Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №572/5122/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 572/5122/25

Провадження № 33/4815/969/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Бондара Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бондара Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2025 року в 11 год. 56 хв. в селищі Клесів Сарненського району Рівненської області по вул. Європейській, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nisan Liff, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіри, поведінка, яка не відповідає обстановці), і від проходження медичного огляду на визначення наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Бондар Ю.М. просить постанову місцевого суду скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що ОСОБА_1 11 вересня 2025 року не керував транспортним засобом та не був зупинений працівниками поліції, оскільки на момент їх прибуття перебував за місцем свого проживання. У зв`язку з відсутністю факту керування та законної зупинки, на думку апелянта, у поліцейських не було правових підстав вимагати проходження огляду на стан сп`яніння.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно змінив своє попереднє рішення шляхом винесення «додаткової постанови», якою фактично доповнив призначене стягнення позбавленням права керування транспортними засобами. Вважає, що КУпАП не передбачає можливості таким способом змінювати резолютивну частину постанови, а ст. 304 КУпАП дозволяє виправляти лише технічні помилки.

Доводить, що відеозапис із нагрудної камери працівника поліції спростовує законність дій поліцейських та підтверджує відсутність у них об`єктивної можливості встановити ознаки сп`яніння і факт керування автомобілем. Стверджує, що зафіксовані на відео висловлювання поліцейського свідчать про намір штучно сформувати доказову базу шляхом отримання пояснень сторонніх осіб щодо нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 16 січня 2026 року без його участі (а.с. 16).

Копію постанови захисник Бондар Ю.М. отримав 28 липня 2026 року (а.с. 22).

Апеляційна скарга подана до місцевого суду 07 серпня 2026 року.

Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.

Заслухавши доводи захисника Бондара Ю.М.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови КМУ № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляд до відповідного закладу охорони здоров`я.

Разом з тим, істотне значення для оцінки доказів у цій справі має відеозапис із нагрудної камери працівника поліції. З нього не вбачається безпосередньої фіксації працівниками поліції моменту зупинки транспортного засобу Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням саме ОСОБА_1 . Навпаки, на відеозаписі працівник поліції перебуває за межами двору домоволодіння та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, при цьому останній знаходиться на значній відстані від працівника поліції, понад десять метрів (файл Килюшик 130, час: 00:15).

Під час апеляційного розгляду захисник Бондар Ю.М. зазначив, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була зумовлена побоюваннями, що працівники поліції доставлять його до ТЦК.

Апеляційний суд також бере до уваги зафіксовані на відеозаписі висловлювання працівника поліції після того, як він сів до службового автомобіля та спілкувався з працівниками ТЦК. Зміст цієї розмови, зокрема висловлювання про те, що із двох відеозаписів буде «зліплено одне» та складено матеріали щодо ОСОБА_1 , об`єктивно викликає сумніви в неупередженості працівника поліції та достовірності формування доказової бази у цій справі (файл Килюшик 130, час: 02:45).

За таких обставин апеляційний суд вважає, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо правомірності дій працівників поліції під час фіксації обставин події та подальшого оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості провокації з боку правоохоронних органів. Зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви» та «Баннікова проти Росії» Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності розмежування допустимого виявлення та фіксації правопорушення від створення правоохоронними органами умов, які спонукають особу до його вчинення або формування штучної доказової ситуації.

У цій справі апеляційний суд бере до уваги не лише факт висунення працівником поліції вимоги пройти огляд, а й передумови та обставини, за яких така вимога була заявлена, послідовність дій працівників поліції, зміст зафіксованих на відеозаписах розмов та подальше оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1 .

На переконання апеляційного суду, сукупність цих обставин свідчить про створення працівником поліції ситуації, спрямованої на отримання формальної підстави для подальшого доставлення особи до ТЦК, а відмова від проходження огляду була використана як підстава для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об`єктивно та неупереджено (ст.ст. 7, 23).

Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:

- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»);

- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);

- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.

Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та записам з нагрудної камери працівників поліції, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Бондару Ю.М. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Бондара Ю.М. задовольнити.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович