Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №697/1345/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/577/26 Справа № 697/1345/26 Категорія: ст. 185 КУпАПГоловуючий у І інстанції Деревенський І. І. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А. за участю захисника Константінової Т.М., правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Константінової Т.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – невідомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм таксі, -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту. Термін відбуття адміністративного стягнення прийнято рахувати з часу затримання. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави за ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 665,60 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції 01.05.2026 о 01 год. 53 хв. в м. Канів по вул. Захисників України, гр. ОСОБА_1 , - вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою що прийнята з порушенням вимог процесуального законодавства та норм матеріального права, захисник Константінова Т.Т. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скарга в якій просить скасувати постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2026 відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення.

Апеляційні вимоги обгрунтувала тим, що суд першої інстанції належним чином не надав оцінку доказам. Вважає, що вина ОСОБА_1 допустимими та належними доказами доведена не була. На її думку, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яку вимогу поліцейського слід розцінювати законною і яку не виконав ОСОБА_1 , матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять обгрунтування причини зупинки транспортного засобу, яким він керував, а початок комендантської години не являється підставою, що встановлена законом. Отже, працівниками поліції не було задокументовано факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, і в рапорті інспектора патрульної поліції не зазначено конкретну причину зупинки.

Наголошує на тому, що матеріали справи не містить копії протоколу затримання та доказів повідомлення про затримання ОСОБА_1 центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги , а на відеозаписі зафіксовано, що при затриманні ОСОБА_1 застосовано фізичну силу , яка очевидно не відповідає обстановці і є надмірною для людини віком 60 років, його тривалий час утримували на землі лежачи, хоча він скаржився про неможливість поворухнути рукою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - Константінової Т.М., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із вимогами ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своєму рішенні від 10.02.1995, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Так, стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до коментаря даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення та судовому рішенні не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено яким нормативним актом передбачено законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, не вказано яке правопорушення вчинив останній, у зв`язку з чим не реагував на вимогу працівника поліції припинити ці дії, та в чому конкретно полягала злісна непокора, що є невід`ємною частиною об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.

Обов`язок збирання доказів правопорушення покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського чи письмові пояснення з визнанням вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самі по собі не можуть бути доказами у справі, а лише фіксують відповідні факти і повинні узгоджуватися з іншими доказами, і доповнювати один-одного.

З аналізу рапорту, зокрема, інспектора СРПП ВП№1 ЧРУПП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Левченка А.О. вбачається, що підставою для адміністративного затримання ОСОБА_1 стало порушення начебто комендантської години, та вчинення останнім правопорушень, передбачених ст. 130, ст.122-2 КУпАП.

Аналіз зібраних у справі доказів, свідчить про те, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП було надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №985591, рапорти поліцейських та відеозапис з нагрудної камери поліцейського. При цьому в матеріалах справи не міститься копії протоколу про затримання останнього, а протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №985591, не містить відомостей про протиправні дії ОСОБА_1 , які б підпадали під кваліфікацію інкримінованого йому в даній справі правопорушення, тобто він не містить відомостей в чому виражалась злісна непокора законній вимозі працівників поліції, яку не виконав ОСОБА_1 , не містить таких відомостей і постанова суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані у справі матеріали, не містять доказів, на основі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Крім того, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2011 за № 10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 за № 8 злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законній вимозі працівників поліції, такі докази не додані до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, пояснень свідків чи інших об`єктивних доказів, які б підтверджували факт висунення особі неодноразових законних вимог працівників поліції, їх зміст, законність та свідоме і демонстративне невиконання таких вимог особою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини злісної непокори законній вимозі працівників поліції описані у протоколі про адміністративне правопорушення – відсутність такого опису в протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2026 неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Константінової Т.М. в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП – скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок