Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №591/12428/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/12428/25

Номер провадження 22-ц/816/2662/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кірілової Юлії Володимирівни

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2026 року, ухвалене у м. Суми у складі судді Алфьорова А.М.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

03 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами.

05 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 108274, за умовами якого відповідач отримав позику у безготівковій формі у сумі 5 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісії у розмірі 1,5 % в день від початкового розміру позики, підвищеної комісійної винагороди у випадку прострочення терміну платежу в розмірі 3% від суми позики за кожен день прострочення, строк повернення позики (термін платежу) – 03 листопада 2019 року, строк дії договору – до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову складає 25 249,50 грн, з яких: 5 000 грн – заборгованість за позикою; 20 249,50 грн – заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також 2 423 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2029 року № 108274 у розмірі 25 249,50 грн з яких: 5000 грн – заборгованість за позикою; 20 249,50 грн – заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, а також 2 423 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши від позивача позику в сумі 5000 грн, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків у встановленому договором розмірі не виконав, тому права товариства підлягають захисту шляхом стягнення з позичальника заборгованості за договором позики від 05 жовтня 2029 року № 108274 у розмірі 25 249,50 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Кірілова Ю.В. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення комісійної винагороди та відсотків, нарахованих поза строком кредитування та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення цих позовних вимог, а також зменшити витрати на професійну правничу допомогу. Просить здійснити розподіл судових витрат за апеляційний перегляд справи, вказавши орієнтований розмір витрат на правничу допомогу – 2 000 грн.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки суд взагалі не вказав про подання відзиву на позовну заяву, не надав належної оцінки позиції відповідача, викладеній у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, не дослідив наведені в них доводи та докази, що призвело до неповного встановлення обставин справи та неправильного вирішення спору.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, стягнувши з відповідача 25 249,50 грн, зокрема 20 249,50 грн процентів та комісії, без належного дослідження умов договору та правових підстав їх нарахування.

Вказує, що за умовами договору строк повернення позики визначено до 03 листопада 2019 року, а проценти та комісія нараховуються за фактичну кількість днів користування позикою. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 проценти за статтею 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише за період правомірного користування кредитом, тобто в межах строку кредитування. Після його закінчення кредитор має право застосовувати наслідки прострочення, передбачені статтею 625 ЦК України, але не продовжувати нарахування процентів за користування кредитом.

Доводить безпідставність нарахування комісійної винагороди як заходу відповідальності за прострочення, оскільки стаття 625 ЦК України не передбачає комісію як міру відповідальності. Комісія є платою за конкретні послуги кредитодавця, а тому її стягнення можливе лише за умови доведення фактичного надання відповідних послуг, чого судом не встановлено. При цьому положення договору щодо сплати комісії за дії, які є обов`язком кредитодавця та здійснюються в його власних інтересах, не можуть бути підставою для стягнення такої плати.

Заперечуючи нарахування підвищеної комісійної винагороди, відповідач також посилається на принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також на положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду, зокрема постанову від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15.

Таким чином, на думку відповідача, обґрунтованою є лише заборгованість у розмірі 5 014,50 грн, з яких 5 000 грн – тіло кредиту та 14,50 грн – проценти за користування позикою в межах строку кредитування, а в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Посилається на завищений розмір витрат позивача на правничу допомогу у сумі 5 000 грн, його невідповідність принципам розумності та справедливості.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гелексі» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Заперечуючи доводи апелянта про безпідставність нарахування процентів та комісії, зазначає, що укладеним між сторонами договором позики передбачено проценти у розмірі 0,01 % на день від поточного залишку позики та комісію 1,4 % на день від початкової суми позики, а у разі прострочення – підвищену комісійну винагороду 3 % на день від суми позики. Зазначає, що зобов`язання мають виконуватися належним чином, а у разі прострочення кредитор має право на передбачені договором та законом нарахування. Вказує, право на нарахування платежів після закінчення строку кредитування залежить від правової природи таких нарахувань та умов договору.

На думку позивача, пункт 5.3 договору передбачає саме наслідки прострочення виконання зобов`язання та встановлює підвищену комісію як плату за неправомірне користування коштами після настання строку їх повернення. Такі умови були доведені до відома відповідача ще до укладення договору та відображені також у паспорті споживчого кредиту (розділ 6), з яким відповідач ознайомився і погодився.

Позивач посилається на практику Великої Палати та Касаційного цивільного суду Верховного Суду, відповідно до якої договором можуть бути передбачені проценти за неправомірне користування коштами після спливу строку кредитування, якщо це випливає з умов договору.

Оскільки відповідач не повернув отримані 5 000 грн у встановлений строк та взагалі не здійснив жодного платежу на погашення боргу, процентів чи інших платежів, вважає нарахування за договором правомірними, а доводи апеляційної скарги – необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні умов договору.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

05 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 108274, за умовами якого відповідач отримав позику у безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника) у сумі 5 000 грн (п. 1.1.1., п. 1,2), зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 0,01 % в день від поточного залишку позики (п. 1.1.2.1.), комісії (комісійної винагороди) у розмірі 1,5 % в день від початкового розміру позики (п. 1.1.2.2.), підвищеної комісійної винагороди у випадку прострочення терміну платежу в розмірі 3 % від суми позики за кожен день прострочення (п. 5.3.), строк повернення позики (термін платежу) – 03 листопада 2019 року (п. 1.1.5.), строк дії договору – до повного виконання позичальником зобов`язань за договором (п. 2.1.) (а.с. 13 зв.-17).

Згідно із пунктом 3.1.3. у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп. 1.1.5. договору позикодавець має право нараховувати позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп. 5.3 договору.

Згідно з п. 4.1 договору позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 03 листопада 2019 року.

Відповідно до п. 4.3 договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеного в пп. 1.1.5 Договору включно.

У разі продовження строку договору позичальником нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк договору (пункт 4.4. Договору).

Графіком платежів до договору позики від 15 серпня 2019 року № 108274 передбачено повернення у строк до 03 листопада 2019 рок тіла кредиту 5 000 грн, сплату відсотків 14,50 грн та комісійної винагороди за користування позикою 2 175 грн (а.с. 17 зв).

Указаний договір позики, графік платежів до нього, паспорт позики відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором /f32x6vwq/ (а.с. 18-20).

Виконання позивачем обов`язку з надання відповідачу грошових коштів у позику підтверджується листом ТОВ ФК «ЕЛАЄНС» від 01 вересня 2025 року № 108274, за змістом якого у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі» на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач коштів ОСОБА_1 ; номер транзакції в системі 1151980223; номер операції 169375629; дата проведення платежу 05.10.2019; сума платежу 5 000 грн; банк емітент платіжної картки отримувача коштів UKRGASBANR номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 (а.с. 28).

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за період із 05 жовтня 2019 року по 30 липня 2025 року борг ОСОБА_1 за вказаним договором становить 25 249,50 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за позикою, 20 249,50 грн – заборгованість за процентами та комісією (а.с. 20-25).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Установлено, що 05 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідачем укладено договір позики, яким визначено, зокрема, суму та строк повернення позики, порядок повернення позики, розмір і порядок нарахування процентів та комісії. Факт укладення договору, його підписання відповідачем та отримання ним кредитних коштів у заявленій сумі стороною відповідача не оспорюється, а тому факт існування кредитних правовідносин є встановленим.

Щодо нарахування комісії на підставі пунктів 1.1.2.2 та 5.3 договору позики

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення в кредитному договорі комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Водночас, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових і супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У справі, що переглядається, встановлено, що умовами договору позики, зокрема пунктами 1.1.2.2 та 5.3, передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію у розмірі 1,5 % на день від початкової суми позики та у разі прострочення – 3 % на день від суми позики.

Водночас у договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, які надавалися позичальнику та за які встановлено відповідну комісію.

Таким чином, ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення договору, положення пунктів 1.1.2.2 та 5.3 договору позики щодо обов`язку позичальника сплатити комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 216 ЦК України, заявлена до стягнення сума заборгованості підлягає зменшенню на суму нарахованої комісії.

Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість за договором позики у розмірі 5 014,50 грн, з яких: 5 000 грн - сума основного боргу та 14,50 грн - проценти за користування кредитними коштами, нараховані за період із 05 жовтня 2019 року по 03 листопада 2019 року включно (5 000 грн х 0,01 % х 29 днів).

Водночас позивач вимог про стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляв, а просив стягнути заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою. За таких обставин суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, не має підстав вирішувати питання про стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визначеної до стягнення суми заборгованості по кредиту та в частині розподілу між сторонами судових витрат – зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн, яка надавалась адвокатом Рудзей Ю.В. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.

На підтвердження факту надання правничої допомоги надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 09 липня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту наданих послуг від 09 липня 2025 року №108274, відповідно до якого їх вартість становила 5 000 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відповідають критерію розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим пропорційно розміру задоволених позовних вимог такі витрати підлягають стягненню у розмірі 993 грн (5 000 грн х 19,86 %).

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

На виконання частин першої та другої статті 141 ЦПК України та зважаючи на часткове задоволення позову, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 601,36 грн (3 028 грн х 19,86 %)

Також у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги у повному обсязі, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 633,6 грн (3 028 х 150% х 0,8).

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кірілової Юлії Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а абзаци перший-третій резолютивної частини - у такій редакції:

«Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики від 05 жовтня 2019 року № 108274 у розмірі 5 014,50 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» 601,36 грн судового збору та 993 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на користь ОСОБА_1 3 633,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 01 вересня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко