Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №359/992/25 — Київський апеляційний суд

справа № 359/992/25

головуючий у суді І інстанції Яковлєва Л.В.

провадження № 22-ц/824/11664/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Янчик Маріанни Іванівни на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2026 року

за клопотанням відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної особи, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної особи, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено закрите підготовче судове засідання.

25 червня 2025 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області у вказаній справі здійснено перехід з розгляду у закритому порядку на відкритий.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2026 року задоволено клопотання відповідача ФОП ОСОБА_2 про зупинення провадження.

Зупинено провадження у справі № 359/992/25 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної особи, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди, до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач перебуває на військовій службі у Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України з 12 червня 2025 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Янчик М.І. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що провадження у справі проводилось у закритому порядку, та у зв`язку з повідомленням про мобілізацію відповідача і для можливості його участі у справі у режимі відеоконференції позивач подав відповідне клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні для можливості проведення відеоконференцій, однак відповідач цим правом не скористався.

Вказує, що матеріалами справи підтверджено, що у відповідача зареєстровано електронний кабінет в ЄСІТС, він регулярно подає через ЕСІТС клопотання та заяви, має час на написання заяв, клопотань, інших документів будучи військовослужбовцем - таким чином, він може брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та інформація щодо неможливості ним використовувати засоби стільникового зв`язку та інші електронні пристрої не відповідає дійсності.

Відповідачем подано через електронний кабінет в ЄСІТС, зокрема, такі документи:

22 квітня 2025 року відповідач просив відкладення у зв`язку з мобілізацією без доказів.

01 травня 2025 року відповідач подав заяву про нерозголошення інформації щодо його служби з доказами та клопотання про зупинення.

07 липня 2025 року відповідач подав клопотання про закриття судового засідання.

12 вересня 2025 року відповідач повторно подав клопотання про зупинення з копіями витягів з наказу.

24 жовтня 2025 року відповідач подав заяву про відвід судді.

02 листопада 2025 року ним повторно подано заяву про відвід судді.

07 листопада 2025 року відповідач повторно подав відзив.

10 листопада 2025 року відповідач заперечував проти участі в засіданнях у режимі відеоконференції представника позивача у зв`язку з інформацією про його службу.

Вказує, що судом першої інстанції задоволено клопотання представника позивача про витребування документів з військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідач оскаржував указану ухвалу про витребування доказів в апеляційному порядку, оскільки не був зацікавлений у отриманні судом інформації щодо витребуваних документів.

Зазначає, що 04 липня 2025 року відповідач самостійно знайомився з матеріалами справи в суді (відповідне клопотання з підписом про ознайомлення міститься в матеріалах справи), тобто відповідач має можливість з`являтись до суду.

Військова частина НОМЕР_1 надала документи на виконання вимог ухвали суду та повідомила, що ОСОБА_2 може брати участь у розгляді цієї справи. Ними ж додані документи (витяг з наказу від 11 серпня 2025 року № 505- ОС) про те, що лейтенант ОСОБА_2 перебуває в розпорядженні начальника окремого КПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », старшим інспектором прикордонної служби другої групи паспортного контролю 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А), тобто територіально проходить службу у місті Бориспіль.

Відповідач проходить службу у Київській області, яка не є територією на якій ведуться бойові дії.

Будь яких змін щодо проходження військової служби відповідачем з дати наказу від 11 серпня 2025 року № 505- ОС по дату зупинення провадження про те, що відповідач несе службу за межами міста Бориспіль Київської області ним не надано.

Позивач також просить врахувати, що відповідач може скористатись своїм правом на подання заяви про розгляд справи без його участі, подачу процесуальних документів та правом на безоплатну правову допомогу.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, побудованою на перекрученні фактичних обставин справи, вибірковому цитуванні матеріалів справи та неправильному застосуванні норм процесуального права.

Пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України визначено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, переведених на воєнний стан.

Зазначена норма є імперативною та не ставить обов`язок суду щодо зупинення провадження у залежність від: місця проходження служби; посади військовослужбовця; можливості епізодичного використання засобів зв`язку; наявності електронного кабінету в ЄСІТС; факту подання окремих процесуальних документів; можливості інколи брати участь у процесуальних діях.

Факт проходження мною військової служби підтверджений належними доказами, що містяться у матеріалах справи, та не заперечується самим позивачем.

Вказує, що позивач фактично намагається підмінити зміст статті 251 ЦПК України власним тлумаченням та довести, що військовослужбовець повинен додатково доводити абсолютну неможливість будь-якого контакту із судом, хоча така вимога відсутня у законі.

Зазначає, що подання процесуальних документів військовослужбовцем в умовах воєнного стану потребує значних додаткових зусиль, залежить від службових обставин, доступу до засобів зв`язку, режиму служби, поставлених завдань та не може свідчити про наявність стабільної можливості брати участь у судових засіданнях.

Позивач посилається на факт ознайомлення відповідача з матеріалами справи 04 липня 2025 року, однак не зазначає, що це відбулось до його мобілізації та не має жодного відношення до обставин, які існували на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Позивач посилається на документи майже річної давності щодо перебування відповідача у розпорядженні начальника ОКПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» та проходження служби у відділі «ІНФОРМАЦІЯ_2», однак не враховує зміну його посади; не враховує зміну характеру та умов служби; безпідставно ототожнює назву підрозділу із конкретним місцем несення служби. Сам по собі факт перебування у структурному підрозділі «ІНФОРМАЦІЯ_2» жодним чином не свідчить про постійне перебування чи проходження служби безпосередньо у місті Бориспіль.

Вказує, що виконання військового обов`язку в умовах воєнного стану має пріоритетний характер та об`єктивно обмежує можливість належної реалізації процесуальних прав сторони у цивільному процесі

Можливість епізодично подати окреме клопотання через ЄСІТС не є тотожною можливості: повноцінно готувати процесуальні документи; брати участь у судових засіданнях; належним чином реалізовувати право на захист; систематично здійснювати процесуальні права та обов`язки.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно з частинами 1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

За приписами пункту 2 зазначеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

З матеріалів справи вбачається, що лейтенант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України з 12 червня 2025 року, що підтверджується довідкою виданою 02 січня 2026 року начальником відділу кадрів Кравченко Н. (а.с. 210 т. 2).

Згідно з Витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України №511-ОС від 13 серпня 2025 року вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків лейтенанта ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (а.с. 211 т. 2).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) правила, визначені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Враховуючи викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що відповідач має електронний кабінет в ЄСІТС через який подає клопотання, особисто ознайомився з матеріалами справи та не позбавлений права подати клопотання про розгляд справи за його відсутності та звернутися за правовою допомогою до адвоката.

Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2026 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, частиною 1 пунктом 2 статті 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янчик Маріанни Іванівни залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська