Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №761/7571/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/7571/26

Суддя в суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

Провадження № 33/824/3549/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп. (а.с. 30-31).

Не погодившись з вказаною постановою, 22 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Притула Є.О. направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі (а.с. 41-44).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначала, що матеріали справи не містять доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом та зазначав, що не перебував у стані наркотичного сп`яніння (а.с. 41-44).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Клопотання про відкладення (перенесення) апеляційного розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходили.

Про розгляд справи апеляційним судом 20 липня 2026 року і 31 серпня 2026 року апелянт ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Притула Є.О. були сповіщені поштовими повідомленнями, які повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили.

Поряд з цим, про розгляд справи апеляційним судом 20 липня 2026 року і 31 серпня 2026 року апелянт ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Притула Є.О. були сповіщені завчасно і кожен окремо, відповідно - 02 липня 2026 року і 29 липня 2026 року повідомленнями до їх Електронних кабінетів в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень (а.с. 57-75)

Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 69-71).

Виходячи з положень ст.ст. 268, 271 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисник розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визначена як обов`язкова процесуальним законом (ст. 268 КУпАП).

У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», №72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia,№23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), №39197/98, вересня 2001 року).

Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], № 73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).

Крім того, попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що судом забезпечене право апелянта та (або) її захисника взяти участь в розгляді справи (у т.ч. в режимі відеоконференції).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582481 від 04.02.2026, ОСОБА_1 04.02.2026 о 00 год. 02 хв., в м. Києві на проїзді Глибочицький, 1, керував транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР, зо що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с. 3).

До протоколу додані: направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, відеозапис з нагрудної камери поліцейського (а.с. 4, 8).

Протокол підписаний ОСОБА_1 та особою, яка його складала.

Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, які виявлені працівниками поліції 04.02.2026 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівники поліції під`їхали до транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , на місці водія якого перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейським було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що водій відмовився від проходження огляду. Поліцейський роз`яснив водію наслідки такої відмови (а.с. 8).

При цьому, під час складання відповідного протоколу та спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та не заперечував щодо дій поліцейських. Відповідних заперечень також не зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Апеляційний суд не встановив порушень у діях працівників поліції, оскільки вони діяли відповідно до вимог чинного законодавства. Складені адміністративний протокол, акт огляду та направлення водія на огляд медичного закладу відповідають встановленим законом вимогам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції справу розглянуто повно, об`єктивно та всебічно, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, відсутні підстави дляскасування оскаржуваної постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя _________________ Б.Б. Левенець