Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №705/502/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/400/26 Справа № 705/502/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., при секретарі Бєлан О.В., за участі захисника Ганга Д.Г., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з доповненнями на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.03.2026, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави 665,60 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , 24.01.2026 року, о 00 год. 06 хв., в м. Умань по вул. Небесної Сотні, 4/2, керував автомобілем Мерседес GLS 63, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно Висновку Уманської міської центральної лікарні № 2139/13 від 24.01.2026 ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп?яніння – клінічно, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та закрити провадження в даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Стосовно пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначає про те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 20.04.2026, оскаржувану постанову не отримував та не ознайомлювався з матеріалами справи, розгляд справи здійснювався у його відсутність та він не був належним чином повідомленим про розгляд справи.

В доповненнях до апеляційної скарги, поданих захисником Гангою Д.Г., просить постанову суду скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 без належних доказів його повідомлення про дату, час і місце судового розгляду; оскаржувана постанова ґрунтується на недопустимому висновку лікаря, складеному без проведення огляду у встановленому Інструкцією № 1452/735 порядку та без об`єктивного підтвердження стану алкогольного сп`яніння; ОСОБА_2 інкриміновано керування у стані алкогольного сп`яніння за п. 2.9 а ҐПДР України, хоча матеріали справи фактично свідчать про його відмову від проходження огляду, що є іншою формою об`єктивної сторони правопорушення (за п. 2.5 ПДР), яке не може бути самостійно перекваліфікована судом; поліцейські не роз`яснили ОСОБА_2 його процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2 перебував у стані сп`яніння не ґрунтується на досліджених доказах. Матеріали справи не підтверджують поза розумним сумнівом, що водій перебував у стані алкогольного сп`яніння , адже як вбачається зі змісту направлення, Висновку лікаря та відеозапису поліції, водій відмовився від проходження освідування на стан сп`яніння в медичному закладі і не проходив жодних оглядів за допомогою спеціальних технічних засобів чи лабораторних досліджень, які б могли достовірно встановити стан сп`яніння водія та кількість проміле алкоголю у його крові.

Заслухавши думку захисника Ганга Д.Г., який підтримав подану апеляційну скаргу з доповненнями, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 , постанова винесена 09.03.2026, наступного дня була направлена останньому однак конверн повернувсвя до суду з відміткою адресат відсутній, про зміст винесеного рішення йому стало відомо 20.04.2026, а апеляційна скарга подана 22.04.2026, тому, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що є порушенням п.2.9 а ПДР, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є порушенням п. 2.5 ПДР.

За результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок суд першої інсанції зробив на підставі досліджених доказів, а саме:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574100 від 24.01.2026 року;

- направлення на медичний огляд водія від 24.01.2026,

- висновку Уманської міської центральної лікарні № 2139/13 від 24.01.2026, рапортом від 24.01.2026;

- відеозапису з бодікамери поліцейського з якого вбачається, що працівники поліції зупинили т/з Мерседес, під керуванням ОСОБА_1 . В ході перевірки документів водія, під час розмови, працівниками поліції встановлено зовнішні ознаки алкогольного сп?яніння, у зв?язку з чим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці, на що водій відмовився. Згодом водій погодився проїхати в лікарню для проходження освідування, однак у лікарні ОСОБА_2 також відмовився проходити освідування за допомогою приладу Алкотест Драгер, тому лікарем Уманської міської центральної лікарні було складено висновок № 2139/13 від 24.01.2026, згідно якого ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп?яніння – клінічно.

Повторно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційнний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію правопорушення.

Так згідно протоколу про адміністативне правопорушення серії ЕПР 1 № 574100 від 24.01.2026 ОСОБА_2 ставиться в провину порушення п. 2.9 а ПДР, а саме те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що знижує його увагу та швидкість реакції, та що узгоджується з висновком Уманської міської центральної лікарні № 2139/13 від 24.01.2026 згідно якого ОСОБА_2 перебував в стані сп`яніння визначено клінично.

Разом з тим з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявленя стану алкогольного…сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2139/13 від 24.01.2026 вбачається, що у пункті 10 Висновоку огляду дійсно зазначено про те, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`янніння, ознаки сп`яніння виявлено клінічно. Разом з тим, після пункту 10 наявний запис зроблений лікарем про те, що ОСОБА_2 від освідування на алкоголь відмовився.

Та обставина, що ОСОБА_2 саме відмовився від освідування в медичному закладі узгоджується з даними відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських, а також даними акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2139/13 від 24.01.2026, наданого апеляційному суду КНП «Уманська центральна міська лікарня».

Відповідно до вказаного Акту у пункті 16 вказано, що ОСОБА_2 клінічно вживав алкоголь, разом з тим у п. 18 вказано, що останній від освідування відмовився.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, тому вказана невідповідність підлягає виправленню апеляційним судом, шляхом зміни постанови з приведенням її у відповідність, а саме виключивши посилання суду про порушення ОСОБА_2 п. 2.9 а ПДР та про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння клінічно, зазначити в мотивувальній частині постанови, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив порушення п. 2.5 ПДР. У решті постанову суду залишити без змін.

Будь яких порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції чи КУпАП, які б слугували підставою для скасування постанови місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не є підставами для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі, що дає обґрунтовані підстави вважати, що такі спрямовані виключно на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, не спростовують вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції.

Об`єктивних причин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння апеляційним судом не встановлено.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого знайшов своє підтвердження під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Ураховується практика Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване судове рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи висловлені сторонами, воно має дозволяти вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст. 33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова місцевого суду підлягає зміні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.03.2026.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2026 року змінити, виключивши посилання суду про порушення ОСОБА_2 п. 2.9 а ПДР та про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння клінично.

Зазначити в мотивувальній частині постанови, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив порушення п. 2.5 ПДР.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Биба