Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №569/12401/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/12401/26

Провадження № 33/4815/857/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Супрунюк К.Р.,

захисника – Лішунова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Лішунова Є.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без вилучення транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2026 року о 23 год. 16 хв. в м. Рівне на вул. В. Чорновола, 86, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes – Benz ML270, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення (05.01.2026 відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6464321 від 05.01.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Лішунов Є.О. просить постанову місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення та вини особи у порядку, передбаченому законом, а також істотним порушенням права ОСОБА_1 на захист.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду матеріалами справи не підтверджується. Вказує, що у справі відсутні належні докази вручення судової повістки, а наведені судом висновки про належне повідомлення мають формальний характер.

Вказує, що на час розгляду справи особа проходила військову службу та перебувала у районі виконання бойових завдань, не мала стабільного зв`язку, не отримувала повідомлень через командування військової частини та об`єктивно була позбавлена можливості прибути до суду чи повідомити про причини неявки. Зазначає, що ці обставини підтверджуються відповіддю військової частини, яка не могла бути подана до суду першої інстанції до ухвалення постанови.

Доводить, що суд безпідставно зазначив про відсутність клопотань щодо відкладення розгляду справи, оскільки захисником завчасно через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про надання доступу до матеріалів справи, ознайомлення з ними та відкладення судового розгляду. Вважає, що розгляд справи без вирішення зазначених клопотань та без надання стороні захисту можливості ознайомитися з матеріалами справи істотно порушив право на захист.

Стверджує, що посилання місцевого суду на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку сторони цікавитися станом судового провадження є безпідставним, оскільки за конкретних обставин справи військовослужбовець не мав реальної можливості отримати інформацію про судовий розгляд та забезпечити свою участь у ньому.

Вважає, що постанова суду містить ознаки формального розгляду справи, про що свідчить зазначення в її тексті іншої особи, яка не є учасником цього провадження, а також відсутність належної оцінки доводів захисту та дослідження всіх істотних обставин справи.

Заслухавши доводи захисника Лішунова Є.О. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Приписами статей 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові суду, підтверджується дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 659180 від 07 травня 2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с. 2); постановою Путивльського районного суду Сумської області від 29 січня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 5-6); постановою серії ЕНА №6464321 від 05 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. (а.с. 7); довідкою старшого інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 (з обслуговування м.Рівне) УПП в Рівненській області ДПП старшого лейтенанта поліції Грищені Наталії, зі змісту якої вбачається, що відповідно до запиту ІПНП підсистеми «Адмінпрактика» 05 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесено адміністративну постанову серії ЕНА № 6464321 за вчинення правопорушення 05 січня 2026 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення 20400 гривень, оскільки громадянин ОСОБА_1 на момент винесення постанови був позбавлений права керування транспортними засобами постановою Путивльського районного суду Сумської області від 29 січня 2025 року з накладенням на нього стягнення у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та позбавленням права керування строком на один рік (а.с. 8); переглянутим відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , з`ясування обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 був позбавлений прав за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував також факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Тобто, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі, ОСОБА_1 було достеменно відомо, що він не має права керувати транспортними засобами.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги про істотне порушення судом першої інстанції права на захист у зв`язку з розглядом справи за відсутності особи є безпідставними.

Відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у розгляді справи є обов`язковою лише у випадках, передбачених законом. Розгляд справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП не віднесено до таких випадків, а тому сама по собі неявка особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

За таких обставин посилання апелянта на проходження військової служби, перебування в районі виконання бойових завдань та відсутність стабільного зв`язку не свідчать про незаконність розгляду справи без його участі. Так само подання захисником заяви про ознайомлення з матеріалами та відкладення розгляду не зумовлює безумовного обов`язку суду відкладати розгляд справи, якщо для цього не було встановлено передбачених законом підстав.

Щодо посилання на зазначення у постанові іншої особи, то така технічна неточність сама по собі не свідчить про незаконність судового рішення, якщо з його змісту однозначно встановлюється особа, щодо якої розглянуто справу, та суть прийнятого рішення.

Отже, наведені апелянтом обставини не свідчать про істотне порушення судом першої інстанції норм КУпАП чи права особи на захист та не є підставою для скасування постанови.

Інші доводи апеляційної скарги, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. ст. 33, 38 КУпАП в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Лішунова Є.О. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович