Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №454/3961/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/3961/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.

Провадження № 22-ц/811/2868/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: О.М. Ванівського, Р.П. Цяцяка

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2024 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року у розмірі 16 960,00 грнта судові витрати.

Позов позивач обгрунтовував тим, що 08.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08.01.2022-100004404, згідно якого позикодавець надав позичальнику кредит у розмірі 8 000 грн строком на 42 дні. 08.01.2022 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, що підтверджується квитанцією Liqpay № 1878208166 від 08.01.2022 року. Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» виконало покладені на позикодавця зобов`язання за договором кредиту в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 960 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8960 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована за період з 08.01.2022 року по 18.02.2022 року. Просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1142 (одна тисяча сто сорок дв) грн 45коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 8960 грн оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Вважає оскаржуване рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з боржника процентів за користування кредитом, суд не врахував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виконано всі вимоги щодо інформування позичальника про умови кредитування за кредитним договором. При цьому, підписання відповідачем кредитного договору свідчить про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину, в тому числі щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами. Підписуючи оферту, відповідач підтвердив, що розумів умови, на яких укладається договір, та повністю з ними погодився. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору). При цьому, ОСОБА_1 підписано договір одноразовим ідентифікатором, що підтверджено наявними в матеріалах справи належними доказами та не спростовано відповідачем. Зазначив, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією Liqpay №1878208166, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого було зазначено ним при оформленні кредитного договору у інформаційній системі (особистому кабінеті позичальника) на веб-сайті sgroshi.com.ua за допомогою інтернет-еквайрингу – Liqpay. Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача). Звертаючись до суду з позовом, ТзОВ «Споживчий центр» надало електронні докази в паперовій формі, підписані одноразовими ідентифікатороми, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме - НОМЕР_1 . Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки - АТ КБ «Приватбанк». У зв`язку з наведеним, квитанція АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом перерахування грошових коштів за кредитним договором №08.01.2022-100004404. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції необгрунтовано посилається на «Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Споживчий центр»», які, начебто, складають договір про надання кредитних послуг. Такий документ до суду не надавався, у матеріалах він відсутній і у жодному наданому позивачем документі не згадується. Ввважає, що оскаржуване рішення суду грунтується на припущенні, що відповідач не розумів умов кредитування при укладенні кредитного договору, яке спростовується наявним у матеріалах справи паспортом споживчого кредиту, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Враховуючи, що надані позивачем докази у своїй сукупності доводять як факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов`язань за кредитним договором, так і факт невиконання відповідачем його зобов`язання щодо повернення кредиту, підстави для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами в сумі 8960 грн відсутні.

Просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 8960 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов в цій частині задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 08.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08.01.2022-100004404 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепта).

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено, що кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, а саме: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 1.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язувався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти.

У пункті 1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) зазначено, що умови, на яких позичальнику надається кредит встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Заявкою до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) №08.01.2022-100004404 передбачено, що сума кредиту становить 8 000, 00 грн.

Строк, на який надається кредит - 42 дні з дня його надання.

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору №08.01.2022-100004404 ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 8 000 грн на банківську карту НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією Liqpay №1878208166 від 08.01.2022 року (а.с. 22).

Отже, за умовами кредитного договору №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року відповідач отримав у користування кредитні кошти у розмірі 8 000 грн, однак не повернув такі позикодавцю у визначений договором строк, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за цим кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову ТзОВ «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитним договором в розмірі 8960 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі не визначені проценти за користування кредитними коштами, а надані позивачем Умови отримання кредитів та інших послуг ТОВ «Споживчий центр» не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки такі не містять підпису позичальника, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які позикодавець вважав узгодженими.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Підписавши електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора J312 заявку до кредитного договору №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року, паспорт споживчого кредиту, додаток до анкети позичальника та отримавши підтвердження укладення кредитного договору на номер телефону, зазначений ним при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця, ОСОБА_1 погодився з усіма істотними умовами кредитного договору №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року, зокрема, сумою кредиту, строком надання коштів, розміром процентів за користування кредитними коштами та умовами кредитування.

Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про неузгодженість між сторонами умов договору щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.

У заявці кредитного договору №08.01.2022-100004404 зазначено наступні умови нарахування процентів за користування кредитними коштами: первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі «первинний період»). Черговий перод користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі «черговий період»). Період користування ставкою «Економ» - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується процентна ставка «Економ», який розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (надалі-період`Економ»). Ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, крім первинного періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року, така становить 16 960,00 грн, з яких 8 000, 00 грн - заборгованість за основним боргом, 8 960 грн - заборгованість за процентами, нарахована за період з 08.01.2022 року по 18.02.2022 року.

Аналіз зазначеного вище розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами в сумі 8 960 грн за період з 08.01.2022 року по 18.02.2022 року нараховані за 14 днів з дня надання кредиту за процентною ставкою 2 % за один день користування кредитом та після закінчення 14 днів первинного періоду користування кредитом - за процентною ставкою 3 % за один день користування кредитом, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Враховуючи, що відсотки за користування кредитними коштами нараховано позивачем в межах строку дії кредитного договору №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року та за процентною ставкою, передбаченою умовами договору, який є чинним та обов`язковим до виконання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» 16 960 грн заборгованості за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року, з яких 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8 960 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахована за період з 08.01.2022 року по 18.02.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2422,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 31 серпня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих процентів за період з 08.01.2022 року по 18.02.2022 року скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою ці позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» нараховані за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року проценти за користування кредитом за період 08.01.2022 року по 18.02.2022 року в розмірі 8 960 грн.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №08.01.2022-100004404 від 08.01.2022 року в розмірі 8 000 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 3633 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк