Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №568/550/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 568/550/26

Провадження № 33/4815/970/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Петровського І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Петровського І.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 липня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2026 року о 23 год. 21 хв. в с. Балки Дубенського району Рівненської області на вулиці Балки, 3, водій ОСОБА_1 керував електроскутером Fada без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), і від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Петровський І.Опросить постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних доказів законності зупинки транспортного засобу та факту порушення ним ПДР, яке могло бути підставою для такої зупинки.

Вказує, що працівниками поліції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 та безпідставно зазначено у протоколі, що він є водієм, тоді як, обставини справи не дають підстав для такого висновку. Вважає, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу протоколу та відшукувати докази винуватості особи.

Доводить, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Огляд на місці зупинки не був ним відхилений, а працівники поліції взагалі не запропонували йому пройти огляд у медичному закладі. Стверджує, що відсутня належно зафіксована та очевидна відмова від огляду, а дії поліцейських не відповідали вимогам Порядку №1103 та Інструкції №1452/735.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його поясненням про неможливість повною мірою пройти огляд на місці зупинки через стан здоров`я, а також не врахував відповідні медичні документи.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Петровського І.О.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння при встановлених судом обставинах підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622623 від 24 березня 2026 року (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не проводився (а.с. 5); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, відповідно якого від проходження вказаного огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6); відеофайлу з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на місці зупинки транспортного засобу (файл vgwg, час: 17:35) та в медичному закладі (файл vgwg, час: 16:35).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що проходження огляду у медичному закладі зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутність законних підстав для його зупинки є безпідставними і спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, із відеозапису відеореєстратора працівників поліції вбачається, що саме ОСОБА_1 здійснював керування електроскутером Fada (файл 5093, час: 00:01). При цьому під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування вказаним транспортним засобом. Отже, твердження апелянта про те, що працівники поліції безпідставно зазначили його як водія, спростовуються безпосередньо змістом відеозаписів та поведінкою самого ОСОБА_1 .

Безпідставними є також доводи про те, що ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння та що його відмова від огляду належним чином незафіксована. Із відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, роз`яснювали йому відповідну процедуру та пропонували пройти огляд у медичному закладі у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки. Таким чином, твердження апелянта про те, що працівники поліції взагалі не пропонували йому пройти огляд у медичному закладі, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується відеозаписами.

Посилання ОСОБА_1 на стан здоров`я та неможливість повною мірою пройти огляд на місці зупинки також не спростовують встановлених судом обставин. Саме по собі посилання особи на стан здоров`я не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення та не звільняє її від обов`язку пройти огляд у передбаченому законом порядку. За наявності об`єктивних причин, які перешкоджали проходженню огляду на місці зупинки, ОСОБА_1 мав можливість пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, про що йому було повідомлено працівниками поліції.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст. 33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Петровського І.О. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович