Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №562/408/20 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/408/20

Провадження № 22-ц/4815/1439/26

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Чорний І.А.

Ухвалу суду першої інстанції

ухвалено: 11 травня 2026 року

у м. Здолбунів Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: учасники справи і їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа у справі №562/408/20, виданого 12 серпня 2020 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі – АТ КБ "Приватбанк" або банк) коштів у сумі 15 429, 83 гривні, таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи заяву, вказувалося, що на примусовому виконанні у Здолбунівському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Здолбунівський ВДВС) перебуває виконавче провадження №63175204 з примусового виконання виконавчого листа №562/408/20 від 12.08.2020 Здолбунівського районного суду Рівненської області про стягнення з нього на користь АТ КБ "Приватбанк" коштів в сумі 15 429,83 гривень.

Звертав увагу, що 06 лютого 2026 року він звернувся до державного виконавця із заявою про закриття виконавчого провадження з міркувань відсутності заборгованості перед стягувачем, долучивши довідку банку від 30 січня 2026 року. Відповідно до цієї довідки станом на 30 січня 2026 року у нього відсутня заборгованість перед стягувачем. 03 лютого 2026 року ним сплачено витрати у виконавчому провадженні.

Заміни сторони стягувача не відбулося, оскільки ухвалою Здолбунівського районного суд Рівненської області від 19 березня 2026 року у справі №562/408/20 у задоволенні відповідної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (далі – ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС") відмовлено.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить її скасувати та задовольнити заяву повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про помилковість висновку суду щодо неподання заявником доказів, які підтверджували би сплату боржником чи іншою особою усієї суми заборгованості за кредитним договором №б\н від 10.05.2011. При цьому суд послався на те, що виконання в повному обсязі визначеного судовим рішенням обов`язку в ході виконавчого провадження є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у постановах від 03 серпня 2021 року у справі №814/775/20 та від 03 серпня 2021 року у справі №759/17015/17, які вважає релевантними до процесуального питання, яке вирішується.

19 березня 2026 року Здолбунівським районним судом відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС", на користь якого банком було відступлено заборгованість, про заміну сторони виконавчого провадження, адже заміна стягувача не відбулася, а у поданих документах до заяви виявлено розбіжності у договорах, за якими здійснюється стягнення і які відступлено за договором факторингу.

Він звертався до начальника 06 лютого 2026 року та державного виконавця 04 травня 2026 року Здолбунівського ВДВС щодо закінчення (закриття) виконавчого провадження №63175204 з огляду на відсутність заборгованості, долучивши довідку АТ КБ "Приватбанк" від 30.01.2026 про відсутність станом на 30 січня 2026 року заборгованості перед банком і відступлення боргу на користь ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС".

Тому вважає, що стягнення боргу на користь первісного кредитора є неправомірним через відсутність заборгованості перед ним, тоді як стягнення на користь нового кредитора є процесуально неможливим, виконавчий документ втратив свою юридичну функцію і підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Покликався також на неврахування судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.05.2011 в сумі 13496,16 гривень та 1933, 67 гривень судових витрат, відмовивши в іншій частині позову.

12 серпня 2020 року на виконання судового рішення Здолбунівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист №562/408/20, який звернуто до виконання до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (ВП №63175204).

Ухвалою Здолбунівського районного суд Рівненської області від 19 березня 2026 року у справі №562/408/20 у задоволенні заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2026, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що у боржника станом на 30 березня 2026 року відсутня заборгованості перед банком, проте вимоги за його кредитним договором АТ КБ "Приватбанк" 08 вересня 2025 року відступлені новому кредитору - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». При цьому зазначено суму відступленої заборгованості - 9075,12 гривень, яку ОСОБА_1 зобов`язаний погашати новому кредитору та вказано, що ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС" були передані персональні дані заявника.

З квитанції АТ «А-Банк» видно, що ОСОБА_1 03 лютого 2026 року сплачено до Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції 1842,98 гривень; призначення платежу: борг по ВП №63175204.

Вважаючи наявними обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за виконавчим документом, у квітні 2026 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа у справі №562/408/20, виданого 12 серпня 2020 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення з нього на користь АТ КБ "Приватбанк" коштів у сумі 15 429, 83 гривні таким, що не підлягає виконанню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, адже виконання в повному обсязі визначеного судовим рішенням обов`язку в ході виконавчого провадження є підставою для закінчення такого виконавчого провадження.

Оскільки боржником не виконано повністю свого зобов`язання зі сплати заборгованості перед стягувачем, тому судом у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно з ч. 1 ст. 18, ст.ст. 431, 432 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Проте обставин, визначених вказаною нормою процесуального права, які б давали підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема: помилковість видачі виконавчого листа, добровільність виконання рішення суду боржником чи іншою особою, внаслідок чого обов`язок припинився, припинення обов`язку боржника з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України), у даній справі не встановлено.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №711/9608/15-ц зазначено, що за частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без змін, колегія суддів, погоджуючись з судом попередньої інстанції, бере до уваги також таке.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 598, ст.ст. 599, 605 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

При цьому судом правильно враховано, що заявник не надав доказів, які б підтверджували сплату боржником чи іншою особою всієї суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.05.2011.

Пунктом 9 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, виконання в повному обсязі визначеного судовим рішенням обов`язку в ході виконавчого провадження є підставою для закінчення такого виконавчого провадження. Оскільки зобов`язання ОСОБА_1 у сумі 15 429, 83 гривні не виконане, тому мотивів для визнання виконавчого листа у справі №562/408/20, виданого 12 серпня 2020 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, таким, що не підлягає виконанню, не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги про хибне застосування норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду.

Не заслуговують на увагу покликання про недодержання судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення заяви, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

В решті покликання автора апеляційної скарги колегією суддів також визнаються необґрунтованими, а тому відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при її постановленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.О.Гордійчук