Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №757/30515/15-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 758/8290/25 Головуючий у суді першої інстанції -Соколов О.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9641/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Приходько Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Цвєтковим Глєбом Олександровичем на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року та на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року адвокат Цвєтков Г.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А., у якій просив суд:

визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, зокрема: неналежне повідомлення ОСОБА_1 про відкриття провадження; порушення права на захист; неврахування часткового погашення боргу; бездіяльність у прийнятті та встановленні факту відсутності майна боржника при відкритті провадження; відкриття провадження без наявності нових об`єктивних обставин;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 15 березня 2024 року як таке, що винесене внаслідок незаконних дій приватного виконавця;

зобов`язати приватного виконавця Гненного Д.А. припинити виконавче провадження НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю майна для стягнення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 15 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. підставі виконавчого листа № 757/30515/15-ц від 04 грудня 2019 року, виданого Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» (наразі - АТ «Сенс Банк»).

Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження та вчиненими діями приватного виконавця Гненного Д.А. за допомогою застосування ідентифікатора доступу, скаржник вважає дії приватного виконавця Гненного Д.А. незаконними, та вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав: неналежного повідомлення приватним виконавцем Гненним Д.А. про відкриття виконавчого провадження та порушення процедури повідомлення про відкриття виконавчого провадження; через неналежне повідомлення приватним виконавцем Гненним Д.А. про відкриття 15 березня 2024 року виконавчого провадження НОМЕР_1, скаржник був позбавлений можливості вчасно подати декларацію про майно, оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження, та вжити інших процесуальних дій за захист своїх прав, гарантованих, зокрема, але не виключно, статтею 55 Конституції України; приватний виконавець Гненний Д.А., відкриваючи нове, повторне провадження, не врахував часткове погашення боргу за рахунок продажу з торгів майна боржника, чим порушив вимоги законодавства та права боржника.

Скаржник вказував, що бездіяльність приватного виконавця щодо неврахування факту встановлення відсутності майна боржника при відкритті повторного провадження, є порушенням прав боржника та Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, 07 листопада 2025 року адвокат Цвєтков Г.О. подав до суду заяву про забезпечення позову у справі № 757/30515/15-ц, шляхом зупинення судом стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_1 (фактичне зупинення виконавчого провадження), відкритого підставі виконавчого листа №757/30515/15-ц від 04.12.2019 року, виданого Печерським районним судом м. Києва, до остаточного вирішення справи по суті.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року у задоволенні скарги на дії приватного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, скаржниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить:

Скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні заяви про визнання дій приватного виконавця незаконними та скасування постанови про повторне відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в частині визнання дій приватного виконавця незаконними та скасування постанови про повторне відкриття виконавчого провадження.

Скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення шляхом зупинення стягнення (проведення виконавчих дій та встановлених обмежень у межах ВП НОМЕР_1).

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення: зупинити виконавчі дії та обмеження, встановлені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду по суті справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що суд першої інстанції помилково відмовив у зупиненні стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, посилаючись на те, що заява стосується дій виконавця, а не самого виконавчого документа.

Без зупинення ВП № НОМЕР_1 приватний виконавець може продовжувати примусові дії (арешт рахунків, списання коштів, обмеження виїзду). У попередньому провадженні № НОМЕР_2 все майно вже реалізовано, іншого майна не виявлено, залишок на рахунку - лише 7,71 євро. Продовження стягнення призведе до непоправної шкоди.

Стверджує, що суд помилково відмовив у визнанні дій приватного виконавця незаконними та скасуванні постанови № НОМЕР_1, мотивуючи належним повідомленням, врахуванням погашення та відсутністю підстав для припинення провадження.

Такі висновки суперечать матеріалам справи та законодавству, зокрема, через:

- неналежне повідомлення: постанова направлена за адресою реєстрації ( АДРЕСА_1 - будинок знищений у 2016 році) та за адресою, наданою стягувачем ( АДРЕСА_2 - не є фактичним місцем проживання). Повідомлення надійшло лише 14.04.2025 після адвокатського запиту;

- відсутність нових обставин: попереднє провадження № НОМЕР_2 завершено через відсутність майна. Повторне відкриття без нових суттєвих обставин є незаконним;

- неврахування погашення: у виконавчому листі, що передано стягувачем на виконання не враховано 1 857 156,93 грн, сплачених у попередньому провадженні;

- неврахування бездіяльності виконавця: виконавець не перевірив майновий стан перед відкриттям повторного провадження;

розгляд справи по суті без сторін попри клопотання представника заявника.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Цвєткова Г.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням адвоката на військовій службі.

Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим. Так, до свого клопотання адвокат Цвєтков Г.О. долучив копію військового квитка, однак, не додає доказів об`єктивної неможливості взяти участь у судовому засіданні. В свою чергу, ОСОБА_1 про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.

При цьому, колегія суддів зауважує, що розгляд справи у апеляційному суді вже було відкладено у зв`язку із клопотанням представника скаржниці, явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, скаржник не позбавлений можливості подавати будь-які процесуальні документи та пояснення шляхом направлення на поштову адресу суду чи через систему «Електоронний суд».

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність поважних причин неявки скаржниці та її захисника у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А., перебуває відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа виданого суддею Печерського районного суду міста Києва Литвиновою І.В. у справі № 757/30515/15-ц від 04.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/5502 від 28 лютого 2008 року у загальному розмірі 422 492, 77 доларів США; заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10 29/5887 від 21 березня 2008 року у загальному розмірі 248 520,57 доларів США, а всього стягнуто заборгованість на суму 671 013 (шістсот сімдесят одна тисяча тринадцять) доларів США 34 (центи).

Станом на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 залишок заборгованості боржника за виконавчим листом складав 648 846,47 доларів США.

Згідно з частиною першої статті 28 Законі України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до матеріалів справи, 15.03.2024 приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження, з ідентифікатором для доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, у тому числі боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі - 01014, м. Київ, пров. Вільшанський, буд. 13 (№ рекомендованої кореспонденції 0304011507939). Боржнику постанова про відкриття виконавчого була направлена цінним листом з описом вкладення.

20.06.2024 року на електронну адресу приватного виконавця надійшла заява в якій стягувач повідомляв фактичне місце проживання боржника ( АДРЕСА_2 ).

З метою належного забезпечення прав боржника приватним виконавцем додатково було 21.06.2024 направлено боржнику за даною адресою копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором для доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням (з описом вкладення) боржнику за адресою, зазначеною у заяві стягувача (№ рекомендованої кореспонденції 0304011668142).

Отже, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.

Крім того, що 15.10.2024 за вих. № 10927 на адресу реєстрації (м. Київ, пров. Вільшанський, буд. 13) та за можливим місцем фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 надіслано рекомендованими листами виклик приватного виконавця, яким зобов`язано з`явитися до офісу приватного виконавця 29.10.2024 об 11:00 год., для надання відомостей та пояснень щодо сплати боргу.

За даними з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» лист з викликом приватного виконавця (ШКІ № 0600973585514), який було відправлено за можливим місцем фактичного проживання боржника, яке було повідомлено стягувачем, 22.10.2024 було отримано боржником за довіреністю.

Боржник за викликом приватного виконавця не з`явився, письмових пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа, декларації про доходи та майно за формою встановленою Міністерством юстиції України, інших документів та відомостей (інформації), перелік яких визначений у виклику виконавця, боржником виконавцю не надав, заяв та/або клопотань про перенесення дати та/або часу прийому не надходило, про що було складено відповідний акт приватного виконавця.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 знала про відкрите виконавче провадження та свідомо ухиляється від виконання зобов`язань.

У своїй скарзі скаржник посилаєтесь на той факт, що ОСОБА_1 не проживає ні за адресою своєї реєстрації - АДРЕСА_1 (житловий будинок за вказаною адресою знищено у 2016 році ), ні за адресою, повідомленою стягувачем у заяві - АДРЕСА_2 .

Аналогічними доводами обґрунтована і апеляційна скарга.

Разом з тим, у декларації про доходи та майно боржника фізичної особи, поданою ОСОБА_1 18.04.2025 року, міститься інформація, що фактичним місцем її проживання є адреса: АДРЕСА_1 . Цю адресу представник скаржниці вказує також в усіх процесуальних документах, поданих до суду.

Тому у суду відсутні підстави вважати, що повідомлення скаржниці про відкриття виконавчого провадження здійснювалось у неналежний спосіб.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи скаржн6иці про те, що сума боргу у виконавчому провадженні є некоректною.

Так, згідно з відомостями, що містяться у виконавчому документі встановлено, що загальна сума заборгованості за виконавчим листом від 04.12.2019 року, виданим Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/30515/15-ц, становить 671 013, 48 доларів США.

Відповідно до відмітки приватного виконавця Ляпіна Д.В. від 07.02.2024 року, що міститься на зворотній стороні виконавчого листа, залишок боргу за виконавчим листом від 04.12.2019 року, виданим Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/30515/15-ц, становить 648 846, 47 доларів США.

Інформація про погашення боргу боржником напряму стягувачу за період 07.02.2024 по 15.03.2024 року у заяві про примусове виконання рішення була відсутня

Враховуючи викладене, виконавче провадження № НОМЕР_1 від 15.03.2024 року було відкрите на суму 648 846, 47 доларів США.

Згідно частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на це, при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем здійснено розрахунок суми боргу у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на день відкриття виконавчого провадження - 15.03.2024 року.

У своїй скарзі представник скаржниці також зазначав, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не було враховано платіж у сумі 1 857 156,93 гривень, на підтвердження чого додав копію платіжної інструкції № 261 від 25 травня 2023 року.

Однак, платіжна інструкція, на яку посилається боржник, є платіжною інструкцією, що направляється державними та приватними виконавцями до банківських установ з метою списання коштів з рахунків боржників.Дана платіжна інструкція не є документом, який підтверджує факт зарахування коштів на рахунок державного чи приватного виконавця.

До того ж, платіжна інструкція, яку долучає боржник, була сформована попереднім виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 та не стосується виконавчого провадження № НОМЕР_1, що перебуває на виконанні у приватного виконавця Гненного Д.А.

У випадку, якщо у боржника чи його представника є претензії щодо неврахування того чи іншого платежу, що були сплачені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 та не були враховані приватним виконавцем Ляпіним Д.В. при проставленні на звороті виконавчого листа відмітки про залишок боргу, вони не позбавлені можливості оскаржити дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. в цій частині.

Отже, приватний виконавець Гненний Д.А. при відкритті виконавчого провадження НОМЕР_1 врахував попередні стягнення за виконавчим листом № 757/30515/15-ц від 04.12.2019, які були здійснені приватним виконавцем Ляпіним Д.В., та правомірно відкрив виконавче провадження в межах суми залишку боргу - 648 846, 47 доларів США.

Безпідставними є також доводи скаржника, що приватний виконавець Гненний Д.А. не мав права відкривати виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 04.12.2019 року, виданим Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/30515/15-ц, так як у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Так, відповідно до матеріалів справи, виконавчий лист від 04.12.2019, виданий Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/30515/15-ц перебував на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. у період з 05.11.2020 по 07.02.2024. Постановою від 05.11.2020 приватним виконавцем Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження №63521138.

Постановою від 07.02.2024 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 5 статті 37 Законі України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Встановлення нових фактичних обставин при прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», чинним законодавством України не вимагається.

Отже, повторне відкриття виконавчого провадження на підставі документу, який був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Судом не встановлено існування будь-якої обставини, передбаченої частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, тому приватним виконавцем Гненним Д.А. було ухвалено правомірне рішення про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 .

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та не підлягає скасуванню.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії (бездіяльність) державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Правильним є також висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Так, нормами статей 149-152, ч. 3 ст. 432, ч. 4 ст. 359, 436 ЦПК України передбачений порядок і підстави зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Провадження у справі відкрито за позовом боржниці ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д. А. про визнання дій приватного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, що за своїм змістом фактично є скаргою на дії приватного виконавця.

Представником скаржниці - адвокатом Цвєтковим Г.О. подано до суду документ із назвою «Заява про забезпечення позову у справі про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню», що в свою чергу, не відповідає предмету позову, який розглядається судом у даній справі (про визнання дій приватного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження).

З матеріалів поданої скарги та заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник не погоджується з самим фактом наявності відкритого виконавчого провадження та обов`язком боржника виконувати рішення суду, що набрало законної сили.

За приписами ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов`язковості виконання судового рішення.

Встановлено, що рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ухвалено судом, набрало законної сили та звернуто до примусового виконання стягувачем, однак залишається невиконаним боржником.

Зупинення виконання за виконавчим листом, фактично перешкоджатиме виконанню рішення суду у будь-який спосіб.

При цьому, колегія суддів зауважує, що чинне цивільне процесуальне законодавство узагалі не передбачає забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та не відповідає нормам процесуального права, тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги повторюють доводи скарги та заяви про забезпечення позову, поданих до суду першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржниці з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржниця у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Цвєтковим Глєбом Олександровичем залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 31 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома