Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №559/1262/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 559/1262/26

Провадження № 33/4815/952/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Супрунюк К.Р.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Рущака В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рущака В. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 липня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2026 року о 17 год. 30 хв. в с. Малі Сади Дубенського району Рівненської області по вул. Дубенська, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi А6, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук), і від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Рущак В.М. просить постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки розриву між файлами відеозапису тривалістю близько однієї години, у зв`язку з чим відеофіксація не є безперервною та не відображає всіх обставин події від моменту зупинки транспортного засобу до оформлення адміністративних матеріалів.

Вказує, що на першому відеозаписі працівники поліції не називали ОСОБА_1 жодних ознак наркотичного сп`яніння, а займалися перевіркою автомобіля та встановленням наявності заборонених предметів. Лише приблизно через годину, після проведення огляду автомобіля, поліцейські повідомили про нібито наявність ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти медичний огляд. При цьому матеріали проведення огляду автомобіля до справи не долучено.

Доводить, що перерва у відеофіксації не може вважатися несуттєвою, оскільки відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, відеозапис має здійснюватися безперервно, а його фрагментарність позбавляє можливості перевірити послідовність подій, законність дій поліцейських та обставини висунення вимоги про проходження огляду.

Стверджує, що відмова від медичного огляду була зумовлена неправомірними, на його думку, діями працівників поліції та обставинами проведення огляду автомобіля, а тому не може розглядатися як безумовна й усвідомлена відмова від огляду, необхідна для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на презумпцію невинуватості, принцип змагальності та обов`язок держави довести вину особи.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Рущака В.М.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628785 від 31 березня 2026 року (а.с. 2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі (а.с. 5); відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі (файл O, час: 10:50).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що відмова від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги щодо перерви між файлами відеозапису та його фрагментарності є безпідставними. Сам по собі часовий розрив між відеофайлами не свідчить про недопустимість доказу, оскільки обставини, що мають значення для справи, безпосередньо зафіксовані на відеозаписах та підтверджуються іншими матеріалами справи.

Не спростовують висновків суду і посилання на те, що спочатку працівники поліції не повідомляли ОСОБА_1 про ознаки наркотичного сп`яніння. Підстави для проведення огляду могли бути встановлені поліцейськими у процесі подальшого спілкування з ним. Відсутність матеріалів огляду автомобіля також не має визначального значення для встановлення факту відмови особи від огляду на стан сп`яніння.

Із відеозапису вбачається послідовне спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , роз`яснення йому суті вимоги щодо проходження огляду та пропозиція пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я, однак він відмовився від проходження огляду. Об`єктивних даних про те, що така відмова була вимушеною чи зумовлена незаконними діями поліцейських, матеріали справи не містять.

Отже, посилання на презумпцію невинуватості та принцип змагальності не спростовують висновків суду, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. ст. 33, 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Рущака В.М. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович