Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №456/2956/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/2956/26 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.

Провадження № 33/811/1424/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника – адвоката Боровницької І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корсить держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 13.05.2026, о 18 год. 33 хв., в с.Дуліби, вул.Шевченка, Стрийського району, керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру поліцейського 907764, 908001, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2026 року, провадження по справі щодо нього закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в порушення вимог закону, йому не було роз`яснено його прав на місці зупинки та складання протоколу, а також грубо порушено його право на захист.

Стверджує, що ні протокол, ні відеозапис не містять відомостей про те, що поліцейські висловили йому законну та чітку вимогу проїхати до медичного закладу, та що від відповів на неї беззаперечною відмовою.

Звертає увагу, що його не було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового розгляду, незважаючи на те, що він бажав взяти участь у судовому засіданні та скористатися послугами адвоката.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Боровницька І.Я. у суді апеляційної інстанції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 про що подала відповідну заяву.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

У суді апеляційної інстанції захисник Боровницька І.Я. апеляційну скаргу підтримала, просила її задоволити. Додатково зазначила, що на наступний день ОСОБА_1 здав зразки біологічного середовища за результатами огляду наркотичних речовин в його організмі не виявлено.

Заслухавши захисника Боровницьку І.Я., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши усі матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З протоколу серії ЕПР1 №665128 від 13 травня 2026 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Наявним у матеріалах справи доказами, які були досліджені в суді апеляційної інстанції з участю адвоката Боровницької І.Я., зокрема: відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «ЗАЗ 110307», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки наркотичного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Однак, ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі, говорив, що пройде такий на місці зупинки, хоча поліцейський роз`яснював можливість проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння лише в медичному закладі. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 права передбачені ст. 268 КУпАП, а також, наслідки відмови та повідомив, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів вимоги проходження огляду в медичному закладі та ствердної відмови ОСОБА_1 , який не усвідомлював наслідків відмови, спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з якого вбачається, що ОСОБА_1 ствердно відмовився від огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння.

Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія, а не право, пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і жодних винятків для цього правила дорожнього руху не містять.

На підставі п.2.5 ПДР, поліцейським було пред`явлена вимога ОСОБА_1 про проходження огляду, від якого останній відмовився.

На переконання апеляційного суду, працівниками поліції дотримані вимоги закону щодо засвідчення факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суддею не враховано результати лабораторного дослідження від 13.05.2026, які підтверджують те, що ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк