Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №530/568/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/568/24 Номер провадження 22-ц/814/80/26Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Опішнянська селищна рада, Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 травня 2024 року, ухвалене суддею Должком С.Р., повний текст рішення складено – дата не вказана

у справі за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні, в якій просив суд встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, що ОСОБА_2 повністю перебуває на утриманні свого сина ОСОБА_1 , які мешкають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 . Згідно довідки до акту огляду МСЕК, серія 12 ААГ, за №111398 від 24.07.2023, виданої спеціалізованою неврологічною МСЕК, ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності безстроково. Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Рой Т.В. була засвідчена заява ОСОБА_2 , яка зареєстрована в реєстрі за №467 від 07.02.2024, та в якій ОСОБА_2 зазначила, що у зв`язку із хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату, що призвело до обмеження у самостійному пересуванні, та у зв`язку з тим, що її стан здоров`я погіршується, вона перебуває на повному утриманні та постійному догляді, який здійснює її син ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є особою, якій встановлена ІІ група інвалідності, а отже вона отримує мізерну пенсію по інвалідності, розмір якої не дозволяє самостійно себе забезпечувати. Її дохід складається лише з пенсії по інвалідності, яка наразі становить 2 800 грн в місяць. Призначеної пенсії ОСОБА_2 не вистачає, тому весь час її утримує син ОСОБА_1 . До того ж, відповідно до медичних виписок та магнітно-резонансних томографій, ОСОБА_2 має захворювання опорно-рухового апарату, яке знаходиться в дуже тяжкій стадії, що призвело до обмеження здатності самостійно обслуговувати себе та вільно пересуватися. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та має достатній стабільний дохід, щоб забезпечити свою матір та повністю її утримувати. Приблизний дохід від зайняття підприємницькою діяльністю становить 30 000 грн в місяць. З моменту фактичної потреби догляду за своєю матір`ю заявник весь час піклується та доглядає за нею через її стан здоров`я, який надалі погіршується. Заявник весь час з 2020 проживає разом з матір`ю. ОСОБА_1 здійснює оплату за комунальні послуги, купує необхідні ліки, забезпечує доставку продуктів харчування, предметів домашнього вжитку, засобів особистої гігієни, готує їжу, викликає лікарів при необхідності, коли мати хворіє та супроводжує матір у лікарню. На сьогоднішній момент утримувати ОСОБА_2 більше ніхто не має можливості, увесь необхідний догляд та утримання забезпечує заявник, який мешкає разом з нею, який є єдиною особою, яка повністю утримує свою матір.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 травня 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні – задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повністю перебуває на утриманні свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щона підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у цивільній справі №530/568/24 доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України, суд дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участь у справі, Диканська окружна прокуратура Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, здійснюється за рахунок місцевого бюджету і у разі залишення в силі ухваленого рішення у справі №530/568/24, позивач має право на її отримання, що призведе до неправомірної виплати бюджетних коштів. Враховуючи обмежені фінансові ресурси держави в умовах воєнного стану, здійснення таких виплат є неприпустимим. Опішнянська селищна рада є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюються такі виплати. Прийняте районним судом рішення від 15.05.2024 у справі №530/568/24 порушує та зачіпає права і інтереси держави, оскільки розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти. Порушення інтересів держави полягає в тому, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про встановлення юридичного факту, фактично взяв на себе дискреційні повноваження Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради. Таким чином, на даний час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг в межах Опішнянської територіальної громади належить до виключної компетенції Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, а прийняте районним судом рішення порушує та зачіпає права і інтереси держави Опішянської селищної ради, у структуру якого входить зазначений відділ. Тобто, суд своїм рішенням фактично перебрав на себе дискреційні повноваження Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради та прийняв рішення про встановлення факту надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі заявником за членом родини. При цьому, такий надавач послуг має право на отримання вищевказаної компенсації. Наведене свідчить про те, що заявник за наявності спору про право, не оскаржив рішення компетентного органу у позовному порядку, а звернувся із заявою про встановлення юридичного факту в районний суд, який її безпідставно розглянув в порядку окремого провадження та задовольнив. Таким чином, в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав органу місцевого самоврядування та його виконавчого комітету, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способом, який відноситься до їх відання. Згідно отриманих відповідей від 13.12.2024 встановлено, що Опішнянська селищна рада та її Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради не мають наміру самостійно звертатися до апеляційного суду для скасування рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.05.2024 у справі №530/568/24. Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку та бездіяльність уповноважених органів на вжиття заходів, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, орган має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається та порушення не усуває, що і є нездійснення захисту органом (бездіяльність), який повинен його здійснювати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Гришко І.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання апеляційного суду 31.08.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 28.05.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх електронні адреси та кабінети у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 134-139), які були доставлені до електронних скриньок та кабінетів. 28.08.2026 через систему «Електронний суд» до апеляційного суду надійшла заява-клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гришко І.Ю. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням її за межами Полтавської області у період з 24.08.2026 по 07.09.2026. Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з підстав того, що адвокатом Гришко І.Ю. не надано апеляційному суду належних та допустимих доказів про поважність причин неявки її у судове засідання, посилання адвоката на перебування за межами Полтавської області без надання доказів проважності відсутності не є підставою для відкладення справи розглядом, незазначення адвокатом дійсної причини відсутності та ненадання доказів поважності такої відсутності розцінюються апеляційним судом як намагання затягнути апеляційний розгляд справи. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 14.05.2026 (про відновлення апеляційного провадження) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено, що надавало адвокату можливість заздалегідь скоригувати участь у судовому засіданні. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 (а.с. 11).

Згідно довідки МСЕК, серія 12ААГ, за №111398 від 24.07.2023, ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності безстроково (а.с. 10).

Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Рой Т.В. засвідчено заяву ОСОБА_2 , яка зареєстрована в реєстрі №467 від 07.02.2024, та в якій ОСОБА_2 зазначила про те, що у зв`язку із хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату, що призвело до обмеження у самостійному пересуванні, та у зв`язку з тим, що її стан здоров`я погіршується, вона перебуває на повному утриманні та постійному догляді, який здійснює її син ОСОБА_1 (а.с. 12).

ОСОБА_1 є ФОП має достатній стабільний дохід та має змогу забезпечувати свою матір та повністю утримувати.

На даний час ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує догляду, з моменту погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 - син ОСОБА_1 здійснює оплату за комунальні послуги, купляє необхідні ліки, забезпечує доставку продуктів харчування, ліків, предметів домашнього вжитку, засобів особистої гігієни, готує їжу, супроводжує матір у лікарню.

Згідно акту про надання постійного догляду та перебування на утриманні від 04.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживають разом та фактично зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 здійснює відносно своєї матері ОСОБА_2 постійний догляд (а.с. 13).

Єдиною особою, яка може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , яка внаслідок захворювання потребує догляду, є син, ОСОБА_1 .

Таким чином, надані суду документи підтверджують, що ОСОБА_2 повністю перебуває на утриманні сина ОСОБА_1 .

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку може бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК України. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з положеннями п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 та п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п.5 ч.2 ст. 293 та ч.2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом заяви є встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, що ОСОБА_1 повністю перебуває на утриманні свого сина ОСОБА_1 , які мешкають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

По справі вбачається, що Опішнянська селищна рада, Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради не були притягнуті до участі у справі. З урахуванням викладених обставин є підстави вважати, що суд першої інстанції вирішив питання про їх права та інтереси.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 18.01.2024 №560/17953/21.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21).

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

У справі, що переглядається, з метою отримання статусу військовозобов`язаного, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до абзаців 1, 11 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», заявник ОСОБА_1 просить встановити факт перебування його матері ОСОБА_2 як особи з інвалідністю ІІ групи на повному його утриманні та відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.

Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлення судом такого факту не передбачено, тому суд першої інстанції безпідставно не вдався до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четверто статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільнюються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причин, зокрема як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.

Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (пункт 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги»).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.

Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2021 №99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).

Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1137, визначено, що Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.

Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою, для отримання якої особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (пункт 1 частини шостої статті 16, частина перша статті 19, стаття 20, частини перша, четверта статті 21 Закону України «Про соціальні послуги»).

Підставою для відмови особі, яка звернулася із заявою, у наданні соціальних послуг є відсутність потреби осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї (пункт 42 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587).

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник ОСОБА_1 , у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Суд застосовує норми права з урахуванням принципу розумності та справедливості. У цьому контексті апеляційний суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.

Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади перебачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( (пункт 9 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 62, додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2024 у справі №283/1199/23 (провадження №61-12851св23), від 06.04.2026 у справі №214/3475/24 (провадження №61-15969сво24).

Відповідно до ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; відсутній предмет спору; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 травня 2024 року - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. ст. 294 ч. 6, ст. 315 ч. 4, 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.4, 377 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Опішнянська селищна рада, Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради – задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 травня 2024 року - скасувати.

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов