Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №761/23399/24 — Київський апеляційний суд

справа № 761/23399/24

головуючий у суді І інстанції Саадулаєв А.І.

провадження № 22-ц/824/3071/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції» на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року

у справі за позовом Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції» до ОСОБА_1 , про виселення без надання іншого житла, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року позов ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної Поліції» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житла залишено без задоволення.

01 вересня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної Поліції» на його користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відмовлено в іншій частині заяви.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на заперечення позивача щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а також, зважаючи на те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідача до 10 000 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції» подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представником позивача було подане заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Вказує, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучено документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) щодо обґрунтованості даних судових витрат не було надано, Шевченківський районний суд міста Києва не прийнявши це до уваги прийняв упереджене необґрунтоване додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.

Зазначає, що до позову додано договір про надання правової допомоги від 21 лютого 2025 року, Додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 28 серпня 2025 року та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 28 серпня 2025 року.

Ані в договорі, ані в додатковій угоді, ані в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) немає деталізованого розрахунку витрат понесених на правничу допомогу. В додатковій угоді до договору № 1 від 28 серпня 2025 року зазначено лише, що гонорар становить 50 000 грн, проте не описано чому саме така сума, та за які послуги конкретно кошти були чи будуть сплачені.

Відсутня квитанція на підтвердження сплати грошових коштів у такому розмірі.

В акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) указана зовсім інша цивільна справа, до якої ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» не має жодного відношення.

Зазначає, що у цій справі проведено 2 судових засідання: 15 липня 2025 року - постановлена хвала та 27 серпня 2025 року - ухвалено рішення. Отже, не зрозуміло скільки коштувало представництво інтересів клієнта у суді та чому саме суд першої інстанції прийняв рішення у стягненні витрат у розмірі 10 000 грн.

Інші учасники не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що представником відповідача з дотриманням частини 1 статті 134 ЦПК України, у відзиві на позов зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції (а.с. 202 т. 1), до закінчення судових дебатів подано заяву про те, що ним буде подані докази понесених витрат після ухвалення рішення суду (а.с. 244 т. 1) та з дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подано докази понесених витрат, колегія апеляційного суду вважає, що порядок встановлений частиною 1 статті 134 та частиною 8 статті 141 ЦПК України, - дотриманий.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з переглядом цієї справи у суді першої інстанції, надано засвідчені копії:

копія договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2025 року, укладеного між адвокатом Івановим І.О. та ОСОБА_1 , пунктом 3.1 якого визначено, що за правничу допомогу, передбачену цим договором, клієнт може сплачувати адвокат гонорар, що узгоджується сторонами в окремій угоді;

копію додаткової угоди від 28 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2025 року, пунктом 2 якої визначено, що сторони узгодили фіксований розмір гонорару адвоката за правничу допомогу у сумі 50 000 грн, що невід`ємно пов`язані із здійсненням повноважень адвокатом представника клієнта як відповідача, у перегляді заочного рішення, підготовчому провадженні та розгляді справи по суті судом першої інстанції у цивільній справі № 761/23399/24;

акт приймання-передачі виконаних робіт від 28 серпня 2025 року.

Надані представником відповідача докази є належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані позивачем.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про ухвалення додаткового рішення на виконання вимог частини 2 статті 183 ЦПК України додано документ, що підтверджує надіслання такої заяви і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - позивачу, а саме: квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції» скористалося своїм правом та подало заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у яких просило відмовити у задоволенні заяви відповідача, посилаючись на те, що заявлений розмір понесених судових витрат у сумі 50 000 грн є неспівмірним, відсутні докази понесення таких витрат та не обґрунтовано з чого складається заявлена сума гонорару (а.с. 63-78 т. 2).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року про часткове задоволення його заяви про ухвалення додаткового рішення, - в апеляційному порядку не оскаржує.

Прийнявши до уваги обсяг вчинених процесуальних дій представником відповідача, обсяг виконаної адвокатом роботи, врахувавши складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 10 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

З наданих відповідачем доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката вбачається, що договором визначений фіксований розмір адвокатського гонорару, що становить 50 000 грн.

Тобто підставою для виплати гонорару не є погодинна оплата або окрема оплата за певні окремі дії адвоката щодо надання правничої допомоги під час розгляду справи судом, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у договорі, додатковій угоді та в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) немає деталізованого розрахунку витрат понесених на правничу допомогу.

У зв`язку з цим конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору, у цьому випадку не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано доказів сплати послуг адвоката, є безпідставними, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Посилання позивача на те, що в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) указана зовсім інша цивільна справа повністю спростовуються змістом такого акта.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 383 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська