Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №495/3401/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1163/26

Номер справи місцевого суду: 495/3401/25

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Царенка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року

встановив:

Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 04 травня 2025 року о 22:30 год по вул. Дністровська, у

с. Сухолужжя, Білгород-Дністровського району, Одеської області, водій ОСОБА_1 керувала електро-мопедом марки ONE, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, невнятна мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі а також проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6810 на місці зупинки відмовилась під відеозапис, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Царенко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

За доводами апеляційної скарги суд формально виніс постанову про накладення стягнення у останній день річного строку, визначеного ст. 38 КУпАП. Зважаючи на те, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги, постанова суду першої інстанції не набрала законної сили, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, та у такому разі вина особи не може бути встановлена. Як на підставу відсутності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, захисник посилається на те, що що транспортний засіб — електроскутер марки «One - AIMA M3» з потужністю двигуна 1200 Вт (1,2 кВт) — не є механічним транспортним засобом у розумінні чинних Правил дорожнього руху України, а отже, його водій не підпадає під регулювання, обов`язкове для водіїв механічних транспортних засобів. Суд першої інстанції вдався до хибного правозастосування, використавши висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22. Хоча ОСОБА_3 у згаданій справі дійсно визнала електросамокат та інші подібні засоби джерелом підвищеної небезпеки, однак виключно в контексті кваліфікації діяння за статтею 286 Кримінального кодексу України та для цілей цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування шкоди. Застосування аналогії права або розширювального тлумачення постанов Верховного Суду з кримінальних справ на сферу адміністративної відповідальності (яка регулюється бланкетними нормами КУпАП із прямим відсиланням до конкретних пунктів ПДР) є грубим порушенням принципу правової визначеності та статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє притягнення до відповідальності за діяння, яке на момент його вчинення не визнавалося правопорушенням за національним законом. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 320426 від 04 травня 2025 року міститься лише абстрактне формулювання «відмовилась під відеозапис», без жодної ідентифікації технічного засобу, яким здійснювалася фіксація. Це унеможливлює перевірку автентичності відеофайлів, їх безперервності та відсутності втручання або монтажу. Визнання судом першої інстанції таких відеозаписів належними доказами порушує принцип законності при збиранні доказів та доктрину «плодів отруєного дерева», згідно з якою докази, здобуті з порушенням встановленої законом процедури, не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Враховуючи, що відеозапис є ключовим інструментом доведення факту відмови від проходження огляду (в умовах відсутності двох незалежних свідків), його недопустимість повністю руйнує доказову базу обвинувачення. Справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, хоча суд першої інстанції мотивував це присутністю захисника та положеннями частини 2 статті 268 КУпАП, такий підхід у контексті специфіки адміністративного процесу в Україні становить проблему, оскільки в справах про адміністративні правопорушення відсутня сторона обвинувачення (прокурор), розгляд справи виключно за участю сторони захисту покладає на суд непритаманну йому функцію підтримання обвинувачення.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови надійшов до електронного кабінету захисника лише 12 травня 2026 року, що підтверджується карткою руху документа.

У судове засідання ОСОБА_1 та її захисник Царенко О.О., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи не з`явилися.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, та зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та її захисника Царенка О.О., які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, датою прийняття оскаржуваної постанови суд зазначив 04 травня 2026 року, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 05 травня 2026 року і закінчився 14 травня 2026 року.

У справі відсутні відомості, які б підтверджували ту обставину, що в судовому засіданні 04 травня 2026 року судом повідомлено про результати розгляду справи та зміст оскаржуваної постанови. Повний текст цієї постанови складено 07 травня 2026 року, її копію захисник отримав 12 травня 2026 року, з апеляційною скаргою звернувся 18 травня 2026 року.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені захисником доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу I Інструкції).

Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що її вина підтверджується сукупністю доказів, що містяться у справі.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №320426, складеного відносно ОСОБА_1 , поліцейськими зафіксовано, що: «04 травня 2025 року о 22:30 год с. Сухолужжя, вул. Дністровська, 5, водій керувала мопедом електро марки «One» з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, невнятна мова), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, а також проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» 6810 на місці зупинки транспортного засобу відмовилася під відеозапис, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР».

Протокол про адміністративне правопорушення без зауважень підписано

ОСОБА_1 , як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що поліцейськими зупинено транспортним засіб (мопед) під керуванням ОСОБА_1 , яка не використовувала шолом під час руху на мопеді. Під час спілкування з водієм, у останньою поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), факт вживання алкоголю ОСОБА_2 підтвердила, зазначивши, що пила «Рево». На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_2 відмовилася.

Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, встановленому законом, поліцейськими підставно складено відносно

ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що мопед, яким керувала ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд.

Апеляційний суд зауважує, що з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, однією з обов`язкових ознак, яка передбачає адміністративну відповідальність за вказаною вище статтею є керування транспортним засобом.

При цьому, у конструкції диспозиції вказаної вище норми, законодавець не визначає, що такий транспортним засіб має бути саме механічним, визначення якого закріплено у

п. 1.10 ПДР.

На відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них поширюється дія Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" (далі - Закон).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

В апеляційній скарзі захисник не заперечує ту обставину, що мопед, яким керувала ОСОБА_1 , мав електричний тяговий двигун, при цьому адвокат зауважує, що потужність його двигуна становить всього лише 1200 Вт (1,2 кВт), тому він не є механічним транспортним засобом.

Однак, апеляційний суд відхиляє такі доводи захисника, оскільки за умови наявності у мопеда електричного двигуна, незалежно від його потужності, він за своїми технічними характеристиками підпадає під ознаки легкого низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу, тому ОСОБА_1 , як водій цього транспортного засобу є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Стосовно посилань захисника про недопустимість та неналежність відеозапису, що міститься в матеріалах справи, як доказу у справі, з підстав зазначених в апеляційній скарзі, апеляційний суд зауважує про таке.

Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.

Відеозапис, який на думку захисника є неналежним та недопустимим доказом, містить обставини, які входять до предмету доказування, отже є належним доказом.

Сама по собі та обставина, що у змісті протоколу про адміністративне правопорушення не зазначено назву технічного приладу за допомогою якого зроблено вказаний вище відеозапис не утворює юридичних наслідків недопустимості цього відеозапису, як джерела доказу.

Фактичні дані, що містяться на DVD-диску, захисником не спростовані, тому апеляційний суд погоджується з оцінкою доказів, котра надана судом першої інстанції.

Отже, з висновками суду щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд погоджується.

Водночас, апеляційний суд вважає слушними аргументи захисника щодо недотримання судом вимог в частині строків накладення адміністративного стягнення, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Протокол судового засідання від 04 травня 2026 року не містить відомостей щодо оголошення судом прийнятої постанови.

При цьому апеляційний суд зауважує, що аудіозапис судового засідання від 04 травня 2026 року, що міститься у справі (зворот а.с. 68) не відтворюється, у зв`язку з чим до суду першої інстанції надсилався відповідний запит, однак листом від 16 липня 2026 року суд першої інстанції повідомив про відсутність технічного запису цього судового засідання з певних причин, наведених у цьому листі.

До Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувану постанову судом надіслано лише 08 травня 2026 року.

Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, постанова суду №136358077 від 04 травня 2026 року, справа №495/3401/25, підписана суддею Шевчук Ю.В. 08 травня 2026 року о 16:45:57.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що рішення у цій справі у формі постанови, судом фактично прийнято 08 травня 2026 року, що відповідає даті накладення КЕП судді та надіслання постанови до ЄДРСР.

Оскільки інкриміноване правопорушення вчинене 04 травня 2025 року, та на час фактичного винесення постанови судом першої інстанції (08 травня 2026 року), річний строк для накладання адміністративного стягнення, передбачений ч.6 ст. 38 КпАП України, закінчився, тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на неї стягнення.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Керуючись ст. 294 КУпАП

постановив:

Клопотання захисника Царенка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційну оскарження постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Царенка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко