Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №447/2155/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/2155/26 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М.

Провадження № 33/811/1421/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника – адвоката Трофимової Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника – адвоката Халупка С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 29.05.2026 о 00 год 20 хв в м. Новий Розділ, просп. Тараса Шевченка, 25, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21104-125-51, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння очей та шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан вживання алкоголю водій на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер-Алкотест 6820», а також у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Халупко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року, провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на відсутність належно доведеної законної підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Вважає, що суд безпідставно відхилив цей довід, позаяк законність первинного втручання безпосередньо впливає на допустимість усіх подальших процесуальних дій: вимоги пред`явити документи, перевірки стану, пропозиції пройти огляд, тощо.

Звертає увагу на розбіжності між номером технічного засобу, зазначеного у протоколі, та фактично використаною нагрудною камерою, а також наявність відео із службового автомобіля, не зазначеного у протоколі як засіб фіксації.

Окремо наголошує, що ОСОБА_1 не було належно роз`яснено процедуру огляду, поліцейський не пояснив правові підстави та конкретні ознаки сп`яніння, процесуальні наслідки відмови та права на альтернативний огляд, не продемонстрував прилад «Drager Alcotest» і не роз`яснив порядок його роботи. Стверджує, що відеозапис не містить однозначного висловлювання, яке можна було б тлумачити як однозначну відмову від огляду як на місці, так і в закладі охорони здоров`я.

На думку апелянта, той факт що ОСОБА_1 не оскаржував дії поліцейських окремо, не легалізує порушення та не звільняє суд у справі за ст. 130 КУпАП від обов`язку перевірити законність отримання доказів.

Вказує на суперечності між рапортом та відеозаписом в частині того, що ОСОБА_1 спочатку повідомив, що не вживав алкогольних напоїв, а потім нібито сказав, що приблизно дві години тому випив пляшку пива. Стверджує, що на відеозаписі така розмова відсутня.

Окрім цього, апелянт вважає, що протокол є внутрішнім службовим документом працівника поліції та не має наперед установленої сили.

Також зауважує, що протокол був частково нерозбірливим у примірнику, доступному стороні захисту, що обмежує можливість особи зрозуміти обвинувачення, подати точні зауваження та підготувати захист.

ОСОБА_1 , захисник Халупка С.В. у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду були повідомлені належим чином. Захисник Трофимова Г.М., яка брала участь в розгляді апеляційної скарги режимі відеоконференції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та захисника Халупки С.В.

Захисник Трофимова Г.М. апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити.

Заслухавши захисника Трофимову Г.М., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 № 678298 від 29.05.2026 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння очей та шкіри обличчя.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «ВАЗ 21104-125-51, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейські виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння тому пред`явили вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі. Проте ОСОБА_1 уникав відповіді, намагався домовитись із працівниками поліції, щоб вони не складали протокол, говорив, що не відмовляється від огляду. Однак не вживав жодних дій для проходження такого. Працівники поліції неодноразово пред`являли ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але ОСОБА_1 продовжував ігнорувати їх вимоги. Таку поведінку ОСОБА_1 протягом тривалого часу, поліцейські розцінили, як відмову від огляду, та склали протокол з ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Наведені докази у своїй сукупності вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Твердження захисника про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинки транспортного засобу та проведення подальшого огляду як підставу для скасування постанови, апеляційний суд до уваги не бере.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що у протоколі не вказано технічний засіб за допомогою якого здійснювався відеозапис, оскільки ст. 256 КУпАП визначено відомості, які необхідно зазначати у протоколі, і така не містить вимоги про необхідність зазначення у протоколі відомостей про технічний засіб за допомогою якого здійснювався відеозапис.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Халупка С.В. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк