Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №361/3793/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 361/3793/26

Суддя в суді першої інстанції: Червонописький В.С.

Провадження № 33/824/3480/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 )за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено їй стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору на користь держави (а.с. 138-141).

Не погодившись з вказаною постановою, 16 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сімутін Р.В. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 145-153).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та не повідомлено такої можливості, чим введено ОСОБА_1 в оману щодо визначеного законом поряду огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тому, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 з тих підстав, що вона погодилась з результатами проведеного з використанням алкотестеру огляду, не висловлюючи зауважень з приводу проходження огляду та його результатів, зроблений з порушення норм матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки поліцейські свідомо не повідомили ОСОБА_1 про її право не погодитись з результатом огляду, проведеного на місці зупинки автомобіля, заперечувати щодо його результатів та про можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1 тричі вдихала повітря в один і той же мундштук, що є порушенням вимог з експлуатації газоаналізатора Драгер Алкотест 7510 та призводить до недостовірного результату огляду (а.с. 145-153).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Так про розгляд справи апеляційним судом 13 липня 2026 року і 31 серпня 2026 року апелянт ОСОБА_1 була сповіщена поштовими повідомленнями, які повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 13 липня 2026 року і 31 серпня 2026 року була сповіщена, відповідно 15 червня 2026 року і 13 липня 2026 року, повідомленнями її захисника - адвоката Сімутіна Р.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 163-166, 170-172, 174-180).

09 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сімутін Р.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом і розгляд справи був відкладений на 31 серпня 2026 року (а.с. 167-169).

31 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сімутін Р.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на постійні повітряні тривоги в м. Києві та Київської області (а.с. 181-183).

У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, №23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).

Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], № 73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).

Крім того, попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Отже, суд вжив усіх належних заходів сповіщення про розгляд справи апеляційним судом

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що судом забезпечене право апелянта та (або) її захисника взяти участь в розгляді справи (у т.ч. в режимі відеоконференції), було відкладено розгляд справи призначеної на 13 липня 2026 року, а станом на дату і час призначеного судового засідання, о 10 год 45 хв. 31 серпня 2026 року, відсутні повідомлення про оголошення повітряної тривоги і суд апеляційної інстанції працював у штатному режимі.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги та встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.

Наявні в матеріалах справи докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624855 від 26.03.2026 року, 26.03.2026 о 16:56 у с. Залісся, вул. Київська, 7, водій ОСОБА_1 керувала т.з. Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння за згодою ОСОБА_1 проводився за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510, результат 2,09 проміле, чим порушила вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).

Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 та поліцейським, який його склав, та своїми підписами підтвердили, що ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Пунктом 2.9а ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування з водієм, працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 виявили ознаки алкогольного сп`яніння. На запитання працівника поліції «ви сьогодні не вживали нічого?» ОСОБА_1 відповіла «вчора так, а сьогодні ні». Працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестера Драгер, на що ОСОБА_1 погодилась. Працівниками поліції проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою технічного пристрою «Драгер». Результат тесту склав 2,09 проміле. Заперечень щодо результату огляду ОСОБА_1 не зазначала і такий результат огляду не заперечувала (а.с. 12).

Згідно з наявним в матеріалах справи результатом тесту «Драгер» показник алкоголю в крові ОСОБА_1 становив 2,09 проміле, про що також складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6).

Згідно з п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобівабо в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 на те, що не було роз`яснено та не запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки враховуючи відсутність заперечень водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, поліцейський не був зобов`язаний пропонувати проходити огляд у медичному закладі. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння є обов`язковим у разі відмови від проходження огляду на місці або незгоди водія з результатом огляду на місці зупинки.

Разом з тим, апеляційний суд критично оцінює твердження апелянта, що ОСОБА_1 тричі вдихала повітря в один і той же мундштук, що на думку апелянта слід було визнати порушенням вимог з експлуатації газоаналізатора Драгер Алкотест 7510 та призводить до недостовірного результату огляду.

Так, інструкція до приладу «Драгер» передбачає встановлення нового мундштука перед проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Зазначена вимога передбачена перш за все з метою недопущення спотворення результатів тесту, які можуть бути некоректними через залишки повітря в приладі чи мундштуку від попередніх тестів.

В той же час, як вбачається з наданого суду відео, ОСОБА_1 перед тим, як пройти тест та продути в прилад в обсязі достатньому для його спрацювання, кілька разів продувала прилад в недостатньому обсязі через що прилад видавав помилку. Отже, подувши в прилад «Драгер» втретє, очевидним є факт, що жодних залишків повітря від попередніх тестів, навіть якщо вони були позитивними, не могло залишитись.

Разом з тим, у разі якщо водій не згоден з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки він не позбавлений можливості заявити працівнику поліції про таку не згоду та підстави такої незгоди, що має наслідком доставлення водія до медичного закладу для повторного огляду (ст. 266 КУпАП).

Однак, незгоди з результатами огляду ОСОБА_1 на місці зупинки не висловлювала, вказувала що напередодні вживала алкогольні напої.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 361/6654/24, оскільки в іншій справі, особа, яка притягувалась до відповідальності, висловила незгоду з показами приладу Драгер (0,84%0) (що було зафіксовано на відео боді-камер працівників поліції), під час складання протоколу і його підписання вказала в протоколі і письмових поясненнях працівникам поліції про незгоду з результатами огляду на місці зупинки, отже обставини у цих справах є нерелевантними (а.с. 131-136).

Сукупність наявних у справі доказів дає підстави для висновку, що вказані докази беззаперечно доводять те, що ОСОБА_1 порушила п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративнавідповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя _________________ Б.Б. Левенець