Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №544/1196/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1196/25 Номер провадження 22-ц/814/1967/26Головуючий у 1-й інстанції Малицька О. Л. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року по справі за позовом Виконавчого комітету Пирятинської міської ради, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Виконавчий комітет Пирятинської міської ради, що діє в інтересах неповнолітнього – ОСОБА_2 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько дитини ОСОБА_3 помер.

Згідно з неодноразовими повідомленнями Пирятинського ліцею № 6 Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 з 06.01.2025 без поважних причин не відвідує навчальний заклад. ОСОБА_4 не з`являється на уроках ні з використанням дистанційних технологій, ні очно. Мама учня на телефонні дзвінки класного керівника не відповідає. Галина ОСОБА_5 не іде на контакт з навчальним закладом. Працівники відділу та фахівці із соціальної роботи Пирятинського центру надання соціальних послуг неодноразово намагалися відвідати сім`ю, обстежити умови проживання ОСОБА_6 не надавала доступу до приміщення. 07.05.2025 обстежено умови проживання неповнолітнього та складено відповідний Акт. Відсутність сина на навчанні пояснювала хворобою ОСОБА_4 , але відповідні підтверджуючі довідки не надаються до навчального закладу. На сьогоднішній день питання відвідування дитиною навчального закладу залишається відкритим. Матір, ігноруючи інтереси сина, порушує права дитини на освіту. Відділ звернувся до Відділення поліції № 1 Лубенського районного відділу поліції ГУНП у Полтавській області щодо вжиття заходів до гр. ОСОБА_1 відповідно до компетенції. На гр. ОСОБА_1 складено два адміністративні протоколи та притягнуто до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. До КП „Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради“ міська рада зверталася три рази з метою отримання висновку лікарсько-консультативної комісії щодо стану здоров`я гр. ОСОБА_1 та можливості виконання нею батьківських обов`язків. Міська рада і на сьогодні інформацією не володіє. На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Пирятинської міської ради неодноразово розглядалося питання щодо стану виконання батьківських обов`язків гр. ОСОБА_1 . На жодне засідання комісії ОСОБА_7 на з`явилася, хоча була особисто повідомлена. Мати свідомо нехтує правами дитини на навчання, не здійснює належний догляд за сином. На останньому засіданні комісії, розглянувши наявні документи, вислухавши виступаючих, члени комісії прийшли до висновку, що є всі підстави позбавити батьківських прав вищезазначену громадянку. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухиляння матері від виховання сина, свідомого нехтування своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення громадянки ОСОБА_1 до своїх батьківських обов`язків.

На думку позивача мати ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, тому вони просять позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року позов Виконавчого комітету Пирятинської міської ради, що діє в інтересах неповнолітнього – ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав – задоволено частково.

Відібрано неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що самостійно виховує сина, нею створені усі належні умови для розвитку та навчання сина, кімнати у квартирі належним чином вмебльовані, наявна побутова техніка, речі повсякденного вжитку, продукти харчування, дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно до сезону. Скаржник завжди спілкується з дитиною, допомагає у навчанні, цікавиться його життям, вони мають тісний емоційний зв`язок.

Зауважує, що наразі виконує всі вказівки лікарів, приймає підтримуюче лікування, з`являється на прийоми до лікаря. Вказує, що ніколи не поводилася жорстоко із сином не кричала на нього. Алкогольні та наркотичні засоби не вживає. Жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про реальну безпосередню загрозу життю та здоров`ю дитини, а також доказів того, що ОСОБА_1 ухилялась від виконання батьківських обов`язків, щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, позивачем до матеріалів справи не надано, а судом у оскаржуваному рішенні не наведено, тобто обов`язкові умови для відібрання дитини відповідно до ст. 170 СК України, не підтверджені. Наявне у ОСОБА_1 захворювання та соціальні обставини самі по собі не можуть бути підставами для відібрання дитини.

Відповідач наголошує, що фактично рішення ухвалене без урахування, принципу найкращих інтересів: дитини, без з`ясування реальних наслідків такого втручання для психоемоційного стану та стабільності розвитку сина, що свідчить про його необгрунтованість та передчасність.

У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 просить скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданого повторно 20.09.2022.

Батько неповнолітнього ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданого повторно 08.05.2025.(а.с. 7).

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 07.05.2025 в квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно Акта обстеження затвердженого начальником Відділу (Служби) у справах дітей Пирятинської міської ради Грицай І.І. від 07.02.2025, обстежено умови проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, але брудно, речі розкидані, кімнати достатньо вмебльовані, наявна необхідна побутова техніка, речі повсякденного вжитку. Умови для проживання та виховання дитини створені на задовільному рівні.(а.с.15).

Згідно Акта обстеження затвердженого начальником Відділу (Служби) у справах дітей Пирятинської міської ради Грицай І.І. від 07.10.2025, обстежено умови проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, але брудно, речі розкидані, кімнати достатньо вмебльовані, наявна необхідна побутова техніка, речі повсякденного вжитку. Умови для проживання та виховання дитини створені на задовільному рівні.(а.с.30).

Як вбачається з відповіді з КП «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» за № 1346 від 08.09.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка АДРЕСА_1 дійсно перебуває на обліку у психіатра Кп «Пирятинська лікарня» з червня 2023 року. Лікаря відвідує рідко, призначене підтримуюче лікування приймає не регулярно, через це спостерігаються часті загострення, нетривалі ремісії. Останній огляд пацієнтки був проведений 07.07.2025 року, стан був відносно задовільний. З того часу за медичною допомогою не зверталася. 27.08.2025, 01.09.2025 в телефонній розмові запрошено на прийом. Хвора на огляд не з`являється, вдома двері не відчиняє. Оцінити її стан в даний час не має можливості.

На даний час відповідачка не працює, сім`я проживає за кошти, які отримує неповнолітній ОСОБА_2 , а саме допомоги по втраті годувальника в розмірі 3200 гр., що підтвердив в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 .

Неповнолітній ОСОБА_2 не відвідує школу без поважних причин, що підтверджується неодноразовими зверненнями директора Пирятинського ліцею № 6 за № 195/01.5-10 від 21.05.2024, № 41/01.5-10 від 20.02.2025, № 108/01.5-10 від 31.03.2025, № 126/01.5-10 від 05.05.2025, до відділу освіти, молоді та спорту Пирятинської міської ради, Служби у справах дітей виконкому Пирятинської міської ради, начальнику Пирятинського ВП № 1 ГУ НП в Полтавській області.(а.с.11-14).

За наслідками даних звернень на відповідачку ОСОБА_1 станом на 13.10.2025 року було складено ВП № 1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області адміністративні протоколи, а саме:

-протокол № BAB 29249 від 28.01.2025 ст.184 ч.2 ч.1 ст.184 вчинені повторно протягом року – судом накладено штраф в 1700 грн., який несплачено;

-протокол № ВАВ 30770 від 27.02.2025 ст.184 ч.2 ч.1 ст.184 вчинені повторно протягом року – судом накладено штраф в 1700 грн., який несплачено;

-протокол № № ГБВ 777990 від 16.05.2025 ст. 175-1 ч. 1 куріння тютюнових виробів у заборонених місцях штраф 85 грн., який несплачено;

-протокол № ВАД 394345 від 16.05.2025 ст.184 ч.2 ч.1 ст.184 вчинені повторно протягом року – судом накладено штраф в 1700 грн., який несплачено.

З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 затвердженого рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради 08.04.2025 № 244 вбачається, що працівники відділу та фахівці із соціальної роботи Пирятинського центру надання соціальних послуг неодноразово намагалися відвідати сім`ю, обстежити умови проживання ОСОБА_6 не надає доступу до приміщення. Відсутність сина на навчанні пояснювала хворобою ОСОБА_4 , але відповідні підтверджуючі довідки не надаються до навчального закладу. Матір, ігноруючи інтереси сина, порушує права дитини на освіту. 20.02.2025р. відділ звернувся до Відділення поліції № 1 Лубенського районного відділу поліції ГУ НП у Полтавській області щодо вжиття заходів до ОСОБА_1 відповідно до компетенції. На ОСОБА_1 складено адміністративний протокол та притягнуто до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. На минулому засіданні комісії питання щодо стану виконання батьківських обов`язків було розглянуто та матері надано місячний строк для виправлення ситуації. Мати свідомо нехтує правами дитини на навчання, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, тому є всі підстави позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 17-18)

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789 - ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 цього Закону України).

Згідно з ч.1,5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 3,155 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 ч.1 ст.164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Згідно з п. 2-5 ч.1 ст. 164 СК України в редакції, що діяла на час подання позовної заяви у цій справі мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Правовий сенс відібрання дитини за ст. 170 СК України полягає в екстреності ухвалення рішення про захист дитини, коли зволікання може призвести до смерті дитини, тяжкої хвороби чи каліцтва. Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінює як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини - виключна компетенція суду.

Відібрання дитини від батьків чи одного із них передбачає вилучення дитини за рішенням суду в юридичному та фактичному сенсах, оскільки у ч.1 ст.170 СК України прямо вказано, що залишення дитини у батьків чи одного із них є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання цієї дитини. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й з їхніх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, зважаючи на її фізичний та психічний розвиток. У такій ситуації позбавлення матері (батька) батьківських прав відсувається в часі, адже спершу треба захистити дитину, а вже потім вирішувати питання про притягнення батьків до відповідальності.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передати органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначити при цьому конкретний заклад.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитини не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають, відповідно до закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, або не піклуються про неї, або коли проживають роздільно і необхідно прийняти рішення про місця проживання дитини.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585 затверджено «Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження» (далі - Порядок № 585).

Відповідно до п.2 Порядку № 585 складні життєві обставини, в яких перебуває дитина, - умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров`я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, у тому числі у разі, коли кривдником є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах.

Факт перебування дитини у складних життєвих обставинах установлюється за результатами оцінювання її потреб за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі підтвердження умов чи обставин, що негативно впливають на життя, стан здоров`я, розвиток дитини та призводять до неналежного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, статі, стану здоров`я, інвалідності, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та етнічного походження. При цьому, оцінювання потреб дитини, яка постраждала від жорстокого поводження, та/або життю і здоров`ю якої загрожує небезпека, у соціальних послугах проводиться після оцінки рівня безпеки такої дитини. Служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, під час прийняття рішення про взяття її на облік: 1) отримує інформацію про дитину, її законних представників, а також складні життєві обставини дитини та її сім`ї від: центру соціальних служб, фахівця із соціальної роботи або іншого надавача соціальних послуг, що проводив оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах, - про результати такого оцінювання, а також про соціальні послуги, що вже надавалися дитині та її сім`ї; органів Національної поліції - про обставини вчинення жорстокого поводження з дитиною, зокрема домашнього насильства стосовно дитини та за участю дитини, про факти вчинення сексуального насильства стосовно дитини, притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, злісне невиконання встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини тощо з подальшим отриманням копій відповідних матеріалів, що підтверджують зазначені обставини чи факти; закладів охорони здоров`я - про результати медичного обстеження дитини, надання їй медичної допомоги, про стан здоров`я її законних представників, стан дотримання законними представниками дитини рекомендацій лікарів; закладів освіти - про особливості виховання, навчання та розвитку дитини, її особливі освітні потреби, особливості поведінки дитини з однолітками та дорослими, стан відвідування нею занять, у тому числі частоту їх пропусків без поважних причин, випадки булінгу (цькування), вчиненого дитиною або стосовно неї, стан заінтересованості законних представників дитини у виховному/навчальному процесі дитини тощо; інших суб`єктів - інформацію про дитину та її сім`ю, необхідну для забезпечення її соціального захисту (п.6,15 Порядку № 585).

Водночас, затверджена чинним наказом Мінсоцполітики України від 13.07.2018 №1005 форма Акта оцінки потреби сім`ї/особи передбачає фактичне встановлення та оцінку зовнішнього вигляду, самопочуття дитини, її харчування, навчання і досягнень, емоційного стану, сімейних та соціальних стосунків з батьками та іншими особами, наявності шкідливих звичок та ознак девіантної поведінки тощо. За результатами проведеної роботи з участю спеціалістів формується соціальна картка з висновком, який містить класифікацію випадку за чітко визначеними для цього критеріями («простий», «складний», «екстрений» та ін.).

Задовольняючи частково позов ВК Пирятинської міської ради суд першої інстанції прийшов до висновку , що ОСОБА_1 на даний час неналежно виконує свої батьківські обов`язки, не достатньо опікується своїм сином, ігноруючи його інтереси, порушує права дитини на освіту, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, а також з метою попередження негативних наслідків для неповнолітнього ОСОБА_2 , які можуть виникнути при залишенні його на виховання матері, суд вирішив відібрати неповнолітнього ОСОБА_2 у відповідачки без позбавлення її батьківських прав.

Колегія суддів не може погодитися із відповідним висновком.

Так, як вище наводилося , відібрання дитини проводиться коли зволікання може призвести до смерті дитини, тяжкої хвороби чи каліцтва також, відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінює як небезпечні для неї.

До матеріалів справи позивачем не долучено Акта оцінки потреби сім`ї/особи сформованої соціальної картки з висновком про потреби ОСОБА_2 , та з визначенням випадку згідно класифікації визначеної наказом Мінсоцполітики України від 13.07.2018 №1005.

З урахуванням наведеного , суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

До матеріалів справи долучено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 стосовно сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний висновок , окрім посилань на неналежне відвідування школи не містить переконливих підстав , що свідчили б про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Висновок містить посилання на попереднє засідання комісії по питанню щодо стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 зазначено що матері надано місячний строк на виправлення ситуації. Проте , до справи не долучено жодних відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 із відповідним висновком про надання їй місячного строку, як не долучено і самого висновку.Також відсутні й відомості про проведення роботи цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсні причини ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина. Висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не містить мотивованих відомостей щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача, а отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

У частині другій статті 171 СК України закріплено випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 679/1413/14-ц (провадження № 61-10298св18)).

У даній справі ОСОБА_8 висловлює стале бажання проживати із матір`ю.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017, заява №2091/13, п. 100 рішення від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц.

Колегія суддів звертає увагу , що згідно листів-повідомлень Пирятинського ліцею №6 ( від 20.02.2025 , 31.03.2025, 05.05.2025) ОСОБА_2 має труднощі у навчанні та у спікуванні з однолітками. Відомостей про пророблену роботу з дитиною з метою врегулювання ситуації щодо спілкування з однолітками навчальним закладом , Відділом освіти , молоді та спорту, Службою у справах дітей до справи не долучено.

До суду надано відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за неналежне виконання нею своїх батьківських обов`язків, невідвідування дитиною школи без поважних підстав.

Згідно характеристики ОСОБА_2 , учня 9-Інтелект класу Пирятинського ліцею №6, учні навчаються за програмою науково-педагогічного проекту «Інтелект України» яка реалізується за батьківський кошт. Навчальними матеріалами ОСОБА_4 не забезпечений. Мама не має коштів для придбання робочих зошитів.

Колегія суддів вважає, що позивачем суду не надано належних, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина, як про це вказано у проаналізованому висновку органу опіки та піклування.

Сам по собі факт неможливості матері через , ймовірно , скрутне матеріальне становище забезпечити дитину платними матеріалами за програмою науково-педагогічного проекту «Інтелект України» та невідвідування дитиною школи не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, або відібрання дитини від батьків.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відбрання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 без позбавлення останньої батьківських прав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ч.ч.1, 3 ЦПК України).

Вирішуючи позов по суті, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки вийшов за межі позовних вимог.

Виходячи зі змісту позовної заяви, Виконавчий комітет Пирятинської міської ради, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно останнього.

Позивач не ставив питання щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення за вимогами, які позивачем не заявлялись.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції щодо відібрання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 без позбавлення останньої батьківських прав , оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстнації.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року – скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення .

Позов Виконавчого комітету Пирятинської міської ради, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов