Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №711/9566/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 711/9566/24-ц Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10716/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Приходько Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Коморніковим Юрієм Сергійовичем на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10023/043 Філії Черкаське обласне Акціонерне товариство «Державний ощадний банк», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, усунення перешкод, визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної (майнової) і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України». На ім`я позивача відкриті два поточні банківські рахунки: № НОМЕР_1 - відкритий у Донецькому регіональному управлінні банку; № НОМЕР_2 - відкритий у філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Позивач вказував, що усі грошові кошти, що надходять на зазначені рахунки, мають виключно легальне походження та є пенсійними виплатами, які він отримує від Пенсійного фонду України.

14 жовтня 2024 року, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі по тексту - третя особа) звернувся до Черкаської філії банку (ТВБВ № 10023/043), з метою здійснення переказу коштів позивача з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Донецькому РУ АТ «Ощадбанк» на його ж рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Черкасах. Однак операція була відхилена.

Головний економіст відділу роздрібного бізнесу Черкаської філії Тетяна Прокоп`єва повідомила, що у переведенні коштів відмовлено.

15 жовтня 2024 року третя особа звернулася до директора Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» із заявою, в якій повідомила про незгоду із таким рішенням банку.

У відповіді від 28 жовтня 2024 року за № 11/5-16/8866/2024/c банк повідомив, що фінансові операції за рахунками позивача зупинені, у зв`язку зі здійсненням заходів фінансового моніторингу. Надалі, листом від 21 листопада 2024 року № 121.40/043-14/143737/24 банк відмовив і у перевипуску картки по рахунку: НОМЕР_1 .

Однак, на думку позивача, жодних законних підстав для блокування рахунків не існувало. Позивач ніколи не був включений до Єдиного реєстру боржників, щодо нього не ведуться кримінальні провадження, немає судових рішень чи вимог уповноважених державних органів про обмеження його прав на розпорядження коштами. Усі надходження на рахунки мають легальне джерело - пенсійні виплати від Пенсійного фонду України. Банк не надав позивачу (ні особисто, ні через довірену особу) жодних конкретних доказів наявності підозри у здійсненні ризикових операцій, не повідомив про строк блокування та не дотримався вимог законодавства щодо максимального терміну зупинення операцій.

Позивач стверджував, що внаслідок незаконного та безпідставного блокування рахунків і платіжної картки позивач з жовтня 2024 року був повністю позбавлений можливості користуватися своїми пенсійними коштами. Це призвело до матеріальних збитків у вигляді втрат від інфляції, а також завдало позивачу значної моральної шкоди, яка виразилася у сильних душевних переживаннях, нервовому стресі, погіршенні психологічного стану та стану здоров`я.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10023/043 Філії-Черкаське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні його грошовими коштами, шляхом негайного розблокування його рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 ;

зобов`язати випустити платіжній засіб (платіжну картку), відкритим на ім`я ОСОБА_1 за поточним рахунком № НОМЕР_1 ;

стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 18 470,04 грн втрат від інфляції та 2 542,40 грн 3% річних, моральної шкоди 10 000, 00 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні докази, як звернення позивача до правоохоронних органів, так і того, що фінансовий моніторинг взагалі мав місце.

Вказує, що позивач в нормативно визначений спосіб пройшов і верифікацію і ідентифікацію, що підтверджено належним документом - Рішенням № 248207 від 11.07.2024.

Актуалізація даних клієнтів АТ «Ощадбанк» здійснюється відповідно до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою НБУ № 65 від 19.05.2020 в редакції Постанови НБУ № 121 від 05.10.2024.

Це Положення не містить приписів щодо обов`язковості особистого відвідування клієнтом відділення банку для оновлення своїх даних.

Додаток 3 до Положення, передбачає і регламентує відеоверифікацію клієнта, яка прирівнюється до верифікації, здійсненої в особистій присутності особи.

Отже, вимога відповідача щодо верифікації позивача, в його особистій присутності, була незаконною, а тому не повинна була бути підставою для блокування його рахунків. Натомість суд першої інстанції, вирішуючи справу не зважив на ці обставини.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця АТ «Ощадбанк» - адвокат Бершадська І.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каморінков Ю.С., який підтримав своюапеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представниця відповідача АТ «Ощадбанк» - адвокат Бершадська І.М. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання № 3880/491 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) в установі банку ТВБВ №10004/492 філії - Донецького обласного управління AT «Ощадбанк».

У заяві про приєднання № 3880/491 від 28 жовтня 2015 року вказано адресу реєстрації ОСОБА_1 як АДРЕСА_1 . Вказано контактну інформацію: мобільний телефон НОМЕР_3 , до якого підключено послуги СМС-інформування.

На виконання умов ДКБО Банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_4 в гривні України на умовах тарифного пакету «Пенсійний (в т.ч. «Арсенал»)», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку, та надав платіжну картку та ПІН-конверт до неї (п.п. 3.4.1, 3.4.2 Заяви про приєднання №3880/491 від 28.10.2015).

Поточний рахунок у національній валюті України було змінено на рахунок № НОМЕР_1 , у зв`язку з переходом банківської системи України на новий формат рахунків IBAN на виконання вимог Постанови Правління НБУ від 28.12.2018 №162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні.

21 серпня 2024 року нотаріусом Тадеушем Хачевським у нотаріальній конторі в м. Любліні, посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 , якою останній уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси.

27 вересня 2024 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його довірена особа ОСОБА_3 , AT «Ощадбанк» укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - ДКБО) шляхом підписання Заяви про приєднання № 1029677024\240924 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява про приєднання №1029677024\240924 від 24 вересня 2024 року) та Заяви-договору №1029677024\240924 про відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу.

На виконання умов ДКБО Банк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні України на умов тарифного пакету «Мій рахунок», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті Банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку, та надав платіжну картку типу МС Debit Word РР MR. Рахунок відкрито в ТВБВ №10023/043 філії - Черкаське обласне управління AT «Ощадбанк».

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до відділення № 10023-043 Філії Черкаського ОУ АТ «Ощадбанк», в інтересах ОСОБА_1 , щодо переведення пенсійних виплат з рахунку, відкритого у відділенні в Донецькій області на рахунок, відкритий в Черкаській області.

15 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до директора Черкаського Управління АТ «Ощадбанк» із заявою, у якій повідомив, що 14 жовтня 2024 року з телефонної розмови з головним економістом відділу роздрібного бізнесу ТВБВ « 10023-043 філії Черкаського ОУ АТ «Ощадбанк» Прокоп`євою Т., йому стало відомо, що у переведенні зазначених вище коштів йому як представнику ОСОБА_1 було відмовлено. На підставі наведеного звернувся із запитом про надання письмової відмови у переказі коштів.

28 жовтня 2024 року у відповідь на лист ОСОБА_2 , АТ «Ощадбанк» надано відповідь, у якій зазначено про повноваження банку відмовляти клієнту у підтриманні ділових відносин або проведенні фінансової операції чи відмови клієнту в обслуговуванні, що здійснюються на підставі договору, або зупиняти такі фінансові операції, якщо така відмова/зупинення обґрунтовані здійснення банком заходів, реалізації повноважень, виконанням обов`язків, встановленим Законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютним Законодавством. В такому випадку банк не є таким, що порушив договір, не несе відповідальності за відмову/зупинення фінансових операцій (надання послуг) та за збитки, спричинені такою відмовою/зупиненням. Повідомлено, що з метою врегулювання питання щодо зняття діючих по рахунку обмежень, ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого відділення банку для подальшої верифікації.

21 листопада 2024 року на адресу ОСОБА_2 скеровано лист за № 121.40/043-14/143737/2024 за підписом в.о. начальника управління філії- Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», згідно якого у відповідь на його звернення від 01 листопада 2024 року за вх. №С-10264-2024 щодо перевипуску картки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Донецькому РУ на ім`я ОСОБА_1 , повідомив, що згідно внутрішніх нормативних документів АТ «Ощадбанк» та відповідно до можливостей функціоналу програмного забезпечення банку, достроковий перевипуск основної картки довіреною особою, здійснюється виключно в установі банку де відкрито рахунок клієнта, за умови повноваження щодо перевипуску БПК зазначені в довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно- правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документ, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Отже, підставою для списання грошових коштів з рахунку клієнта є розпорядження клієнта про перерахування коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (надалі - Закон) AT «Ощадбанк» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Як суб`єкт первинного фінансового моніторингу AT «Ощадбанк» на підставі п. 4 ч. 2 ст. 8 Закону зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових, а також існуючих клієнтів.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу, з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; ідентифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - сукупність даних, що дає змогу однозначно встановити особу, а саме: для фізичної особи - відомості, зазначені у пункті 1 частини дев`ятої та у пункті 1 частини десятої статті 11 цього Закону.

Пункт 1 ч. 9 ст. 11 Закону передбачає, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для фізичної особи - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності). Якщо за звичаями національної меншини, до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, зазначаються лише складові імені.

Належна перевірка здійснюється в разі, зокрема, наявності підозри, виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта (ч. 4 ст. 11 Закону).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11 Закону).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.

Офіційні документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб`єкт первинного фінансового моніторингу здійснив верифікацію, засвідчуються в порядку, встановленому суб`єктом державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб`єктом первинного фінансового моніторингу (ч. 8 ст. 11 Закону).

Отже, після зміни персональних даних та/або у випадку наявності підозри клієнт зобов`язаний пройти ідентифікацію та верифікацію, що у свою чергу не було зроблено позивачем.

Так, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим (ч. 1 ст. 12 Закону).

Відповідно до ч. З ст. 12 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що надає фінансові платіжні послуги платнику (ініціатору платіжної операції), повинен забезпечити, щоб усі платіжні операції супроводжувалися, зокрема: інформацією про платника (ініціатора платіжної операції) (далі - платник (ініціатор): фізичну особу (фізичну особу - підприємця, фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), номер рахунка/електронного гаманця, на якому зберігаються електронні гроші (далі - електронний гаманець), з якого списуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі ініціювання платіжної операції з використанням електронних платіжних засобів), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції (далі - унікальний обліковий номер фінансової операції), місце проживання (або місце перебування в Україні фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента) або номер та серію (за наявності) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може використовуватися на території України для укладення правочинів), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або дату і місце народження; інформацією про отримувача за платіжною операцією.

Частина 1 ст. 15 Закону встановлює, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені: встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей: подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за Фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

Відповідно до п. 8.6.5. Договору Клієнт зобов`язується надавати на запит Банку будь-яку інформацію щодо своєї ідентифікації та вивчення, а також інформацію щодо фінансових операцій, які будуть здійснюватись за його рахунками, відкритими у Банку.

Таким чином, наведеними нормами чинного законодавства України передбачено обов`язок банку здійснювати верифікацію та ідентифікацію клієнтів на підставі офіційних документів, а клієнт зобов`язаний подати офіційні документи та інформацію, необхідні для здійснення перевірки. Також суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний проводити аналіз та вивчення підстав і цілей фінансових операцій клієнтів. У випадку відсутності проходження верифікації, ідентифікації клієнтів, перевірки фінансових операцій банк зобов`язаний відмовитися від встановлення, підтримання ділових відносин, відмовити клієнту у відкритті, обслуговуванні рахунка, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка, відмовитися від проведення фінансової (-их) операції (-ій).

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ №65 від 19 травня 2020 року (надалі - Положення №65).

Пунктами 34-37 Положення № 65 передбачено, що Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації.

Згідно з пунктами 46, 47 Положення № 65 критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.

Відповідно до п. 42 Положення № 65, Банк повинен ураховувати географічні критерії ризику, приділяючи, зокрема, особливу увагу державам (територіям), що не виконують рекомендації FATF, або які мають стратегічні недоліки у сфері ПВК/ФТ (відповідно до заяв FATF), державам, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в статті 1 Закону України «Про оборону України», наявності/ відсутності військових конфліктів, терористичних груп та/або організацій на території держави (території).

Згідно з пунктами 1, 11, 13, 14, 17 додатку 1 до Положення №65, Банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у ст.11 Закону (п.1).

Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення №65 (п.11).

Банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр (п. 13).

Банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта також у разі: виявлення фактів наявності суттєвих змін у діяльності клієнта (зокрема в разі зміни КБВ, керівника, місцезнаходження юридичної особи, трасту, іншого подібного правового утворення, ФОП); закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів; втрати чинності / обміну ідентифікаційного документа клієнта (представника клієнта); встановлення факту належності клієнта до РЕР (п. 14).

Банк у своїх внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ може передбачити й інші випадки здійснення актуалізації даних про клієнта (п. 17).

Відповідно до пп. 5 п. З Порядку моніторингу фінансових операції, їх реєстрації та здійснення інформаційного обміну з СУО (додаток 15 Положення) Банк самостійно розробляє перелік індикаторів підозрілості фінансових операцій з урахуванням індикаторів, зазначених у додатку 20 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення), типологічних досліджень СУО та рекомендацій Національного банку в сфері ПВК/ФТ.

Постановою правління AT «Ощадбанк» від 28 грудня 2020 року № 877 затверджена Програма належної перевірки клієнтів AT «Ощадбанк», яка регламентує процес організації здійснення належної перевірки клієнтів та розроблена з метою забезпечення належної реалізації функцій AT «Ощадбанк» як суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо належної перевірки клієнта під час встановлення ділових відносин з ним та актуалізації даних про клієнта та/або осіб, які діють від імені клієнта.

Відповідно до п. 7.7. Програми належної перевірки клієнтів AT «Ощадбанк» під час здійснення ПЗНП клієнтів працівники Банку обирають вид необхідного до вжиття заходу залежно від виявлених ризиків, притаманних діловим відносинам (фінансовій операції без встановлення ділових відносин) із клієнтом, та що є пропорційним таким ризикам. Відповідно п. 12 Додатку 1 до Положення № 65, якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.

Згідно з п. 4.12 додатку 6 до Положення №65 під час здійснення посилених заходів належної перевірки клієнтів одним із видів необхідних до вжиття заходів є установлення певних обмежень/лімітів на використання клієнтами послуги/продукту до спростування/підтвердження сумнівів Банку щодо Клієнта.

Зважаючи на наявність індикаторів, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта, визначених п.п.3-4, п.18 додатку 19 Положення № 65, а саме: не надання офіційних документів для належної перевірки клієнта, відсутність актуальних ідентифікаційних даних клієнта, неможливо зв`язатися із клієнтом за допомогою наданих ним даних, зокрема за адресою реєстрації та зазначеним номером телефону суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування спеціальних норм Закону.

Національний банк України у листі від 17 жовтня 2023 року №57-0008/76680 «Про здійснення платіжних операцій» надав роз`яснення та рекомендації, зокрема, щодо застосування додаткових заходів, спрямованих на протидію та запобігання вчиненню незаконних дій за рахунками ВПО, з метою недопущення нанесення Фінансових збитків. Банком було встановлено обмеження на видаткові операції за рахунками Клієнта у зв`язку із обґрунтованою підозрою, що платіжна картка перебуває у третьої особи та/або доступ до рахунків/платіжних застосунків/системи дистанційного банківського обслуговування даного клієнта можуть мати треті особи. Подальше обслуговування за рахунками Клієнта буде можливе після проведення актуалізації даних при зверненні/особистій присутності Клієнта до відділення Банку, про що було повідомлено листом від 28 жовтня 2024 року.

Загальновідомо, що м. Донецьк, у якому зареєстрований позивач контролюється російською окупаційною владою та включений до складу тимчасово окупованих територій України.

Як вбачається, із наданої представником позивача копії довіреності від 21 серпня 2024 року, виданої від імені позивача, ОСОБА_1 перебуває у Республіці Польща, що в свою чергу свідчить про зміну фактичного місця проживання останнього.

При цьому, протягом 2022 - 2024 років позивач особисто до відділення банку не звертався, про зміну фактичного місце проживання/перебування банк не повідомляв.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав вважати, що у ОСОБА_1 змінились ідентифікаційні дані, зокрема відомості про місце проживання або місце перебування і наявна в банку інформація про клієнта є неактуальною.

У зв`язку із наведеним, банк, у свою чергу, не може здійснити належну ідентифікацію та верифікацію клієнта, що створює високий ризик ділових відносин, тому відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Положення № 65 Національного банку України та внутрішніх нормативних документів банку, відповідач правомірно обмежив проведення операцій за його рахунками.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії AT «Ощадбанк» відповідають вимогам чинного законодавства України та є правомірними, у зв`язку із чим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, безпідставними є також вимоги про стягнення з відповідача 18 470,04 грн. витрат від інфляції та 2 542,40 грн. 3% річних, оскільки такі санкції є мірою цивільно-правової відповідальності і настають у випадку прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Жодних доказів щодо порушень/невиконання грошових зобов`язань банком позивачем надано не було.

Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у зв`язку із його необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги позивача в цілому повторюють доводи його позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, оскаржувані рішення та ухвала суду підлягають залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Коморніковим Юрієм Сергійовичем залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 31 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома