 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.115).

Згідно довідки від 23 червня 2026 року № 11762 військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України:

у період з 01 червня 2023 року по 04 листопада 2023 року;

у період з 25 листопада 2023 року по 25 грудня 2023 року;

у період з 29 грудня 2023 року по 07 червня 2024 року;

у період з 24 червня 2024 року по 22 вересня 2024 року;

у період з 30 вересня 2024 року по 09 листопада 2024 року;

у період з 26 листопада 2024 року по 27 березня 2025 року;

у період з 05 квітня 2025 року по 11 травня 2025 року;

у період із 17 травня 2025 року по 20 червня 2025 року;

у період із 31 серпня 2025 року по 09 вересня 2025 року;

у період з16 вересня 2025 року по 19 травня 2026 року;

у період з13 червня 2026 року по 21 червня 2026 року (а.с.114).

Зважаючи на зміст зазначених довідок, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується проходження відповідачем військової служби у період з 01 червня 2023 року по 19 травня 2026 року. Зазначена обставина свідчить про поважність причин неподання відповідних довідок до суду першої інстанції, оскільки підтверджує доводи перебування у зоні бойових дій, зокрема з 16 вересня 2025 року по 19 травня 2026 року, тобто на час розгляду цієї справи. Наведене також обумовлює поважність причини неподання суду першої інстанції довідки № 596д від 18 березня 2019 року.

У зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду задовольняє клопотання представника відповідача про долучення вказаних документів до матеріалів справи та вважає встановленим факт неможливості подання їх до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Відтак, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1105-3707 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Новий Колектор» 27 жовтня 2022 року, тобто в період дії Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ОСОБА_1 , як військовослужбовець, під час особливого періоду звільнений від сплати процентів за користування кредитом, оскільки з наданих доказів встановлено, що він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а саме з 10 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, з 17 листопада 2018 року по 03 березня 2019 року.

Відповідно до наведеного вище законодавства під час під час дії особливого періоду військовослужбовцям, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не нараховуються проценти за користування кредитом, а тому нараховані позивачем проценти є безпідставними.

Згідно з розрахунком, здійсненим судом першої інстанції, із загальної суми заявленої заборгованості у розмірі 49 625,00 грн до стягнення визначено 28 475,00 грн, з яких 5 000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту, а 23 475,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими до 03 квітня 2023 року.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення процентів та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення, оскільки їх нарахування суперечить вимогам частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 5000,00 грн, тобто заборгованість за тілом кредиту.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 266,24 грн (2662,40 грн х 10%).

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за апеляційний розгляд справи у розмірі 3993,60 грн.

Враховуючи те, що ціна позову у справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пирогової Оксани Трохимівни задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду м. Суми від 27 квітня 2026 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 1105-3707 від 27 жовтня 2022 року в розмірі 5000 грн 00 коп. та судові витрати у сумі 266 грн 24 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на користь ОСОБА_1 3993 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

Д.В. Сізов