Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №375/1/26 — Київський апеляційний суд

справа № 375/1/26

головуючий у суді І інстанції Антипенко В.П.

провадження № 22-ц/824/9563/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Романа Миколайовича на додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року

за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Романа Миколайовича про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:

змінити спосіб та розмір стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 15 000 грн щомісячно на утримання дитини, яка продовжує навчання, до досягнення нею 23 років або припинення навчання.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 22 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено розмір стягуваних за рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 шляхом зміни способу їх стягнення.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 10 000 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 січня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп.

01 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Р.М. звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Додатковим рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Р.М. про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 336 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на заперечення позивачки щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а також, зважаючи на те, що заявлені витрати є не співмірними зі складністю справи, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідача пропорційно розміру відхилених позовних вимог: 4 000 грн х 33,4% = 1 336 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Р.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сума до стягнення аліментів з відповідача, про яку просила позивачка у суду становила 62 місяці х 15 000 грн = 930 000 грн.

Вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до положень додатку № 1 та акта № 1 до договору про надання правничої допомоги сума винагороди становить 30 000 грн, що сплачується клієнтом адвокату не пізніше 01 травня 2026 року.

Отже, замовлення про надання послуг з представництва містить інформацію про те, що такі платежі будуть здійснені у майбутньому у певні строки, а саме не пізніше 01 травня 2026 року.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не має права втручатися у ці правовідносини. Не врахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору у розумінні статті 627 ЦК України.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідач у своїй апеляційній скарзі наводить загальний розрахунок суми аліментів за 62 місяця у розмірі 930 000 грн, що є виключно арифметичним припущенням та не має самостійного юридичного значення для вирішення питання про судові витрати.

Суд не вирішував питання про одноразове стягнення будь-якої суми, не визначав загальний борг у розмірі 930 000 грн, не ухвалював рішення про зобов`язання відповідача сплатити зазначену суму.

Вказує, що розрахунок у 930 000 грн: базується на припущенні безперервного навчання дитини до 23 років, не враховує можливість припинення навчання, не враховує можливість зміни розміру аліментів, ігнорує зміну матеріального стану сторін.

Витрати не можуть обґрунтовуватися припущеннями щодо майбутніх обставин, які не є предметом доказування у конкретній справі.

Зазначає, що обсяг наданої правничої допомоги є мінімальним та не відповідає заявленій сумі гонорару.

11 січня 2026 року на момент розгляду справи було погоджено лише представництво інтересів відповідача у суді, а будь-які додатки щодо підготовки процесуальних документів, аналізу практики чи «гонорару успіху» на момент вирішення спору по суті були відсутні.

Порядку надання та оплати послуг у виді підготовки процесуальних документів та встановлення гонорару успіху договором передбачено не було. Вказані суми та види робіт були обумовлені вже після вирішення справи по суті, - 23 січня 2026 року.

Справа про зміну способу стягнення аліментів є справою незначної складності з усталеною судовою практикою, представник відповідача взяв участь лише в одному судовому засіданні, яке тривало близько 1 години, тому вважає заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн невиправдано високою сумою, яка перевищує розмір аліментів на утримання дитини.

Також вказує, що вона є особою з інвалідністю II групи у зв`язку з перенесеною операцією на серці, а саме: імплантовано кардіовертер-дефібрилятор. Її статус особи з інвалідністю накладає на позивачку значні додаткові витрати на регулярні кардіологічні огляди, контроль роботи пристрою, медикаментозному лікуванні, обстеженні та супутніх медичних послуг.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що представником відповідача з дотриманням частини 1 статті 134 ЦПК України, у відзиві на позов зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції (а.с. 47), а також у відзиві зазначено, що ним буде подано докази понесених витрат після ухвалення рішення суду та з дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подано докази понесених витрат, колегія апеляційного суду вважає, що порядок встановлений частиною 1 статті 134 та частиною 8 статті 141 ЦПК України, - дотриманий.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, надано засвідчені копії:

договору про надання правової допомоги від 11 січня 2026 року, укладеного між адвокатом Поліщуком Р.М. та ОСОБА_1 ;

додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 23 січня 2026 року, за змістом якого сторони погодили вартість наданих послуг, а саме: підготовка матеріалів для подання відзиву на позов, аналіз судової практики, тощо - 10 000 грн; підготовка відзиву на позов - 10 000 грн; участь у судовому засіданні 22 січня 2026 року - 10 000 грн; гонорар успіху - 6 000 грн. Всього вартість послуг становить 30 000 грн.

акта виконаних робіт № 1 від 23 січня 2026 року, відповідно до якого сторони погодили факт надання послуг та їх вартість у сумі 30 000 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки, встановлені сторонами у договорі.

Пунктом 1.2 договору передбачено обсяг повноважень адвоката по представництву інтересів клієнта, зокрема, у суді, та надано адвокату усі права сторони судового процесу.

Відповідно до п. 4.2 договору, за правову допомогу, передбачену у п. 1.2 договору, клієнт оплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Однак вартість послуг адвоката визначена укладеним додатком № 1 до договору про надання правової допомоги, укладеним між адвокатом Поліщуком Р. М. та ОСОБА_1 23 січня 2026 року - тобто вже після того як такі послуги були надані та судом першої інстанції ухвалено рішення.

У зв`язку з цим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договором про надання правничої допомоги від 11 січня 2026 року складання процесуальних документів та оплата гонорару успіху адвоката станом на дату розгляду справи передбачені не були, підстави для стягнення цих сум із позивачки відсутні.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

ОСОБА_2 скористалася своїм правом та подала заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у яких просила відмовити у задоволенні заяви відповідача, посилаючись на те, що заявлений розмір понесених судових витрат є неспівмірним, справа стосується стягнення аліментів, має соціальний характер та спрямована на захист прав дитини (а.с. 146-151).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Прийнявши до уваги обсяг вчинених процесуальних дій представником відповідача, обсяг виконаної адвокатом роботи, врахувавши складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з позивачки на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 4 000 грн.

Також судом правильно обраховано, що витрати відповідача на правову допомогу мають бути йому відшкодовані пропорційно розміру відхилених позовних вимог: 4 000 грн х 33,4% = 1 336 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 383 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Романа Миколайовича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська