Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №577/2159/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/2159/26

Номер провадження 22-ц/816/2567/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сізова Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року, ухвалене в м. Конотоп у складі судді Галяна С.В. у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

21 квітня 2026 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі- ТОВ «ФК «ЕЙС») звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 липня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 584995939, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV7VF26.

За умовами кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8050,00 грн. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір отриманих кредитних коштів становив 21000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало за плату ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло такі права вимоги до боржників.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача.

У подальшому, 11 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача, розмір якої, за твердженням позивача, становить 46692,40 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 46692,40 грн, а також судові витрати.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 46692,40 грн заборгованості за кредитним договором № 584995939 від 07 липня 2021 року, 2662,40 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього — 51354,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 35398,85 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовити. Також просить здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до результатів розгляду справи.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками є незаконним та необґрунтованим.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статей 625, 1048, 1054 ЦК України, та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 10/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування та застосування у такому разі положень частини другої статті 625 ЦК України».

Зазначає, що кредитний договір № 584995939 від 07 липня 2021 року укладено строком на 30 днів, а тому після закінчення строку кредитування кредитодавець не мав права нараховувати договірні проценти за ставкою 0,61 % на день.

На думку відповідача, після спливу строку кредитування могли нараховуватися лише передбачені статтею 625 ЦК України суми за прострочення грошового зобов`язання, належного розрахунку яких позивачем не надано.

Також відповідач вважає неспівмірним розмір нарахованих відсотків — 35398,85 грн, що більш ніж утричі перевищує суму основного боргу — 11293,55 грн, та посилається на принципи добросовісності, розумності й справедливості.

09 липня 2026 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник позивача посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредитну лінію у розмірі 21000,00 грн строком на 30 днів, однак відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у встановлений договором строк не виконав. У зв`язку з цим позивач вважає, що має право вимагати повернення суми кредиту та сплати процентів за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначає, що умовами кредитного договору передбачено два механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом — за дисконтною та базовою ставками. На думку позивача, проценти, нараховані після закінчення встановленого договором строку кредитування, є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту та підлягають стягненню у повному обсязі.

Позивач вважає, що заборгованість відповідача складається з основної суми боргу та процентів, які поділяються на проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, що підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Посилаючись на наведені обставини, представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

13 липня 2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до пункту 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – «Дисконтний період»).

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1 договору, є максимальною сумою кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Згідно пункту 1.4 договору позичальник у будь-який час протягом Дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий Транш) у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові Транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Відповідно до пункту 1.9.1 договору виключно на період строку, визначеного в пункті 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 222,65% річних, що становить 0,61% від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.9.2 договору передбачено, що за умови продовження строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 552,58 % річних, що становить 1,51% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Згідно з пунктом 1.12.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в пункті 1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (пункт 4.3 кредитного договору).

15 серпня 2026 року відповідачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи позивача щодо правомірності нарахування процентів у розмірі 2,30 % на день (839,50% річних) після закінчення строку кредитування суперечать практиці Верховного Суду.

Зазначає, що строк кредитування за договором становив 30 днів, а тому після його закінчення позивач не мав права нараховувати договірні проценти за ставкою 2,30 % на день. При цьому позивач, посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України, фактично заявляє до стягнення проценти за договірною ставкою, а не передбачені законом 3 % річних.

У зв`язку з цим відповідач вважає розрахунок заборгованості в частині 35 398,85 грн процентів необґрунтованим та таким, що не підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені положення процесуального закону апеляційний перегляд справи здійснюється в межах заявлених вимог, тобто в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 07 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 584995939 (далі – договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором МNV7VF26 (а.с. 10-13, 35).

Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом.

За умовами п.п. 1.9, 1.9.1, 1.9.2 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати крдитодавцю проценти за користування кредитом в період Дисконтного періоду за дисконтною процентною ставкою в розмірі 222,65% річних, що становить 0,61% від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 552,58% річних, що становить 1,51% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За п. 1.9.3 договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (а.с. 37-47).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 48).

Згідно пункту 4.1 вказаного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог за формою, встановленою у відповідному додатку до договору. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги.

В подальшому до вказаного договору було укладено додаткові угоди від 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року (а.с. 49-50).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 (а.с. 54).

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 (а.с. 59).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем за вищевказаним договором, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 46692,40 грн., з яких: 11293,55 грн. заборгованість по тілу кредиту, 35398,85 грн. заборгованість по відсотках (а.с. 69).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав та у передбачений у договорі строк кредит та проценти не сплатив, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 46692,40 грн.

Проте, колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Враховуючи те, що позичальник порушив умови кредитного договору, належним чином не виконуючи взяті на себе зобов`язання, у зв`язку чим допустив заборгованість перед позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику № 584995939 від 07 липня 2021 року.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнутих процентів за користування позикою, з огляду на таке.

Відповідно до умов кредитного договору, на підставі пункту 1.7 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пунктів 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 222,65 процента річних, що становить 0,61 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 552,58 процентів річних, що становить 1,51 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що складають 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення дисконтного періоду 07 серпня 2021 року, зокрема здійснення позичальником сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Посилання представника позивача на те, що за умовами кредитного договору нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, колегія суддів не може взяти до уваги.

Так, за змістом укладеного між сторонами договору (п. 4.3.) сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Проте наданий позивачем договір кредитної лінії № 584995939 від 07 липня 2021 року не містить пункту 1.7.2, а тому позивачем не доведено розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредиту.

З урахуванням погодженої договором умови про скасування умови нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, враховуючи, що станом на 07 серпня 2021 року (дата закінчення дисконтного періоду) відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту не здійснив, за період з 07 липня 2021 року по 07 серпня 2021 року застосовується процентна ставка в розмірі 1,70% в день.

Розрахунок заборгованості по процентам: 21000,00 грн х 1,70% х 30 днів = 10710,00 грн.

З урахуванням сплачених відповідачем процентів в загальному розмірі 5792,55 грн, є доведеним зобов`язання відповідача з повернення позивачу процентів за користування кредитом з 07 липня 2021 року по 07 серпня 2021 року в розмірі 4917,45 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитнох лінії № 584995939 від 07 липня 2021 року в сумі 16211,00 грн (11293,55 грн тіло кредиту + 4917,45 грн проценти).

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 905,21 грн (2662,40 грн х 34%), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 680,00 грн (2000,00 грн х 34%).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (13%) з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за апеляційний розгляд справи у розмірі 519,16 грн.

Враховуючи те, що ціна позову у справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості відсотків за договором про надання коштів та розподілу між сторонами судових витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції.

«Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 584995939 від 07 липня 2021 року у розмірі 16211 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11293 грн 55 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 4917 грн 45 коп., а також судовий збір в розмірі 905 грн 21 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 680 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 відмовити».

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 519 грн 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

Д.В. Сізов