Постанова від 21 жовтня 2025 р. у справі №752/26185/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/6192/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року м. Київ

Справа № 752/26185/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», яка подана представником Романенком Михайлом Едуардовичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У грудні 2023 позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа ТОВ ФК «Інвест Фінанс», в якому просив стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором від 07.08.2021 № 10004233057 в розмірі 35 894 грн.

Позов мотивовано тим, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 10004233057 шляхом обміну електронними повідомленнями згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 10 000 грн. строком на 30 днів, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити відсотки за їх користування.

05 вересня 2022 року на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором від 07.08.2021.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 35 894 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складала 10 000 грн., а заборгованість за відсотками - 25 894 грн., що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року позов ТОВ «Діджи фінанс» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення та без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону, в тому числі він вважається укладеним у письмовій формі. Направивши кредитодавцю підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення, відповідач засвідчив своє волевиявлення на вчинення правочину, а відтак - передбачив усі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань за кредитним договором від 07.08.2021.

Відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 10 000 грн. через платіжну систему «PUMB», що має відповідні ліцензії НБ України, відповідає всім стандартам та вимогам платіжних систем, а також володіє доказами фактичного отримання відповідачем грошових коштів.

Крім цього, факт відступлення права вимоги на користь позивача підтверджується наявним у матеріалах справи договором факторингу від 05.09.2022 № 556/ФК-22; витягом з реєстру боржників до договору факторингу, платіжною інструкцією, що доводить факт оплати відступлення права вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір кредитної лінії від 17.05.2021 № 5594, копія спеціальних умов від 07.08.2021 № 10004233057 від 07.08.2021 до договору кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021 свідчать про укладення зазначених документів в електронній формі шляхом накладення відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Проте позивач не довів факт надсилання електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Також позивач не довів надання ОСОБА_1 кредиту за договором кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021, жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі договору кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.

Крім цього, суд зазначив, що за пунктами 2.1., 4.1. договору факторингу право вимоги переходило від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги. Проте наявний в матеріалах справи додаток № 1 до договору факторингу від 05.09.2022 не містить жодного переліку прав вимог до боржників, їх особистих даних, інформації щодо кредитних договорів, права вимоги за якими перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», розміри заборгованості боржників за кредитними договорами, а відтак сам по собі текст договору факторингу від 05.09.2022 не підтверджує перехід прав вимоги за договором кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021.

Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутній відповідний реєстр права вимоги, з якого можна було би встановити, що ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 за договором кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021 та розмір такого права вимоги.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 17 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 5594, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит на умовах цього договору, а відповідач - зобов`язався отримати й повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Ліміт кредитної лінії - 40000 грн. Розмір кредиту не може перевищувати ліміту кредитної лінії (п.1.1, 1.2. договору кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021).

Відповідно до п. 1.3 р. 1 договору кредитної лінії № 5594 для отримання кредиту, позичальник подає заяву про надання кредиту. У разі позитивного рішення кредитодавця щодо надання кредиту, сторонами укладаються Спеціальні умови.

Розділом 4 договору № 5594 визначено, зокрема, що строк кредиту може бути продовжений угодою про продовження, яка може бути ініційована позичальником.

07 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено спеціальні умови № 10004233057 до договору кредитної лінії № 5594, відповідно до умов яких відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 30 днів, тобто до 06 вересня 2021 року, розмір відсоткової ставки визначено на рівні 1,14% на добу. Загальна вартість кредиту за умовами договору становила 13 420 грн. та складалася з тіла кредиту в сумі 10 000 грн. і відсотків у сумі 3420 грн. (п. 1.1., 2.2. спеціальних умов № 10004233057 до договору кредитної лінії № 5594).

Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 5594 від 17.05.2021 заборгованість відповідача за вказаним договором становила всього 35 894 грн., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 25 894 грн.

05 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за що сплатило грошові кошти.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу від 05.09.2022 №№556/ФК-22 ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги, зокрема, відносно ОСОБА_1 за договором №10004233057 на загальну суму заборгованості у розмірі 35894 грн., яка складається із заборгованості за тілом в розмірі 10 000 грн. та заборгованості за відсотками 25 894 грн.

Частини перша і друга ст. 1054 ЦК України передбачають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом (Кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частині другій статті 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, з системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей такого договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведення ряду обставин: факту укладення кредитного договору в письмовій формі, в тому числі в електронному вигляді, для доведення факту виникнення кредитних зобов`язань недостатньо надати кредитний договір, укладений у письмовій формі, в тому числі в електронному вигляді. До предмету доказування в цій категорії справ входить обставина фактичної передачі грошових коштів позичальнику.

У постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 р. у справі № 372/223/17 і від 15 січня 2025 р. у справі № 753/16762/15-ц зазначено, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Апеляційний суд звертає увагу, що у наведеній справі Верховний Суд вказав на те, що на доведення обґрунтованості вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором банк надав, зокрема, кредитний договір, однак, що не може слугувати достатньою підставою для стягнення заборгованості. Натомість, у цій справі Суд визнав необґрунтованим посилання банку на виписку з банківського рахунку, адже цей документ не був наданий на стадії провадження в суді першої інстанції та на стадії апеляційного провадження.

Позивач у позовній заяві стверджував, що кредитний договір між первісним кредитором і відповідачем укладено 07 серпня 2021 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в ред. від 07 липня 2021 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Проте до позовної заяви позивач не надав жодних доказів на доведення факту отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів у готівковій чи безготівковій формі шляхом видачі коштів або їх зарахування на банківський рахунок відповідача.

Отже, позивач не довів факту передачі кредитних коштів, а відтак - їх користування відповідачем та виникнення в нього обов`язку з повернення заявленої позивачем до стягнення суми.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, надав належну оцінку наявним у справі доказам застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 10 000 грн. через платіжну систему «PUMB», оскільки позивач не довів існування цієї обставини, доказів перерахування коштів через платіжну систему «PUMB» позивачем до позовної заяви додано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку, та що кошти відповідачу були перераховані на його платіжну картку, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивачем не надано будь-яких первинних документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача, а також документів, які б давали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу, тоді як надання кредитних коштів позичальнику у будь-якому випадку має бути підтверджено відповідним платіжним документом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що кредитовий переказ - це платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника. Переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача; платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг платника у разі ініціювання дебетового, кредитового переказу та/або примусового списання (стягнення) зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність зазначених у ній номера рахунку платника або унікального ідентифікатора та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) і прийняти до виконання платіжну інструкцію лише в разі їх збігу.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» , надавач платіжних послуг отримувача у разі виконання дебетового, кредитового переказу та/або примусового списання з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність номера рахунку або унікального ідентифікатора отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган та мають відмітку у паспорті) і зарахувати кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише в разі їх збігу.

Посилання в апеляційній скарзі на факт укладення кредитного договору між первісним кредитором і відповідачем висновків суду не спростовують, оскільки підставою для відмови у позові суд першої інстанції визначив відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу.

Щодо незгоди скаржника з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту переходу права вимоги, то колегія суддів зазначає, що визнання місцевим судом недоведеною обставини переказу (видачі) відповідачу коштів у розмірі 10 000 грн. за кредитним договором є достатньою підставою для відмови в позові та не впливає на висновки суду щодо законності й обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», яка подана представником Романенком Михайлом Едуардовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.