Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №554/14972/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/14972/25 Номер провадження 22-ц/814/1881/26Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів Дорош А.І., Лобова О.А.

серпня:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави, третя особа: Міністерство оборони України, про захист порушених прав на житло, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом через свого представника – адвоката Бондарця Дениса Івановича, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, третя особа: Міністерство оборони України, про захист порушених прав на житло, у якому прохав визнати за ОСОБА_1 право на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , в якій він та члени його сім`ї постійно проживають з 1997 року, та зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтава вчинити дії щодо приватизації цієї квартири, як житла реконструйованого гуртожитку та зміною у зв`язку з цим статусу будівлі на житловий будинок.

Позов обгрунтований тим, що він є військовослужбовцем, який був звільнений з військової служби в запас (на пенсію) за вислугою понад 25 років. Однак у зв`язку з війною з 01.03.2022 повернувся на військову службу, а тому на нього розповсюджуються всі соціальні гарантії з боку держави щодо військовослужбовців.

З 1997 року по даний час позивач разом з членами своєї сім`ї (дружиною та дочкою) перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у Полтавському гарнізоні при військовій частині НОМЕР_1 .

На даний час позивачем та членами його родини не використано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, що підтверджується довідками АТ «Державний ощадний банк України» від 25.09.2023 за вих. № 459 та № 460.

У 1997 році позивачу було надане житлове приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_3 , позивача та членів його сім`ї відповідачем зареєстровано за вказаною адресою, про що свідчать довідки які додаються та відповідні штампи у їх паспортах.

У подальшому у зв`язку з реконструкцією (переобладнанням) вказаного гуртожитку у житловий будинок відповідно до спеціального ордеру виданого відповідачем позивача та членів його сім`ї у 2014 році зареєстровано у цьому ж житловому приміщенні, але змінено його нумерацію на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказана вище реконструкція будинку та житла проведена у 2013 році відповідачем без виселення та згоди мешканців, внаслідок її проведення будівля отримала статус житлового будинку, було змінено нумерацію житлових приміщень та розширено їх площу. Зміну статусу житла з гуртожитку на квартиру проведено без волевиявлення позивача, його виселення з житлового приміщення, а тому не потребує якихось додаткових процедур щодо «легалізації» його подальшого проживання у тому ж житлі як у квартирі.

У 2018 році наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено «Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380. У розділі Х цієї Інструкції було визначено порядок приватизації житлового фонду та відповідальні за її проведення органи. Зобов`язано створити органи приватизації в підпорядкованих КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. Лише у 2025 році у Квартирно-експлуатаційному відділі м.Полтава створено орган приватизації.

Упродовж 2021-2022 років відповідачем з метою виконання вищевказаного наказу Міністра оброни України та реалізації права військовослужбовців на приватизацію житлового фонду розпочато процедуру приватизації житла у вказаному будинку, але іншим способом - шляхом передачі окремих квартир з власності держави (Міністерства оборони України та з балансу відповідача) у власність територіальної громади для її послідуючої приватизації. Таким чином було приватизовано 19 квартир у житловому 65-ти квартирному будинку, в якому проживає позивач. Водночас у зв`язку із створенням відповідачем органу приватизації, він наразі наділений повноваженнями щодо приватизації державного житлового фонду, а тому процедуру приватизації житла шляхом передачі квартир у власність територіальної громади зупинено.

17.07.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача, в якій просив визнати його право та підготувати відповідні документи для приватизації квартири в якій він та його родина проживають на законних підставах з 1997 року.

У липні 2025 року відповідач у письмовій відповіді від 28.07.2025 за вих. № 542/2122 відмовив позивачу у задоволенні його заяви, не визнав його право на приватизацію займаного ним житла. Підставами для відмови зазначив те, що позивачу та членам його сім`ї розподіл квартири АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на жиле приміщення не здійснювалося.

Позивач вважає указані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на житло та гарантії, передбачені Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме право приватизації житла, у якому він постійно проживає та право на забезпечення постійним житлом як військовослужбовця, що має вислугу на військовій службі понад 20 років.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник – адвокат Бондарець Денис Іванович до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, третя особа: Міністерство оборони України про захист порушених прав на житло - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , в якій він та члени його сім`ї постійно проживають з 1997 року.

Зобов`язано квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтава (код ЄДРПОУ 08377170) вчинити дії щодо приватизації цієї квартири, як житла реконструйованого гуртожитку та зміною у зв`язку з цим статусу будівлі на житловий будинок.

Стягнуто із Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтава. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано та не досліджено, чи поширюються Положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі – Закон) на правовідносини, що виникли між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава та громадянином ОСОБА_1 .

Позивачу не надавалось право користування квартирою АДРЕСА_1 на умовах житлового найму, що в свою чергу породжує відсутність права на безоплатну приватизацію державного майна. Крім того судом не досліджено питання чи є взагалі спірне житлове приміщення об`єктом приватизації, оскільки частиною другою статті 2 Закону передбачений перелік об`єктів, що не підлягають приватизації.

Також судом першої інстанції не взято до уваги, що у Відповідача відсутні будь-які законні відомості (ордер, протокол житлової комісії, рішення командира частини, тощо) про вселення Позивача в квартиру АДРЕСА_1 . За даних умов у Відповідача відсутні підстави для задоволення вимог Позивача.

Апелянт вказує, що Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі – квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Доказів про законність вселення (ордер на вселення, рішення командира військової частини) у квартиру АДРЕСА_1 , Позивачем не надано, а також дані відомості у КЕВ м. Полтава відсутні, про що неодноразово було повідомлено Позивача. Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Позивача, оскільки останнім не надано доказів правомірного вселення квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Єдиною законною підставою для вселення в жиле приміщення згідно із абз. 1 ст. 58 ЖК України, є рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Оскільки, відповідно до абз. 2 ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, Позивачу ордер на вселення не видавався, так як з порушенням норм чинного на той час законодавства, без будь-яких підстав вселився у жиле приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , тому підстав для видачі ордеру на приміщення, яке вже займане у КЕВ м. Полтава відсутні.

Таким чином, оскільки інформація про вселення ОСОБА_1 та будь-які підтверджуючі документи відсутні, у КЕВ м. Полтава не виникло обов`язків, які на нього покладено Інструкцією №380. Крім того, у справах про визнання права на приватизацію суд повинен дослідити чи є спірне житлове приміщення об`єктом приватизації, чого суд першої інстанції не зробив. Житловий будинок АДРЕСА_5 є власністю держави в особі Міністерства оброни України та перебуває на обліку КЕВ м. Полтава. Проте, судом не встановлено чи закріплено житловий будинок АДРЕСА_5 , а також саме квартира АДРЕСА_6 у вищезазначеному будинку за КЕВ м. Полтава на праві господарського відання чи оперативного управління.

Зважаючи на викладене відповідач просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 грудня 2025 року та постановити нове по відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ОСОБА_1 вказуючи на законність рішення суду першої інстанції та необґрунтованість апеляційної скарги просить останню залишити без задовлення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який був звільнений з військової служби в запас (на пенсію) за вислугою понад 25 років. Однак у зв`язку з війною з 01.03.2022 повернувся на військову службу, а тому на нього розповсюджуються всі соціальні гарантії з боку держави щодо військовослужбовців.

З 1997 року по даний час позивач разом з членами своєї сім`ї (дружиною та дочкою) перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у Полтавському гарнізоні при військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 11.03.2025 року, за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , голови житлової комісії військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 .

Позивачем та членами його родини не використано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, що підтверджується довідками АТ «Державний ощадний банк України» від 25.09.2023 за вих. № 459 та № 460.

У 1997 році позивачу було надане житлове приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , якому у 2008 році присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_3 .

Позивача та членів його сім`ї зареєстровано за вказаною адресою, про що свідчать відповідні штампи у їх паспортах.

У подальшому у зв`язку з реконструкцією (переобладнанням) вказаного гуртожитку у житловий будинок відповідно до спеціального ордеру виданого відповідачем позивача та членів його сім`ї у 2014 році зареєстровано у цьому ж житловому приміщенні, але змінено його нумерацію на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспортів позивача та його дружини, матеріалами його житлової справи, зокрема довідками про перевірку житлових умов та довідками про місце проживання та склад сім`ї, складеними відповідачем, копією договору № 38 про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території і відшкодування витрат за надані комунальні послуги від 30.01.2020 та довідкою КЕВ м. Полтава про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги що додаються до позовної заяви.

Вищезазначена реконструкція будинку та житла проведена у 2013 році відповідачем без виселення та згоди мешканців, внаслідок її проведення будівля отримала статус житлового будинку, було змінено нумерацію житлових приміщень та розширено їх площу.

Зміну статусу житла з гуртожитку на квартиру проведено без волевиявлення позивача, його виселення з житлового приміщення.

У 2018 році наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено «Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380.

У розділі Х цієї Інструкції було визначено порядок приватизації житлового фонду та відповідальні за її проведення органи. Зобов`язано створити органи приватизації в підпорядкованих КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. Лише у 2025 році у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Полтава створено орган приватизації

Упродовж 2021-2022 років відповідачем з метою виконання вищевказаного наказу Міністра оброни України та реалізації права військовослужбовців на приватизацію житлового фонду розпочато процедуру приватизації житла у вказаному будинку, але іншим способом - шляхом передачі окремих квартир з власності держави (Міністерства оборони України та з балансу відповідача) у власність територіальної громади для її послідуючої приватизації.

У зв`язку із створенням відповідачем органу приватизації, він наразі наділений повноваженнями щодо приватизації державного житлового фонду, а тому процедуру приватизації житла шляхом передачі квартир у власність територіальної громади зупинено.

Право власності на неприватизовані квартири у будинку належить державі в особі Міністерства оборони України.

Позивач тривалий час проживає у квартирі АДРЕСА_1 , а саме з 2016 року за документами (ордером), поданим відповідачем, позивача та членів його сім`ї було перереєстровано у вказаному житлі, як у квартирі. Попередньо, вказані особи були зареєстровані у вказаному житлі як у гуртожитку кімната 7).

Весь цей час позивач та члени його сім`ї, проживають у вказаному житлі на законних підставах.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача із позовом про виселення останнього із спірного житла, суду надано не було.

Вказане житло було надано позивачу як військовослужбовцю - учаснику бойових дій.

У подальшому, відповідачем, без згоди позивача та без виселення мешканців, будівлю гуртожитку було реконструйовано у житловий будинок. Позивача було перереєстровано у цьому житлі, в якому він проживає із 1997 року, та між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Полтава і ОСОБА_1 було укладено договір № 38 про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території і відшкодування витрат за надані комунальні послуги від 30.01.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Реконструкція будівлі гуртожитку у житловий будинок у 2012-2013 роках відбувалася без виселення мешканців та без їх волевиявлення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд прийшов до висновку, що позивачем дотримано всі умови, які визначені інструкцією, зокрема, на даний час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 20 років, перебуває на квартирному обліку в Полтавському гарнізоні, в/ч № НОМЕР_1 з 1997, але постійного житла до цього часу не отримав. Відмовляючи позивачу у здійсненні приватизації, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави, порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) та постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19), від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21).

У статтях 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII).

Законом № 2482-XII передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

У частинах першій, другій, п`ятій статті 8 Закону № 2482-XII визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 18 Положення № 396 громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

За змістом наведених нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20 (провадження № 61-17180св21), від 10 липня 2024 року у справі № 760/10769/22 (провадження № 61-2449св24).

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону № 2482-XII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 591/6623/16-ц (провадження № 61-21628св18) зазначено, що «Згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС».

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_1 вселений у спірну квартиру на законних підставах.

Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 разом з сім`єю зараховано на облік , як таких що потребують першочергового поліпшення житлових умов (по військовій частині).

За змістом листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від січня 2015 року у період 2007-2009 років за рішенням керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцям Полтавського гарнізону було виділено вивільнені не житлові приміщення учбових аудиторій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 для переобладнання власними силами для подальшого проживання.

У 2012 році будівлю № 11 військового містечка № НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 було включено до Переліку житлових об`єктів, які передбачалось фінансувати у 2012 році за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.03.2012 № 155, для реконструкції під житловий будинок.

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 27.06.12 за № ПТ14312107436, гуртожитку № 50/22 змінено статус на "житловий будинок". Рішенням Міністра оборони України від 12.01.15 № 328/з був здійснений розподіл квартир будинку по АДРЕСА_5 на службові ( АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 ) та для постійного поживання (решта 38 квартир) зазначеним рішенням визнана для постійного проживання й квартира АДРЕСА_6 . Ремонтні роботи у зазначеній будівлі проводились без виселення мешканців, які після завершення робіт залишились у ній проживати. Відповідно , квартира у якій проживає позивач із сім`єю виключена із числа службових.

Згідно з довідкою КЕВ м. Полтави від 11.05.2023 № 1830 ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 займають кв. АДРЕСА_6 на 1 поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Не заслуговують на увагу аргументи апелянта щодо не встановлення чи закріплено житловий будинок АДРЕСА_5 за КЕВ м. Полтави на праві господарського відання чи оперативного управління , адже із вищевказаної довідки вбачається п.2 Форма власності «Відомча».

Також, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи відповідача що неправомірності вселення позивача в квартиру АДРЕСА_1 . Протягом усього періоду проживання ОСОБА_1 із сім`єю у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 в подальшому в житловому будинку , квартира АДРЕСА_6 , КЕВ м. Полтави не мало претензій до позивача через зайняття останнім наведеного житлового приміщення, укладало договори про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкових територій та надавало відповідні довідки.

Тож , суд зробив правильний висновок, що невизнання КЕВ м. Полтави права ОСОБА_1 на приватизацію спірної квартири є неправомірним та порушує його право на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 1, ст.375, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави –залишити без задоволеня.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов