Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №761/15235/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/15235/20

провадження № 22-ц/824/9698/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Бердара Миколи Миколайовича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року в складі судді Хоменко В. С.,

установив:

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року (справа №761/15235/20) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паркуда І. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Василевська І. О. про застосування правових наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів сплачених за договорами, які були визнані недійсними (застосування реституції), та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму неповернутих коштів у розмірі 1 297 660 грн, інфляційні втрати від простроченої заборгованості у розмірі 10251,51 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 46 653,98 грн. Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 172,72 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків у подвійному розмірі, сплачених за договорами купівлі-продажу, які були укладені із застосуванням обману і стягнення моральної шкоди скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 297 660 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, 7 759 грн 08 коп. судового збору.

31.01.2026 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар М. М. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Посилався на ті підстави, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1, до складу якого входять виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, відкриті на підставі виконавчих листів, виданих судом 23.01.2024 на виконання вищевказаного судового рішення.

В ході перевірки майнового стану божника при примусовому виконанні рішення встановлено, що задовольнити вимоги стягувача за рахунок звернення стягнення на кошти та рухоме майно боржника не виявляється можливим у зв`язку з їх відсутністю.

Зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року (справа №372/1827/15-ц) рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1923, відповідно до якого здійснено продаж житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 286,6 кв. м. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1925, відповідно до якого здійснено продаж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1589 га.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 3223186801:01:012:0020 площею 0, 1589 га та житловий будинок загальною площею 286,6 кв.м., житловою площею 83,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

Оскільки право власності на нерухоме майно не зареєстровано в установленому законом порядку, приватний виконавець у відповідності до ч. 10 ст. 440 ЦПК України просив суд вирішити питання про звернення стягнення на майно: частину земельної ділянки, кадастровий номер 3223186801:01:012:0020, площею 0, 1589 га, по АДРЕСА_1 ; частину житлового будинку загальною площею 286,6 кв.м., житловою площею 83,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 по виконанню виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2 765157,29 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М. М. визнано зловживанням процесуальними правами. Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М. М. про звернення стягнення на нерухоме майно залишено без розгляду. Попереджено приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М. М. про неприпустимість зловживання процесуальними правами, що може бути підставою для застосування до заявника інших заходів процесуального примусу, передбачених главою 9 ЦПК України та вжиття засобів процесуального реагування згідно зі ст. 262 ЦПК України.

Суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що приватним виконавцем подавались аналогічні подання (провадження № 6/752/679/24 та № 6/752/541/25) в одному й тому ж виконавчому провадженні щодо тих самих стягувача, боржника та нерухомого майна, а також з тих самих підстав.

За наслідками їх розгляду по суті судом постановлені ухвали від 08.11.2024 року та 03.11.2025 року про відмову в їх задоволенні з підстав відсутності в Законі України «Про виконавче провадження» та чинному ЦПК України у виконавця права звертатись до суду з поданням саме про отримання дозволу на примусову реалізацію майна.

Внаслідок звернення до суду втретє із аналогічним поданням в непередбачений Законом України «Про виконавче провадження» та чинний ЦПК України спосіб (надати дозвіл на примусову реалізацію майна), на що приватному виконавцю двічі було вказано судом, заявник допустив зловживання процесуальним правом при зверненні із таким черговим поданням до суду, що суперечить завданню цивільного судочинства.

Суд вважав за необхідне вказане подання залишити без розгляду та вжити заходів процесуального примусу у виді попередження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М. М. про необхідність утриматись в подальшому від протиправних дій, оскільки за наслідками їх вчинення не виключається можливість застосування судом й інших заходів процесуального примусу чи вжиття засобів процесуального реагування відповідно до положень ст. 262 ЦПК України.

24.03.2026 приватний виконавець виконавчого округу Бердар М. М. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року та прийняти нове рішення, яким його подання задовольнити.

Вважає вказане судове рішення незаконним та прийнятим з грубим порушенням вимог ЦПК України в аспекті повного та всебічного розгляду справи, не наданням доступу до правосуддя.

Зазначав, що в поданому поданні ним було усунуто недоліки, які були зазначені в ухвалах Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року та від 03 листопада 2025 року за наслідками розгляду попередніх подань про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. У призначений день суд засідання не провів, не зважаючи на те, що на вказане засідання прибув приватний виконавець та представник стягувача. Чому суд не став розглядати подання у відритому судовому засіданні та не дослідив надані докази йому невідомо. В свою чергу, ним планувалось ініціювати зміну вимог в прохальній частині. Відмовивши у розгляді справи взагалі, суд грубо порушив ЦПК України та не надав йому можливості скористатись правом на зміну вимог та розгляду подання по суті.

Звертає увагу, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року по справі №761/15235/20, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, до цього часу не виконано, а суд не здійснює жодного судового контролю для його ефективного виконання.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

01.07.2026 приватний виконавець Бердар М. М. звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Пилипак Я. С. апеляційну скаргу просив задовольнити.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином ( а. с. 162 т.3).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М. О. винесено постанови про відкриття:

виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми неповернутих коштів у розмірі 1 297 660 грн, інфляційних втрат від простроченої заборгованості у розмірі 10 251,51 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 46 653,98 грн;

виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 297 660 грн;

виконавчого провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 100 000 грн;

виконавчого провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7 759 грн судового збору;

виконавчого провадження НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа №761/15235/20, виданого 23.01.2024 Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 5 172,72 грн.

04.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М. М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень НОМЕР_2, НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження НОМЕР_1.

04.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М. М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження НОМЕР_5 до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, яке веде приватний виконавець Бердар М. М.

04.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М. М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження НОМЕР_6 до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, яке веде приватний виконавець Бердар М. М.

04.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М. М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження НОМЕР_7 до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, яке веде приватний виконавець Бердар М. М.

Звертаючись до суду з вказаним поданням, приватний виконавець Бердар М. М. посилався на те, що в ході перевірки майнового стану боржника ОСОБА_3 виявилося, що останній не має рухомого майна та коштів, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги стягувача при примусовому виконанні судового рішення.

Оскільки боржнику ОСОБА_3 належить право власності на частину будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника відповідно до положень ст. 440 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця ( ч. 11 ст. 440 ЦПК України).

Визнаючи дії приватного виконавця щодо звернення до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника зловживанням своїми процесуальними правами, суд першої інстанції не врахував, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 242/4382/15-ц (провадження № 61-12743св24)).

Враховуючи те, що рішення суду у справі № 761/15235/20 боржником не виконане, приватний виконавець звернувся до суду із метою вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Розглянувши подання приватного виконавця без його участі, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 11 ст. 440 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Зазначення приватним виконавцем в прохальній частині подання про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а не про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, не могло слугувати підставою для визнання таких дій приватного виконавця зловживанням своїми процесуальними правами.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 травня 2025 року в справі № 380/22793/23 зробив висновок, що суд повинен встановити в сукупності такі ознаки зловживання процесуальними правами: наявність намірів перешкодити судочинству (суб`єктивний елемент); недобросовісний характер дій (об`єктивний елемент); відсутність потреби у відповідній дії в рамках справи; наслідки для процесу у формі затягування, плутанини, перешкоджання іншій стороні.

Оскільки звернення до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не є такими діями за своєю суттю, відсутні підстави для застосування до приватного виконавця заходів процесуального примусу, і як наслідок - відсутні підстави для залишення подання без розгляду.

Звернувшись до суду з поданням в порядку ст. 440 ЦПК України про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, та зазначивши в прохальній частині про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, не могло слугувати підставою для відмови у розгляді даного подання, враховуючи, що дійсна сутність подання має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав, які в ньому наведені, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про залишення подання без розгляду є помилковими, тому ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою й підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати викладене, розглянути дане подання за участю приватного виконавця, з додержанням норм матеріального і процесуального права, проаналізувати всі доводи та заперечення сторін, ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 353, 367, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук