Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №543/1277/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/1277/25 Номер провадження 33/814/432/26Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Голиш Ю.О., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Черниша Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Черниша Є.А., на постанову Оржицького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 06 грудня 2025 року об 11 годині 45 хвилин по вул. Героїв Оржиці в сел. Оржиця Лубенського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння у вигляді: зіниць очей, що не реагували на світло, тремтіння пальців рук, блідості шкіряного покриву обличчя, поведінки, що не відповідала обстановці, та відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в лікаря-нарколога.

В апеляційній скарзі адвокат Черниш Є.А. просить скасувати постанову Оржицького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: зміст відеозапису не містить даних про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а підставою для направлення його на огляд на стан сп`яніння була лише наявність в облікових даних службових інформаційних систем поліції відомостей про складання щодо нього в минулому протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, що не є підставою для проведення огляду у визначеному законодавством порядку, у зв`язку з чим, висловлення поліцейським ОСОБА_1 пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння здійснено без відповідної правової підстави; в матеріалах справи відсутні належні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його зупинки поліцією в передбачений законодавством спосіб; посилання на твердження дружини ОСОБА_1 на відеозаписі без її допиту як свідка під час судового розгляду справи є лише припущенням, яке не може бути покладене в основу доведення винуватості; постанова поліції серії ЕНА №6290942 від 06 грудня 2025 року, на яку безпідставно послався місцевий суд як на доказ винуватості ОСОБА_1 , складена поліцейським, який є зацікавлено особою, в разі поновлення строку оскарження та її оскарження перестане існувати як доказ та її наявність не звільняє поліцейського від обов`язку доведення поза розумним сумнівом за допомогою відеозапису факту керування особою транспортним засобом.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Приписами п.п.6-7 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

З огляду ж на обов`язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, яке проводиться в закладах охорони здоров`я, огляд на стан наркотичного сп`яніння здійснюється лише в медичному закладі.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533181 06 грудня 2025 року об 11 годині 45 хвилин водій ОСОБА_1 по вул. Героїв Оржиці в сел. Оржиця Лубенського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння у вигляді: зіниць очей, що не реагували на світло, тремтіння пальців рук, блідості шкіряного покриву обличчя, поведінки, що не відповідала обстановці, та відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в лікаря-нарколога (а.с.4).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, зі змісту яких убачається те, що 06 грудня 2025 року приблизно об 11 годині 45 хвилин ОСОБА_1 по вул. Героїв Оржиці в сел. Оржиця Лубенського р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом «ВАЗ 2110» із відсутнім дзеркалом заднього виду, та вказане порушення було виявлено поліцією. Сам ОСОБА_1 погоджувався з правильністю ідентифікації його як водія даного транспортного засобу, він та пасажир (його дружина) підтвердили те, що саме ОСОБА_1 керував указаним вище автомобілем, просили відпустити ОСОБА_1 , запевняючи поліцейських, що ОСОБА_1 доїде цим автомобілем додому й більше не буде ним керувати. При цьому, ОСОБА_1 підтвердив відсутність: дзеркала заднього виду в керованого ним автомобіля та відсутність у нього при собі документу на право керування даним транспортним засобом і свідоцтва про його реєстрацію, посилаючись на те, що він забув згадані документи вдома й не встиг купити нове дзеркало після пошкодження приблизно тиждень тому попереднього дзеркала. Поведінка ж ОСОБА_1 протягом усього часу була характерною саме для водія названого вище автомобіля. Окрім того, поліцейським було продемонстровано ОСОБА_1 відеозапис керування ОСОБА_1 автомобілем 06 грудня 2025 року об 11 годині 45 хвилин. На місці події поліцією встановлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння та повідомлено йому про виявлення в нього ознак наркотичного сп`яніння, зокрема, у вигляді: поведінки, що не відповідає обстановці. Однак на багаторазові вимоги поліції ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, незважаючи на роз`яснення поліцейського про те, що особа, яка керувала транспортним засобом, зобов`язана на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, що передбачено, зокрема, вимогами п.2.5 ПДР України, та у випадку його (особи, яка керувала транспортним засобом – ОСОБА_1 ) відмови від проходження даного огляду передбачено адміністративну відповідальність і складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Під час та після оголошення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 також не заперечував того факту, що він 06 грудня 2025 року об 11 годині 45 хвилин по вул. Героїв Оржиці в сел. Оржиця Лубенського р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», н.з. НОМЕР_1 (а.с.6).

Таким чином, доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи належних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є неспроможними, оскільки спростовуються даними відеофіксації, яка є засобом об`єктивного контролю.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження особою, яка керувала транспортним засобом, огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу поліцейського відповідно до встановленого законодавством порядку є її обов`язком, у той час як мотиви відмови особистого характеру від проходження цього огляду не впливають на правильність кваліфікації дій порушника за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння з ознаками такого стану. Відповідно до відеозаписів поліцією повідомлено ОСОБА_1 про факт виявлення в нього ознак наркотичного сп`яніння і, зокрема, про наявність у нього поведінки, що не відповідала обстановці. У протоколі теж визначено, що в ОСОБА_1 була поведінка, яка не відповідала обстановці, а також те, що в нього, зокрема, була неприродна блідість.

Наявність же ознак наркотичного сп`яніння не є тотожним наявності стану наркотичного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Тому, з урахуванням викладених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає належних і достатніх підстав для висновку про безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Також перевіркою матеріалів провадження, в тому числі відеозапису не встановлено наявності об`єктивних обставин чи тих істотних порушень вимог законодавства, які би нівелювали обов`язок виконання ОСОБА_1 вимог поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на твердження дружини ОСОБА_1 на відеозаписі без її допиту як свідка під час судового розгляду справи є лише припущенням, яке не може бути покладене в основу доведення винуватості, позбавлені підстав, адже місцевий суд не посилався в оскаржуваній постанові на показання чи пояснення дружини ОСОБА_1 , а проаналізував і правильно поклав до доказової бази в прийнятому рішенні дані відеозаписів, на яких відображено події, в тому числі за участю дружини ОСОБА_1 , виклавши зміст цих відеозаписів. Згідно зі ст.251 КУпАП відеозапис є самостійним процесуальним джерелом доказів, який підлягає оцінці відповідно до встановлених процесуальним законом критеріїв і на основі якого в сукупності з іншими доказами суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість чи невинуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Що стосується наведених в апеляційній скарзі аргументів, які пов`язані з постановою поліції серії ЕНА №6290942 від 06 грудня 2025 року, то вони не впливають на правильність висновків місцевого суду щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджено поза розумним сумнівом сукупністю наведених вище доказів, у тому числі даними відеозаписів. Водночас на зазначені вище доводи, які стосуються законності й обґрунтованості постанови поліції щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126, ст.36 КУпАП, суд апеляційної інстанції зауважує, що вони можуть становити самостійний предмет дослідження та оцінки у випадку оскарження цього рішення в окремому, передбаченому законодавством порядку.

Тому здійснене судом першої інстанції посилання на вказане вище рішення поліції, як наслідок, не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови місцевого суду.

Водночас доводи апелянта щодо підстав та обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови місцевого суду й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас посилання адвоката в судовому засіданні апеляційного суду на те, що військові службові обов`язки ОСОБА_1 пов`язані з функціями водія, не свідчить про можливість накладення на ОСОБА_1 стягнення лише у вигляді штрафу, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною і передбачає позбавлення права керування транспортими засобами на строк 1 рік як обов`язкове стягнення.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Черниша Є.А., залишити без задоволення, а постанову Оржицького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун