Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №531/998/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/998/25 Номер провадження 22-ц/814/1678/26Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Жолонки Олександра Валерійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2025 року (час ухвалення рішення суду з 14:40:07 до 15:03:28 год, дата виготовлення повного текста рішення суду - 21 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, третя особа - ОСОБА_3 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, на час навчання, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23 років.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони проживають окремо. На даний час ОСОБА_3 навчається у Харківському комп`ютерному фаховому коледжі. Позивачка самостійно не може забезпечити утримання сина.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21.11.2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.04.2025 і до припинення навчання, але не пізніше ніж до досягнення сином 23 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі адвокат Жолонко О.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково в частині розміру аліментів, ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання, у розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт навчання сина онлайн, а отже відсутні витрати на проїзд та проживання у м.Харкові, харчування, підручники, витратні матеріали, тощо. Позивачка, у свою чергу, також повинна утримувати сина і судом не встановлено чи вона може самостійно утримувати сина.

Звертає увагу суду, що має на утриманні також дружину та матір, яка є малозабезпеченою, а 1/10 частина буде достатньою, оскільки буде складати від 5 до 10 тисяч гривень.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с.22).

Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2015 року (а.с.42).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні матері ОСОБА_2 .

З довідки Комерційного фахового коледжу № 01-17/194 від 08.05.2025 вбачається, що ОСОБА_3 є студентом ІІІ курсу денної форми навчання Харківського комп?ютерного фахового коледжу; навчається за освітньо-професійним ступенем фахового молодшого бакалавра за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» на місце регіонального замовлення (за кошти бюджету Харківської області) з 01.09.2022 ( наказ про зарахування № 68-од від 29 липня 2022 року); навчання відбувається онлайн; нормативний термін навчання з 01.09.2022 по 30.06.2026; стипендією за період з 01.09.2024 по 31.01.2025 не забезпечений за результатами сесії; з 01.02.2025 призначена на навчальний семінар соціальна стипендія у розмірі 890 грн на місяць (а.с.7).

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 30.07.2024, ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_4 (а.с.59)

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 15 327,29 грн (а.с.60).

Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4100/967 в період з 16.12.2024 по 14.01.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ІХС. Стенокардія напруги І-ІІ ФКЛ, кардіосклероз дифузний (І/ІІ) ФКЛ ІІ, ХІ ст. 2 ст. ризик високий (а.с.61)

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дитина відповідача навчається на денній формі навчання, а відповідач є працездатною особою та має фізичну можливість надавати допомогу повнолітній дитині під час навчання. Судом враховано, хворобу відповідача. Суд вважав безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у сина потреби на вказані у позовній заяві витрати (проїзд, проживання, харчування, придбання підручників та ін.), у зв`язку з перебуванням на онлайн навчанні, оскільки навіть за умов онлайн-навчання син потребує грошей на проживання, харчування, підручники, витратні матеріали, тощо.

Зазначив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно вимог ч.ч.1,2 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого майна або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із роз`ясненнями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягненням дочкою, сином віку який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчатися; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до наведеного спроможність надавати матеріальну допомогу є предметом доказування.

Також, у роз`ясненнях, викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року вказано на те, що стягуючи аліменти на повнолітню дитину, слід також мати на увазі, що з часу повноліття дитина стає працездатною та має фізичну можливість додатково здійснювати своє утримання за рахунок інших доходів, а тому слід з`ясовувати факт отримання повнолітньою дитиною іншого доходу ніж аліменти, зокрема доходу від орендної плати за земельний пай, стипендії тощо.

Визначаючи розмір аліментів, суд має виходити з розумності та достатності вказаного розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

З огляду на те, що син позивача є студентом денної форми навчання, він не має можливості працювати. Крім того, особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.

Приймаючи до уваги матеріальне становище відповідача, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та враховуючи вимоги ст.ст. 182, 183, 200 СК України, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина до закінчення навчання.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_3 потреби на витрати (проїзд, проживання, харчування, придбання підручників та ін.) у зв`язку з перебуванням на онлайн навчанні, не заслуговують на увагу, оскільки у будь-якому випадку дитина потребує коштів на проживання, харчування, засоби гігієни, одяг, тощо, а батьки зобов`язані його утримувати, так як він (син) навчається і не може забезпечити матеріально у повному обсязі себе самостійно. Наявність стипендії у розмірі 890 грн також не є істотною обставиною, оскільки прожитковий мінімум для особи відповідного віку у 2026 році становить 3 328 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів придбання ОСОБА_3 підручників та витратних та матеріалів не заслуговують на увагу суду, оскільки є вказані витрати є додатковими витратами батьків і не можуть бути предметом розгляду у цій справі.

Доводи апеляційної скарги про наявність на утриманні відповідача матері та дружини не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 є матір`ю відповідача і що саме ця особа перебуває на його утриманні, як і доказів того, що дружина, маючи працездатний вік, з об?єктивних причин не працює та перебуває на утриманні ОСОБА_1 .

Не є переконливими доводи відповідача, що в разі стягнення аліментів у розмірі частини заробітку (доходу) він буде отримувати 5-10 тис. грн, оскільки таке твердження є припущенням.

По суті доводи апеляційної скарги зводиться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, визначаючи розмір аліментів.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні спору виконав вимоги ст.89 ЦПК України, належно оцінив надані у справу докази, зробив правильний висновок про часткове задоволення позову і у рішенні відповідно до вимог ч.4 ст.265 ЦПК України дав вичерпні відповіді на доводи і заперечення сторін.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Жолонки Олександра Валерійовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2026 року

Головуючий О.А.Лобов

Судді: Ю.В.Дряниця

О.В.Чумак