Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №750/6311/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6311/26

Провадження № 2-а/750/103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі головуючого судді- Сапона А.В., при секретарі судового засідання Потапенко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 2698 від 29.05.2026 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 травня 2026 року т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 2698 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої позивача, ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн. З вказаною постановою позивач не погоджується у повному обсязі, вважає її протиправною, необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням вимог КУпАП. При цьому позивач звертає увагу, що сама постанова визнає, що ОСОБА_1 подавав до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмове клопотання про закриття справи за пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Однак зміст постанови свідчить, що таке клопотання фактично не було розглянуте по суті, оскільки відповідач формально зосередився лише на питанні строків притягнення до адміністративної відповідальності, тоді як основною підставою клопотання була відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що одним із доказів вини є списки військового обліку станом на 15.05.2026 року, у яких начебто не вказані певні військово-облікові дані працівників, а тому датою правопорушення відповідач фактично визначив 15.05.2026 року. Це суперечить самому протоколу № 2698, у якому зазначено іншу дату - 18.05.2026 року о 15 год. 00 хв., а також акту перевірки, який складений за результатами перевірки 18.05.2026 року і затверджений 26.05.2026 року. Позивач звертає увагу, що у даній справі протокол № 2698 був складений 19.05.2026 року, тоді як акт перевірки був затверджений лише 26.05.2026 року, а отриманий ТОВ «БВА» лише 29.05.2026 року. Отже, на момент складання протоколу не існувало належним чином завершеного, затвердженого та доведеного до товариства результату перевірки, на який відповідач міг би посилатися як на належну підставу для висновку про наявність адміністративного правопорушення. Водночас постанова була винесена 29.05.2026 року, тобто у день, коли товариство лише отримало затверджений акт перевірки. Таким чином, відповідач не дочекався реалізації товариством права та обов?язку, передбаченого пунктом 86 Порядку № 1487, не надав реальної можливості повідомити про усунення недоліків та подати заперечення щодо спірних висновків акта. Такий підхід фактично нівелював встановлений законом 30-денний строк реагування на результати перевірки. З огляду на це постанова була винесена передчасно, без належного завершення процедури оформлення результатів перевірки, без всебічного і об?єктивного врахування документів товариства, а тому не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та належної адміністративної процедури.

За доводами позивача, у протоколі № 2698 від 19.05.2026 року вказано, що адміністративне правопорушення нібито вчинене 18.05.2026 року о 15 год. 00 хв. Однак у постанові № 2698 від 29.05.2026 року відповідач зазначив, що одним із доказів є списки військового обліку станом на 15.05.2026 року, і зробив висновок, що датою правопорушення є 15.05.2026 року. Отже, у матеріалах справи одночасно наявні щонайменше три різні дати, які відповідач фактично використовує як юридично. значимі: 15.05.2026 року - дата списків, які відповідач називає доказом і датою правопорушення; 18.05.2026 року - дата фактичної перевірки та дата, зазначена у протоколі як час правопорушення; 26.05.2026 року - дата затвердження акта перевірки. Така невизначеність унеможливлює належне встановлення об?єктивної сторони правопорушення, перевірку строків притягнення до адміністративної відповідальності та реалізацію права особи на захист.

Оскаржувана постанова і протокол складаються переважно з формального цитування норм законів України «Про оборону України», «Про військовий обов?язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 1487. Проте саме по собі цитування нормативних актів не є доказом події правопорушення, не встановлює вини особи та не доводить наявності складу адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові не конкретизовано, які саме документи були витребувані у товариства та наче б то не надані; який саме військово-обліковий документ був відсутній щодо кожного конкретного працівника; які саме записи, у якій графі, щодо якої особи є недостовірними; чому окремий технічний недолік у списку персонального військового обліку, навіть якщо припускати його наявність, утворює склад правопорушення саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; у чому саме полягає вина ОСОБА_1 , як директора товариства; яким доказом підтверджується кожен окремий епізод, тощо.

Постанова не містить належної оцінки поданого ОСОБА_1 клопотання про закриття справи, не містить оцінки документів військового обліку, наказів, карток первинного обліку, електронних військово-облікових документів, документів щодо ознайомлення працівників із правилами військового обліку.

Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що відповідач не дослідив усі істотні обставини, не усунув суперечності у датах, не встановив конкретну особисту вину позивача та фактично обмежився формальним підтвердженням висновків, які були попередньо відображені у протоколі та акті перевірки.

Позивач звертає увагу, що до винесення постанови він подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмове клопотання про закриття справи адміністративне правопорушення за пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП. У цьому клопотанні позивач детально зазначив, що протокол є неконкретизованим, складеним без належного опису події правопорушення, без встановлення конкретної вини директора, порушенням процедури перевірки та без урахування наявних документів товариства.

При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач формально зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки постанова виноситься не через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, а нібито у зв?язку з наявністю доказів вчинення правопорушення. Такий підхід є помилковим, оскільки подане клопотання було заявлене насамперед на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а не виключно у зв?язку із закінченням строків.

Тобто відповідач фактично не розглянув основні доводи клопотання, не надав належної оцінки документам, які спростовують твердження протоколу. та не навів мотивів, з яких ці докази були відхилені. Формальне зазначення в постанові про відмову у задоволенні клопотання без аналізу його змісту не відповідає вимогам повного, об?єктивного і всебічного розгляду справи.

Позивач зауважує, що для притягнення саме директора до відповідальності недостатньо самого факту перебування його на посаді керівника товариства. Відповідач мав встановити: який саме службовий обов?язок покладався саме на ОСОБА_1 ; яким документом цей обов?язок був визначений; які конкретні дії мав вчинити саме директор; чи мав він реальну можливість вчинити такі дії; чи була на підприємстві призначена окрема відповідальна особа за ведення військового обліку; у які дати чи періоди дат відбувались конкретні дії ОСОБА_1 ; у чому саме полягає його вина; яким доказом підтверджується причинно - наслідковий зв?язок між його конкретною дією або бездіяльністю та нібито виявленим недоліком.

Акт перевірки зокрема прямо підтверджує, що у ТОВ «БВА» наявний наказ про призначення відповідального за ведення військового обліку від 01.05.2026 року № 01/05/2026. Відповідальною за ведення військового обліку визначено бухгалтера ОСОБА_3 , а лише у разі її відсутності - відповідальним є директор - ОСОБА_1 . Тобто навіть акт перевірки підтверджує, що на підприємстві визначено іншу відповідальну особу за ведення військового обліку, і це не позивач.

Оскаржувана постанова не містить аналізу того, які саме функції виконувала відповідальна особа, які функції мав виконувати директор, чи була відповідальна особа відсутня на момент конкретної дії, яку відповідач вважає порушенням, та чому саме директор повинен відповідати за кожний окремий технічний або організаційний недолік у документах.

За таких обставин посилання лише на посаду директора не доводить суб?єктивну сторону адміністративного правопорушення. У постанові відсутній опис вини у формі умислу або необережності, а тому відсутній один із обов?язкових елементів складу адміністративного правопорушення.

Загальний висновок акта перевірки сформульований таким чином: організація та ведення військового обліку у ТОВ «БВА» «організовано згідно вимог чинного законодавства, але з грубим порушенням діючого законодавства». Таке формулювання за доводами позивача є внутрішньо суперечливим, оскільки одночасно стверджує і про організацію військового обліку згідно з вимогами законодавства, і про грубі порушення цього ж законодавства.

Зміст акта перевірки також суперечить загальному висновку у постанові про наче б то наявні грубі порушення. Так, пункт 1 акта підтверджує наявність наказу про призначення відповідального за ведення військового обліку. Пункт З акта зазначає, що під час перевірки стану забезпечення оповіщення та прибуття призовників, військовозобов?язаних та резервістів до відповідних ТЦК та СП порушень не виявлено. Пункт 4 акта визнає, що алгоритм взяття на роботу військовозобов?язаних відпрацьований, а повідомлення до ТЦК та СП надсилалися. Пункт 5 акта підтверджує, що алгоритм виключення з персонального військового обліку у разі звільнення військовозобов?язаних відправа, з повідомлення надсилалися у строк, визначений законодавством. Крім того, пункт 6 акта підтверджує наявність журналу обліку результатів перевірки. Пункт 8 акта визнає, що списки персонального військового обліку ведуться. Пункт 9 акта зазначає, що план роботи відпрацьований, звіряння даних списків персонального військового обліку з військово-обліковими документами працівників заплановано у 2026 році. Пункт 11 акта підтверджує, що додаток 7 заведений, правила військового обліку доводяться під підпис. Пункт 12 акта зазначає, що контроль за виконанням правил військового обліку та роз?яснювальна робота ведеться. Пункт 13 акта прямо зазначає, що бронювання проводиться, заброньовано 13 військовозобов?язаних, бронювання здійснюється відповідно до Порядку бронювання, і порушень немає.

Наведені висновки самого акта перевірки спростовують категоричне твердження відповідача про те, що військовий облік у товаристві не організовано або не ведеться. За наявності відповідальної особи, наказів, алгоритмів прийняття та звільнення, списків персонального військового обліку, відомості оперативного обліку, журналу, бронювання та доведення правил військового обліку під підпис неможливо робити висновок про відсутність організації військового обліку.

У постанові зазначено, що ТОВ «БВА» нібито приймало на роботу окремих військовозобов?язаних без перевірки військово-облікових документів, а у списках персонального військового обліку начебто не були внесені окремі відомості щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Такі висновки не є правдивими, оскільки під час перевірки, одночасно із наданням списків військовозобов?язаних у паперовій формі станом на 15.05.2026 p., відповідальною за військовий облік ОСОБА_8 було також продемонстровано актуальні списки військового обліку в електронному вигляді і з повною інформацією, а тому висновки про те, що якась інформація відсутня, не відповідають дійсності.

Щодо ОСОБА_4 наявний електронний військово-обліковий документ, сформований 18.05.2026 року о 08:01, тобто до часу, який у протоколі зазначено як час ніби то вчинення правопорушення - 15 год. 00 хв. У цьому документі зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку, має категорію обліку «військовозобов?язаний», номер у реєстрі «Оберіг», дані щодо ТЦК та СП, військового звання, ВОС та відстрочки.

Щодо ОСОБА_6 наявний електронний військово-обліковий документ, сформований 03.05.2026 року та чинний до 03.05.2027 року, в якому зазначені категорія обліку, ТЦК та СП, військове звання, номер у реєстрі «Оберіг», ВОС, дані щодо відстрочки та інші відомості. Крім того, ОСОБА_6 було прийнято на роботу ще з 14.09.2022 року на підставі наказу № 27-К від 13.09.2022 року, тобто відповідний епізод, пов?язаний із прийняттям на роботу, не може кваліфікуватися як правопорушення, вчинене зокрема у 2026 році.

Щодо ОСОБА_7 наявний електронний військово-обліковий документ, сформований 09.04.2026 року та чинний до 09.04.2027 року, у якому зазначено, що він є військовозобов?язаним, перебуває на обліку у відповідному ТЦК та СП, має номер у реєстрі «Оберіг» та ВОС.

Також щодо всіх вищезазначених осіб наявні накази та відповідно їх підписи про ознайомлення з Правилами військового обліку, які також були надані для ознайомлення відповідачу під час перевірки.

Щодо ОСОБА_5 відповідач не врахував, що особу було прийнято на роботу ще у 2022 році, а товариством 17.05.2024 року подавалося повідомлення до органів Національної поліції про те, що ОСОБА_5 , будучи водієм ТОВ «БВА», перетнув державний кордон та не повернувся. Такі обставини підтверджують, що товариство не приховувало відповідні факти та вживало заходів реагування. Водночас у 2026 році товариство об?єктивно не могло забезпечити особисте ознайомлення такої особи з будь-якими документами.

Таким чином, наявні документи спростовують висновок про відсутність військово-облікових документів та недостовірність персонального військового обліку. Навіть якщо посадова особа ТЦК та СП вважала, що в окремій графі списку персонального військового обліку відсутній або некоректно перенесений певний номер, така обставина не є тотожною відсутності військового обліку особи, не свідчить про прийняття на роботу особи, яка не перебуває на військовому обліку, і не доводить складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.

Крім того, відповідно до примітки до статей 210, 210-1 КУпАП положення цих статей не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних відповідної особи шляхом електронної інформаційної взаємодії іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи. У даній справі електронні військово-облікові документи, сформовані через «Резерв+», підтверджують наявність даних осіб у реєстрі «Оберіг» та наявність у держави і ТЦ та СП зокрема відповідних персональних даних.

В оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що директор ТОВ «БВА» у 2026 році нібито не затвердив план перевірки стану військового обліку у товаристві, не склав за результатами перевірки акт та не надіслав його до ТЦК та СП для реагування. Такий висновок є юридично необгрунтованим.

Пункт 72 Порядку № 1487 містить різні за змістом обов?язки, однак у частині проведення перевірок, складання актів та направлення таких актів він стосується перевірок тих підприємств, установ та організацій, які перебувають у сфері управління, підпорядкування або контролю відповідного суб?єкта.

Відповідач не встановив і не довів, що ТОВ «БВА» має у сфері управління, підпорядкування або контролю інші підприємства, установи чи організації, щодо яких товариство мало затверджувати плани перевірок, проводити перевірки, складати акти та надсилати їх до ТЦК та СП.

Натомість сам акт перевірки зазначає, що у ТОВ «БВА» план роботи на наявний та відпрацьований. Також у листі щодо акта перевірки товариство зазначило, що наявні необхідні для ведення військового обліку накази, зокрема щодо планів за минулі та поточний роки, самі плани та відмітки про їх виконання.

Отже, висновок відповідача про порушення пункту 72 Порядку № 1487 є таким, що не відповідає дійсності та суперечить акту, а відповідно не може бути покладений в основу постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Акт перевірки зазначає, що відповідальна особа за ведення військового обліку не пройшла підвищення кваліфікації. Водночас пункт 12 Порядку № 1487 передбачає, що підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, здійснюється не рідше одного разу на п?ять років, а підприємства щороку до 1 жовтня визначають потребу в підвищенні кваліфікації таких працівників.

У даному випадку відповідальну особу призначено наказом від 01.05.2026 року, а перевірку проведено 18.05.2026 року, тобто через незначний проміжок часу після призначення. За таких обставин сам факт непройденого станом на дату перевірки навчання не підтверджує пропуск установленого Порядком № 1487 строку підвищення кваліфікації та не може розцінюватися як грубе порушення, що утворює склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач також звертає увагу, що ТОВ «БВА» у листі щодо акта перевірки повідомило, що пропозицію щодо підвищення кваліфікації відповідальної особи враховано, а навчання буде організовано у 2026 році на спеціальних курсах з організації та ведення військового обліку.

У постанові серед іншого йдеться про нібито порушення під час прийняття на роботу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також про нібито недоведення правил військового обліку до ОСОБА_5 під особистий підпис. Однак ОСОБА_6 прийнято на роботу з 14.09.2022 року на підставі наказу № 27-К від 13.09.2022 року, так само і ОСОБА_5 прийнято на роботу з 21.10.2022 року. Тому можливі епізоди, пов?язані з перевіркою військово-облікових документів під час прийняття на роботу та доведенням Правил військового обліку під підпис під час прийняття на роботу, завершилися саме у 2022 році, а не у 2026 році. Штучне зазначення дати 15.05.2026 року або 18.05.2026 року не змінює правової природи таких разових дій та не поновлює строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, частина 3 статті 210-1 КУпАП у чинній редакції була запроваджена Законом України № 3696-IX від 09.05.2024 року, який набрав чинності 19.05.2024 року. Відповідно до статті 58 Конституції України та статті 8 КУпАП закон, який встановлює або посилює відповідальність, не має зворотної дії в часі. Отже, дії або бездіяльність, які були завершені до набрання чинності відповідною редакцією норми, не можуть кваліфікуватися за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у чинній редакції. Більше того, і сам Порядок № 1487 був затверджений постановою КМУ 30.12.2022 року, а тому не може мати зворотну дію в часі.

Таким чином у даній справі відповідач не встановив конкретну дію або бездіяльність саме ОСОБА_1 , не довів його особисту вину, не усунув суперечності у датах, не навів належних доказів щодо кожного окремого епізоду, не надав належної оцінки клопотанню про закриття справи та всім наявним документам товариства, які надавались для перевірки, не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

За даних обставин, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 2698 по справі про адміністративне правопорушення від 29 травня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві та просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

Так, за доводами відповідача, підставами складання протоколу стало те, що 18.05.2026 року о 15 год. 00 хв. представниками відповідача встановлено, що директор ТОВ «БВА» ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства не забезпечив повноту та достовірність персонального обліку військовозобов`язаних, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ БВА».

Зокрема, всупереч абз. 2 п. 34 Порядку № 1487, під час прийняття на роботу ТОВ «БВА» не перевірило наявність у громадян України військово-облікових документів, зокрема у: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується графою 9 Списків персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 15.05.2026, копія якого затверджена директором ТОВ «БВА» ОСОБА_1 (далі – Списки військового обліку) та Карткою первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, рядок 4 якого (Військово-обліковий документ) не заповнений (копія Картки первинного обліку затверджена підписом директора ТОВ «БВА» ОСОБА_1 ).

Враховуючи відсутність у вищенаведених громадян України військовооблікових документів під час прийняття на роботу, ТОВ «БВА», всупереч вимогам абз. 2 п. 34 Порядку № 1487, прийняла на роботу працівників без перевірки факту взяття таких осіб на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, зокрема наступних громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Всупереч абз. 3 п. 34 Порядку КМУ 1487, ТОВ «БВА» під час прийняття на роботу військовозобов`язаного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не довело до нього правила військового обліку під особистий підпис. Позивач не заперечує цього правопорушення.

Всупереч абз. 8 п. 34 Порядку № 1487, ТОВ «БВА» не забезпечило повноту та достовірність облікових даних, що внесені до Списків військового обліку станом на 15.05.2026, а саме: в гр. 6 відповідних Списків відсутній реєстраційний номер облікового запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо наступних громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Крім того, в гр. 9 Списків військового обліку станом на 15.05.2026 відсутня відмітка про реквізити військово-облікового документу наступних громадян: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Всупереч абз. 17 п. 34 Порядку № 1487, ТОВ «БВА» не забезпечило ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки. Список персонального військового обліку ТОВ «БВА» станом на 15.05.2026 в порушення пункту 33 Порядку № 1487 не відповідає чинному Додатку 5. В порушення пункту 45 Порядку № 1487, графіки звіряння облікових даних списків персонального військового обліку ТОВ «БВА» з їх військово-обліковими документами відповідно до графіка звіряння, затвердженого розпорядженням Чернігівського міського голови від 05.01.2026 за № 1-р не затверджені, в тому числі у 2026 році відповідні графіки звіряння не затверджені та звіряння з ТЦК та СП не проведено.

В порушення пункту 72 Порядку № 1487, директор ТОВ «БВА» ОСОБА_1 у 2026 році не затвердив план перевірки стану військового обліку в товаристві, не склав за результатами перевірки акту та не надіслав до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для реагування та вжиття заходів згідно із законодавством.

При цьому ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмове Клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУАП. Клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що з дати вчинення правопорушення пройшло більше 3-х місяців, тому справа підлягає закриттю. При цьому ОСОБА_1 просить закрити справу на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУАП), а не на підставі завершення строків притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7 ч. 1 ст. 247 КУАП). Таким чином, в Клопотанні викладені взаємовиключні аргументи щодо підстав для закриття провадження.

Відповідач також звертає увагу, що одним із доказів в даній справі є, зокрема, списки військового обліку станом на 15.05.2026, в яких не вказані військово-облікові дані вищенаведених працівників. Таким чином, списки військового обліку станом на 15.05.2026 складені з порушенням вимог законодавства. Тобто, датою правопорушення є 15.05.2026. Тому з дати вчинення правопорушення ще не пройшло 3-х місяців.

При цьому, оскільки з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан та діє особливий період, неналежне виконання (порушення) законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, підлягає кваліфікації саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що Бондаренко Валентин Олександрович, який є директором (посадовою особою) ТОВ «БВА», скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Щодо посилання позивача на п. 86 Порядку № 1487, згідно якого відповідач зобов`язаний надати йому 30-денний строк для усунення недоліків, виявлених під час перевірки, перед тим як виносити Постанову, відповідач вказує, що усунення недоліків – це обов`язок підприємства, а не звільнення від накладання штрафу на посадову особу такого підприємства. Тобто, усунення недоліків не звільняє від відповідальності за вже вчинені та виявленні порушення законодавства. Так, жодний НПА не звільняє директора підприємства від адміністративної відповідальності на підставі усунення недоліків.

Щодо доводів позивача відносно того, що Протокол складено раніше за Акт перевірки, відповідач стверджує, що Протокол та Постанова не містить посилань на Акт перевірки, тому дата Протоколу не залежить від дати Акту перевірки. Протокол складено за фактом виїзду представників Відповідача на підприємство Позивача, а не із складанням Акту перевірки. В законодавстві немає вимоги щодо винесення Протоколу чи Постанови лише на підставі Акту перевірки.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 254 КУАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, відповідач стверджує, що аргумент Позивача суперечить ст. 254 КУАП, який зобов`язує Відповідача скласти Протокол протягом 24 годин, а не після складання Акту перевірки. 3.3 Ознайомлення працівників із правилами військового обліку

Те, що Позивач ознайомив своїх працівників з правилами військового обліку вже після завершення перевірки та складання Протоколу ніяк не звільняє його від відповідальності за те, що на момент перевірки працівники підприємства не були ознайомлені з такими правилами, що підтверджується документально, про що вказано вище.

Відповідач також звертає увагу суду, що Позивач перекладає відповідальність з себе, як директора підприємства, на особу, відповідальну за ведення військового обліку. Проте саме керівник підприємства несе відповідальність за порушення правил військового обліку, що підтверджується вищенаведеними НПА.

Крім того, Позивач посилається на недоліки Акту перевірки, як на підставі для скасування Постанови. При цьому Постанова не містить посилання на Акт перевірки, а Позивач не висуває вимог щодо скасування самого Акту перевірки. Враховуючи вищевикладене, всі аргументи Позивача щодо Акту перевірки є нерелевантними, оскільки Акт не є підставою для винесення Постанови та предметом спору (оскарження) в даній справі.

Щодо посилання позивача на примітки до ст. 210 КУАП, відповідач звертає увагу, що ці примітки стосуються персональної відповідальності військовозобов`язаного, а не керівника підприємства. Крім того, ці примітки не мають відношення до обов`язку підприємства вести військовий облік належним чином.

У відповіді на відзив з доводами відзиву позивач не погоджується, вважає їх такими, що не спростовують обґрунтованість позовних вимог, а в окремих частинах фактично є спробою додатково обґрунтувати постанову вже після її винесення.

За доводами позивача, відзив відповідача побудований переважно не на доведенні законності оскаржуваної постанови від 29.05.2026 р. № 2698, а на розширенні та уточненні фактичних і правових підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідач посилається на обставини, які мають бути встановлені саме під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відображені у протоколі і постанові, а не вперше деталізовані у відзиві до адміністративного суду. Предметом судового контролю у цій справі є правомірність конкретної постанови, винесеної відповідачем 29.05.2026 р. Тому суд має оцінювати, чи були на момент її винесення належні, допустимі, достовірні та достатні докази події правопорушення, складу правопорушення, вини саме ОСОБА_1 , а також чи дотримано відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відзив не може замінювати собою мотивувальну частину постанови, виправляти недоліки протоколу або додатково формувати обвинувачення.

За доводами позивача, відзив фактично зводиться до констатації, що у певних графах списків персонального військового обліку або картці первинного обліку відсутні окремі відомості. Однак така констатація сама по собі не доводить, що позивач як директор товариства не забезпечив ведення військового обліку. не перевірив документи при прийнятті працівників на роботу, порушив конкретний строк або допустив саме те правопорушення, яке інкриміновано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У відзиві відповідач стверджує, що датою правопорушення є 15.05.2026 р., оскільки одним із доказів у справі є списки персонального військового обліку станом на 15.05.2026 р. Такий підхід є необґрунтованим і фактично спрямований на уникнення належної перевірки строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач нібито не заперечує правопорушення щодо недоведення до ОСОБА_5 правил військового обліку під особистий підпис. Таке твердження є некоректним. Позивач заперечує наявність події, складу адміністративного правопорушення та своєї вини в цілому щодо всіх епізодів, які були покладені відповідачем в основу постанови. Відсутність у позовній заяві окремої фрази щодо кожного прізвища працівника не може розцінюватися як визнання вини. визнання події правопорушення або відмова від заперечень.

Відповідач посилається на графи списків персонального військового обліку станом на 15.05.2026 р., а також на картку первинного обліку, у якій нібито не заповнено рядок 4. Проте такі документи, навіть за умови їх наявності, не доводять автоматично подію правопорушення, винність позивача та правильність кваліфікації за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Незаповнення окремої графи або відсутність окремого реквізиту в обліковому документі не тотожні відсутності у працівника військово-облікового документа під час прийняття на роботу. Це різні за змістом обставини. Відповідач повинен був довести саме факт прийняття працівника без перевірки військово-облікового документа або без належного взяття на військовий облік, не лише формальну неповноту окремого запису у списку.

Крім того, з відзиву вбачається, що серед додатків окремо зазначено лише копію картки первинного обліку щодо ОСОБА_4 . Відповідач не обґрунтував, яким чином одна така картка може підтверджувати всі інші інкриміновані епізоди щодо інших працівників, у тому числі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідач також не довів, що відсутні у списках відомості не могли бути отримані або уточнені через відповідні державні інформаційні ресурси, у тому числі Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів. Це має істотне значення з огляду на примітку до ст. 210 та 210-1 КУпАП, відповідно до якої положення цих статей не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційними системами, реєстрами та базами даних.

Позивач звертає увагу, що відповідач у відзиві стверджує, що примітка до ст. 210 та 210-1 КУПАП стосується виключно персональної відповідальності військовозобов?язаного, а не керівника підприємства. З таким твердженням позивач не погоджується. Текст примітки сформульований ширше та передбачає, що положення ст. 210 і 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційними системами, реєстрами та базами даних. Закон не містить у тексті цієї примітки прямого обмеження її дії виключно фізичними особами-військовозобов?язаними. Натомість відповідач лише формально заявив, що примітка не застосовується до керівника підприємства, не надавши належного правового обґрунтування такого звужувального тлумачення.

Відповідач зазначає, що усунення недоліків не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Позивач не стверджує, що будь-яке усунення недоліків автоматично виключає відповідальність за будь-яких обставин. Однак відповідач неправильно зводить зміст п. 86 Порядку №1487 лише до технічного обов?язку підприємства після перевірки.

Пункт 86 Порядку № 1487 передбачає, що керівники підприємств, установ та організацій, у яких проведено перевірку стану організації та ведення військового обліку, організовують та забезпечують усунення виявлених недоліків, а про вжиті заходи інформують у тридцятиденний строк з дня отримання результатів перевірки. Тобто Порядок № 1487 передбачає спеціальну процедуру реагування на виявлені недоліки військового обліку.

Якщо відповідач фактично діяв у межах перевірки, він мав належно оформити її результати, довести їх до підприємства, надати можливість реалізувати передбачений Порядком механізм усунення недоліків та оцінити відповідні дії підприємства. Ігнорування цього механізму порушує принцип повного та об?єктивного з?ясування обставин справи.

Якщо ж відповідач наполягає, що постанова взагалі не пов?язана з актом перевірки та результатами перевірки, тоді він повинен пояснити, якими саме належними доказами, окрім загальних посилань на списки та картки, була встановлена подія адміністративного правопорушення, вина позивача та всі інші істотні обставини справи.

Позивач зазначає, що у відзиві відповідач посилається на порушення п. 45 Порядку № 1487 та зазначає, що графіки звіряння облікових даних списків персонального військового обліку не затверджені, а звіряння з ТЦК та СП не проведено відповідно до розпорядження Чернігівського міського голови від 05.01.2026 р. № 1-р. Разом з тим, для доведення цього епізоду відповідач мав надати не лише загальне посилання на розпорядження, а й докази того, що ТОВ «БВА» було включене до відповідного графіка звіряння, було належно повідомлене про строки та порядок звіряння, мало можливість його провести, однак без поважних причин не виконало конкретну вимогу у конкретний строк. Саме по собі існування розпорядження міського голови не доводить подію правопорушення та вину директора. Відповідач не індивідуалізував цей епізод, не навів конкретної дати, не надав доказів повідомлення підприємства та не довів причинного зв?язку між діями позивача і непроведенням звіряння.

Загальні формулювання про «неповноту та недостовірність персонального військового обліку» без належної індивідуалізації кожного епізоду не можуть бути достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Наявність окремих недоліків у документах військового обліку не звільняє відповідача від обов?язку довести всі елементи складу правопорушення.

Таким чином позивач зазначає, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови від 29.05.2026 р. № 2698. Відзив не містить достатнього обґрунтування події адміністративного правопорушення, вини позивача, дати вчинення кожного інкримінованого епізоду, дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності та належного виконання відповідачем процесуальних обов?язків під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Натомість відповідач намагається виправити недоліки постанови шляхом подання нових пояснень, нових акцентів та розширеного правового обґрунтування у відзиві. Такі дії на думку позивача не можуть замінити належне доведення правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи сторін, зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 254 КупАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані: надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів; утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати працівників з питань мобілізаційної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі Порядок).

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном (п.1).

Відповідно до п.2 Порядку військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками.

Відповідно до п.8 Порядку, організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.

Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).

У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Згідно ст.16 Порядку, військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Порядку, державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2 до Порядку) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.

Згідно ст.21 Порядку № 1487, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Відповідно до п.33 Порядку, персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях ведеться за списками персонального військового обліку (додаток 5 до Порядку).

Інформація про чисельність призовників, військовозобов`язаних та резервістів вноситься до відомості оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 12 до Порядку), яка зберігається разом із списками персонального військового обліку.

Відповідно до п.34 Порядку, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, серед іншого:

- перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. В умовах правового режиму воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформлення військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування правового режиму воєнного стану;

- подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть;

- забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;

- взаємодію з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- внесення у п`ятиденний строк з дня подання відповідних документів (або відображення в електронній формі інформації, що міститься у таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія) змін до списків персонального військового обліку щодо прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), реквізитів паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреси місця фактичного проживання, сімейного стану, освіти, місця роботи і посади та надсилання щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну таких облікових даних;

- ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки.

Відповідно до п.40 Порядку, щороку до 25 січня (станом на 1 січня) списки персонального військового обліку та відомості оперативного обліку підписуються керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, а також особою, відповідальною за ведення військового обліку, та реєструються в установленому порядку в службі діловодства таких органів, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.45 Порядку, звіряння облікових даних списків персонального військового обліку з їх військово-обліковими документами здійснюється відповідно до графіка звіряння, затвердженого керівниками відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Під час звіряння перевіряються наявність та стан військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п`ятиденний строк з дня проведення звіряння вносять до списків персонального військового обліку зміни облікових даних, виявлені під час їх звіряння, та надсилають щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлення про зміну облікових даних (у разі наявності).

Після здійснення звіряння з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки один примірник витягу із списків персонального військового обліку повертається до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації з відміткою районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки звірено ___ ________ 20__ року, підписом посадової особи, яка здійснила звіряння, та гербовою печаткою. Результати звіряння вносяться до журналу обліку результатів перевірок.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації:

проводять щороку відповідно до затверджених ними планів перевірку стану військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері їх управління, підпорядковуються їм, контролюються ними або функції з управління якими вони здійснюють;

складають за результатами перевірки акти, які надсилаються у двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки відповідним підприємствам, установам та організаціям і районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки для реагування та вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок;

щороку до 1 лютого видають накази (розпорядження) про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році відповідно до компетенції (п.72 Порядку).

У пункті 87 Порядку зазначено, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно постанови т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 2698 від 29.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, 18.05.2026 року о 15 год. 00 хв. встановлено, що директор ТОВ «БВА» ОСОБА_1 всупереч вимогам частин 1, 2 статті 16 ЗУ «Про оборону України», частини 5 статті 34 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу», абзацу 13 частини 1 статті 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2, 3. 9, 10, 11, 17 пункту 34, пунктів 40, 45, 72 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ 1487 від 30.12.2022 не забезпечив повноту та достовірність персонального обліку військовозобов?язаних, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ БВА».

За змістом даної постанови всупереч абз. 2 п. 34 Порядку № 1487, під час прийняття на роботу ТОВ «БВА» не перевірило наявність у громадян України військово-облікових документів, зокрема: у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується графою 9 Списків персонального військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів станом на 15.05.2026, копія якого затверджена директором ТОВ «БВА» ОСОБА_1 та Карткою первинного обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, рядок 4 якого (Військово-обліковий документ) не заповнений (копія Картки первинного обліку затверджена підписом директора ТОВ «БВА» ОСОБА_1 ).

Враховуючи відсутність у вищенаведених громадян України військово-облікових документів під час прийняття на роботу, ТОВ «БВА», всупереч вимогам абз. 2 п. 34 Порядку N? 1487, прийняла на роботу працівників без перевірки факту взяття таких осіб на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, зокрема наступних громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Всупереч абз. 3 п. 34 Порядку КМУ 1487, ТОВ «БВА» під час прийняття на роботу військовозобов?язаного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не довело до нього правила військового обліку під особистий підпис.

Всупереч абз. 8 п. 34 Порядку № 1487, ТОВ «БВА» не забезпечило повноту та достовірність облікових даних, що внесені до Списків військового обліку станом на 15.05.2026, а саме: в гр. 6 відповідних Списків відсутній рестраційний номер облікового запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів щодо наступних громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Крім того, в гр. 9 Списків військового обліку станом на 15.05.2026 відсутня відмітка про реквізити військово-облікового документу наступних громадян: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Всупереч абз. 17 п. 34 Порядку № 1487, ТОВ «БВА» не забезпечило ведення та зберігання журналу обліку-результатів перевірки. Список персонального військового обліку ТОВ «БВА» станом на 15.05.2026 в порушення п. 33 Порядку № 1487 не відповідає чинному Додатку 5.

В порушення пункту 45 Порядку № 1487, графіки звіряння облікових даних списків персонального військового обліку ТОВ «БВА» з їх військово-обліковими документами відповідно до графіка звіряння, затвердженого розпорядженням Чернігівського міського голови від 05.01.2026 за № 1-р не затверджені, в тому числі у 2026 році, відповідні графіки звіряння не затверджені та звіряння з ТЦК та СП не проведено.

В порушення пункту 72 Порядку № 1487, директор ТОВ «БВА» ОСОБА_1 у 2026 році не затвердив план перевірки стану військового обліку в товаристві, не склав за результатами перевірки акту та не надіслав до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для реагування та вжиття заходів згідно із законодавством (обставини правопорушення, установлені під час розгляду справи).

При цьому ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмове Клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУЛП. Клопотання обгрунтоване, зокрема, тим, що з дати вчинення правопорушення пройшло більше 3-х місяців, тому справа підлягає закриттю. При цьому ОСОБА_1 просить закрити справу на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП), а не на підставі завершення строків притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) таким чином в клопотанні викладені взаємовиключні аргументи щодо підстав для закриття провадження. Крім того, одним із доказів в даній справі є, зокрема, Списки військового обліку станом на 15.05.2026, в яких не вказані військово-облікові дані вищенаведених працівників. Таким чином, Списки військового обліку станом на 15.05.2026 складені з порушенням вимог законодавства. Тобто, датою правопорушення є 15.05.2026. Тому з дати вчинення правопорушення ще не пройшло 3-х місяців.

За даних обставин т. в. о. начальника Чернігівського об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки дійшов висновку, що громадянин ОСОБА_1 , який є директором (посадовою особою) ТОВ «БВА», скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та наклав даною постановою на нього стягнення у виді штрафу в сумі 34000 грн.

Постанову винесено на підставі протоколу від 19.05.2025 № 2698, який не містить підпису, відомостей щодо відмови від підпису та будь-яких пояснень позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представником відповідача до відзиву долучено копії наступних документів: наказу про призначення позивача на посаду директора ТОВ «БВА», списків персонального військового обліку ТОВ «БВА» станом на 15.05.2026, картки первинного обліку відносно ОСОБА_4 від 25.03.2026.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем було надано копії: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 2698 від 29.05.2026 року, протоколу № 2698 про адміністративне правопорушення від 19.05.2026 року, клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення з доказами його направлення, акта перевірки з організації та ведення військового обліку у ТОВ «БВА» із супровідним листом, листа ТОВ «БВА» щодо акта перевірки з додатками та доказів його направлення, наказу про призначення відповідального за ведення військового обліку від 01.05.2026 року № 01/05/2026, електронних військово-облікових документів та документів щодо військового обліку працівників, наказів та планів роботи на 2025-2026 р.р.

Варто зазначити, що згідно абзацу 25 пункту 79 вищевказаного Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки складають за результатами перевірки акти, які в двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки надсилають до державних органів, підприємств, установ та організацій, що перевірялися, а також до обласних, Київського міського територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для реагування і вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок (додаток 9) і журналу обліку перевірок стану військового обліку районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додаток 30), який після закінчення зберігається сім років.

Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, акт перевірки стану військового обліку, складений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), повинен відповідати певним вимогам, щоб вважатися законним. Перш за все, він повинен містити повну та достовірну інформацію про перевірені дані, чітко зазначати виявлені порушення, кожне порушення має бути чітко описане, з посиланням на відповідні пункти нормативних актів, які були порушені.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що одним із доказів вини є списки військового обліку станом на 15.05.2026 року, у яких не вказані певні військово-облікові дані працівників. Разом з тим, у протоколі № 2698 зазначено іншу дату - 18.05.2026 року о 15 год. 00 хв., протокол № 2698 був складений 19.05.2026 року, тоді як акт перевірки був затверджений 26.05.2026 року.

З наведеного вбачається, що на момент складання протоколу не існувало належним чином завершеного та затвердженого акта перевірки, на який відповідач міг би посилатися як на належну підставу для висновку про наявність адміністративного правопорушення.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що у протоколі № 2698 від 19.05.2026 року вказано, що адміністративне правопорушення нібито вчинене 18.05.2026 року о 15 год. 00 хв., однак у постанові № 2698 від 29.05.2026 року відповідач зазначив, що одним із доказів є списки військового обліку станом на 15.05.2026 року, і зробив висновок, що датою правопорушення є 15.05.2026 року, отже, у матеріалах справи одночасно наявні щонайменше три різні дати: 15.05.2026 року - дата списків, які відповідач визнає доказом і датою правопорушення; 18.05.2026 року - дата фактичної перевірки та дата, зазначена у протоколі як час правопорушення; 26.05.2026 року - дата затвердження акта перевірки. Зазначена обставина унеможливлює належне встановлення об?єктивної сторони правопорушення, перевірку строків притягнення до адміністративної відповідальності та реалізацію права особи на захист.

В оскаржуваній постанові не конкретизовано, які саме документи були витребувані у товариства та не надані останнім; який саме військово-обліковий документ був відсутній щодо кожного конкретного працівника; які саме записи, у якій графі, щодо якої особи є недостовірними; у чому саме полягає вина ОСОБА_1 , як директора товариства; яким доказом підтверджується кожен окремий епізод. Крім того, постанова не містить належної оцінки поданого ОСОБА_1 клопотання про закриття справи, не містить оцінки документів військового обліку, наказів, карток первинного обліку, електронних військово-облікових документів, документів щодо ознайомлення працівників із правилами військового обліку.

Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач не дослідив усі істотні обставини, не усунув суперечності у датах, не встановив конкретну особисту вину позивача та фактично обмежився формальним підтвердженням висновків, які були попередньо відображені у протоколі та акті перевірки.

Суд звертає увагу на наявність у ТОВ «БВА» наказу про призначення відповідального за ведення військового обліку від 01.05.2026 року № 01/05/2026. Відповідальною за ведення військового обліку визначено бухгалтера ОСОБА_3 , а лише у разі її відсутності - відповідальним є директор - ОСОБА_1 . Тобто на підприємстві визначено конкретну відповідальну особу за ведення військового обліку.

У постанові зазначено, що ТОВ «БВА» прийняло на роботу окремих військовозобов?язаних без перевірки військово-облікових документів, а у списках персонального військового обліку не були внесені окремі відомості щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Разом з тим, судом встановлено, що у ОСОБА_4 наявний електронний військово-обліковий документ, сформований 18.05.2026 року о 08:01, тобто до часу, який у протоколі зазначено як час вчинення правопорушення - 15 год. 00 хв. У цьому документі зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку, має категорію обліку «військовозобов?язаний», номер у реєстрі «Оберіг», дані щодо ТЦК та СП, військового звання, ВОС та відстрочки. У ОСОБА_6 наявний електронний військово-обліковий документ, сформований 03.05.2026 року та чинний до 03.05.2027 року, в якому зазначені категорія обліку, ТЦК та СП, військове звання, номер у реєстрі «Оберіг», ВОС, дані щодо відстрочки та інші відомості. Крім того, з копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_6 № 27-К від 13.09.2022 року вбачається, що його було прийнято на роботу з 14.09.2022 року, тобто відповідний епізод, пов?язаний із прийняттям на роботу, не може кваліфікуватися як правопорушення, вчинене у 2026 році. У ОСОБА_7 наявний електронний військово-обліковий документ, сформований 09.04.2026 року та чинний до 09.04.2027 року, у якому зазначено, що він є військовозобов?язаним, перебуває на обліку у відповідному ТЦК та СП, має номер у реєстрі «Оберіг» та ВОС. ОСОБА_5 було прийнято на роботу у 2022 році, а товариством 17.05.2024 року подавалося повідомлення до органів Національної поліції про те, що ОСОБА_5 , будучи водієм ТОВ «БВА», перетнув державний кордон та не повернувся. Такі обставини підтверджують, що товариство не приховувало відповідні факти та вживало заходів реагування.

Надані позивачем документи спростовують висновок про відсутність військово-облікових документів та недостовірність персонального військового обліку. При цьому, обставина, що в окремій графі списку персонального військового обліку відсутній або некоректно перенесений певний номер, не свідчить про відсутність військового обліку особи, не свідчить про прийняття на роботу особи, яка не перебуває на військовому обліку, і не доводить складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що відповідно до примітки до статей 210, 210-1 КУпАП положення цих статей не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних відповідної особи шляхом електронної інформаційної взаємодії іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи. У даній справі електронні військово-облікові документи, сформовані через «Резерв+», підтверджують наявність даних осіб у реєстрі «Оберіг» та наявність у держави і ІНФОРМАЦІЯ_8 зокрема відповідних персональних даних.

Пункт 72 Порядку № 1487, зокрема, у частині проведення перевірок, складання актів та направлення таких актів, передбачає обов`язки щодо перевірок підприємств, установ та організацій, які перебувають у сфері управління, підпорядкування або контролю відповідного суб?єкта.

Отже, зазначаючи про незатвердження директором ТОВ «БВА» у 2026 році плану перевірки стану військового обліку у товаристві та нескладення за результатами перевірки акта і ненадіслання його до ТЦК та СП для реагування, відповідач не встановив і не довів, що ТОВ «БВА» має у сфері управління, підпорядкування або контролю інші підприємства, установи чи організації, щодо яких товариство мало затверджувати плани перевірок, проводити перевірки, складати акти та надсилати їх до ТЦК та СП.

Крім того, суд звертає увагу, що у постанові, зокрема, зазначено про порушення під час прийняття на роботу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також про недоведення правил військового обліку до ОСОБА_5 під особистий підпис. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 прийнято на роботу з 14.09.2022 року на підставі наказу № 27-К від 13.09.2022 року, так само і ОСОБА_5 прийнято на роботу з 21.10.2022 року.

Так, 19.05.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким стаття 210-1КУпАП зазнала змін, і з 19 травня 2024 року частина друга стала визначати відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Частиною третьою цієї статті у зміненій редакції передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тобто від 17000 грн. до 25500 грн.), і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ведення персонального обліку призовників і військовозобов`язаних в особливий період шляхом невиконання вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487, яка набула чинності з 05.01.2023 року.

Тобто з вищенаведеного слідує, що під час накладення на позивача адміністративного стягнення відповідачем застосовано нормативно-правовий акт, стосовно правовідносин, які виникли і закінчилися до набрання чинності зазначеною постановою КМУ.

Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вирішуючи справу, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано і судом не здобуто достатніх доказів невиконання (неналежного виконання) позивачем своїх обов`язків та, як наслідок, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто не доведено законності постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.

Як зазначено вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною оскаржуваної постанови, то така не може бути задоволеною, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ст. 286 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210, 211, 241-246 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову № 2698 по справі про адміністративне правопорушення від 29 травня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

У задоволенні позову в частині визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Сапон