Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №748/1327/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1329/26

Єдиний унікальний № 748/1327/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Пасько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Кіріченко В.В. звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 13121,61 грн, мотивуючи позов тим, що 25.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 503398-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 25.06.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 503398-КС-001 про надання кредиту. 25.06.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 503398-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6707, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий Боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,1669107 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 . До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 503398-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 503398-КС-001. Зважаючи на ті обставини, у Боржника станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 503398-КС-001 про надання кредиту, в розмірі13 121,61 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 249,91 грн; суми прострочених платежів по процентах – 7 501,55 грн; суми прострочених платежів за комісією – 370,15 грн.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року справу прийнято до провадження Чернігівського районного суду Чернігівської області та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі із зазначенням про підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином за місцем реєстрації, заяв відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не надала.

З урахуванням того, що відповідач в судове засідання не з`явилась, будучи повідомленим належним чином, відзиву на позов не надала, в поданому позові позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд прийшов до висновку щодо заочного розгляду справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.06.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту-паспорт) укласти договір № 503398-КС-001 про надання кредиту (а.с. 28-32).

25.06.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцептував) пропозицію (оферту) укласти Договір № 503398-КС-001 про надання кредиту. Акцепт підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6707(а.с.33-37).

Таким чином, 25.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 503398-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-6707 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 23-27).

Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно п.п. 2.3, 2.4, 2.5, 2.7 договору, кредит надається строком на16 тижнів, стандартна процентна ставка 1,5 в день фіксована, знижена процентна ставка 1,16691070 в день фіксована, комісія за надання кредиту 900,00 грн, термін дії договору – 15.10.2024.

Сторонами в п. 3.2.3 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», свої зобов`язання за договором кредиту виконало та 25.06.2024 надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000, 00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_3 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 40).

Згідно повідомлення АТ «ПРИВАТБАНК» від 25.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 , 25.06.2024 на карту було зараховано платіж в розмірі 6000 грн.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором становить станом на 08.04.2026 : 13121,61 грн , з яких : 5249,91 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 7501,55 грн – сума прострочених платежів по процентах, 370,15 грн – сума прострочених платежів за комісією (а.с. 14-18).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 25.06.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 503398-КС-001 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» про надання споживчого кредиту в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджується алгоритмом дій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» стосовно укладання кредитних договорів та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і у судовому порядку не оскаржувався, а відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування факту укладення кредитного договору № 503398-КС-001 від 25.06.2024.

Крім того, суд враховує, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору.

Факт перерахування відповідачу коштів у розмірі 6000,00 грн підтверджується та платіжними дорученнями ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 25.05.2026.

Неналежне виконання умов договору відповідачем призвело до виникнення заборгованості.

Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами кредитного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, вимог про визнання кредитного договору № 503398-КС-001 від 25.06.2024 недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.

Із врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору № 503398-КС-001 від 25.06.2024.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредитного договору № 503398-КС-001 від 25.06.2024 та наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

За умовами договору № № 503398-КС-001 від 25.06.2024 кредитні кошти надавалися до 15.10.2024. Отже, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 25.06.2024 по 15.10.2024р.

Суд при здійснені перевірки нарахованих процентів позивачем враховує положення законодавства, що регулює споживче кредитування.

Так, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023 року, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% .

Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року.

Кредитний договір № 503398-КС-001 укладений між сторонами 25.06.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-XI встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, за договорами споживчого кредиту максимальний розмір денної процентної ставки законодавчо обмежений і не може перевищувати: у період з 24.12.2023 по 21.04.2024 - 2,5 %, з 22.04.2024 по 19.08.2024 - 1,5 %, а з 20.08.2024 - 1 %. Зазначені обмеження встановлені з метою недопущення нарахування кредитодавцями надмірних фінансових зобов`язань та забезпечення балансу інтересів кредитора і споживача фінансових послуг.

Отже в період з 20.08.2024 року по 15.10.2024 року проценти мають нараховуватись за ставкою за ставкою -1%.

За підрахунками суду, сума заборгованості за відсотками за період з 25.06.2024 по 30.06.2024 становить 540 грн ( 6000х1,55х6), за період з 01.07.2024 по 19.08.2024 становить 3937,43 грн ( 5249,91х1,5%х50), за період з 20.08.2024 року по 15.10.2024 року становить 2992,50 грн (5249,91х1%х57). Отже в цілому сума заборгованості по відсотках здійснена в межах дії строку договору становить 7 469,93 грн. Як слідує з наданого розрахунку ОСОБА_1 сплачено 820,06 грн. Таким чином сума заборгованості становить 6 649,87 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»)

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, суд дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 503398-КС-001 про надання кредиту від 25.06.2024 в сумі 12269,93 грн, з яких : 5249,91 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 6649,87 грн – сума прострочених платежів по процентах, 370,15 грн – сума прострочених платежів за комісією.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 13121,61 грн. Судом стягнуто 12269,93 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 93,51% (12269,93 х 100 : 13121,61). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2489 грн 61 коп. (2662,40 х 93,51% : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12269,93 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 93 коп заборгованості за кредитним договором № 503398-КС-001 від 25.06.2024, що складається з : 5249 (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять) грн 91 коп – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 6649 (шість тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 87 коп – сума прострочених платежів по процентах, 370 (триста сімдесят) грн 15 коп – сума прострочених платежів за комісією.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2489 грн 61 коп. судового збору.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса : вул. Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ.

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С. М. Майборода