Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №692/328/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/476/26 Справа № 692/328/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції ЛЕВЧЕНКО Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, непрацюючого, РНОКПП: невідомо, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 15.02.2026 о 16:20 в с. Шрамківка по вул. Щербаків, 10, керував електровелосипедом Форте з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та пороцесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить, скасувати постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25.03.2026 та ухвалити нову постанову, згідно якої провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційні вимоги ОСОБА_1 обгрунтував тим, що суд першої інстанції належним чином не перевірив, чи є електровелосипед Форте механічним транспортним засобом, не встановив технічні характеристики транспортного засобу та не надав належної оцінки тому факту, що він керував саме електровелосипедом та не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На думку апелянта електровелосипед Фортене потужністю 500 W (0,5 кВТ) не є механічним транспортним засобом. Наголошує, що встановлений на велосипеді механічний або електричний двигун не переводить його в категорію механічних транспортних засобів.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, так як він пропущений з поважних причин, оскільки про існування постанови йому не було відомо, жодних судових повісток, копії постанови він не отримував, повний текст постанови він отримав у приміщенні суду 28.05.2026.

В судове засідання апеляційної інстанції, правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додатку «Viber» (а.с.34). Від захисника Черних В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить розгляд апеляційної скарги здійснювати у відсутність ОСОБА_1 та його захисника.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Вважаю, що у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП перешкод для розгляду справи немає, а тому апеляційний розгляд можливо проводити у відсутності ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалив незаконну постанову, з порушенням норм матеріального та пороцесуального права, та не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ухвалив законну постанову з дотриманням норм матеріального та пороцесуального права.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, й відеозаписом з бодікамер (відеореєстраторів) працівників поліції, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, з матеріалів відео фіксації встановлено, що на відео зафіксовано рух електровелосипедом Форте під керуванням ОСОБА_1 та його зупинка працівниками поліції, встановлення його особи, після чого поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. З відеозаписів судом встановлено, що поліцейські неодноразово вказували ОСОБА_1 на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та пропонували пройти відповідний огляд, однак він на пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я відмовився.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що по зовнішніх ознаках водія видно, що він очевидно перебуває в стані сп`яніння: у нього нечітка мова. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 тікав від працівників поліції. Поведінку ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі суд апеляційної інстанції розцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, і які не пов`язані з іншими обставинами.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматично: фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Щодо доводів апелянта, що електровелосипед не є механічним транспортним засобом, а тому він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то останні є неспроможними з огляду на наступне.

Так, відповідно до Розділу І ПДР України велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а велосипедист є учасником дорожнього руху.

Згідно Закону України від 24.02.2023 №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» легкі електричні транспортні засоби, у тому числі електросамокати та електровелосипеди, є транспортними засобами.

Відтак, з моменту набуття чинності цим законом керування електровелосипедом у стані алкогольного сп`яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, установлену статтею 130 КУпАП.

Диспозиція цієї статті передбачає відповідальність за керування будь-яким транспортним засобом.

При цьому, законодавство не ставить визнання пристрою транспортним засобом у залежність від наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує чи номерного знака транспортного засобу.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, в тому числі електровелосипедом, є водієм транспортного засобу, а не іншою особою.

Також, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння. Отже, суб`єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електровелосипед, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в розділі ІІ ПДР України, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

Отже, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження та не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним вимог п.2.5 ПДР України та вчинення ним даного адмінправопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова суду, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року.

Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок