Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №401/727/26 — Кропивницький апеляційний суд

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-кп/4809/487/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 401/727/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

при участі:

прокурорки – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою заступниці керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 , вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.05.2026, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Переяславського району Київської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, із неповнолітньою дитиною на утриманні, безробітного, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не має, -

визнано винуватим та призначено покарання за ст. 366-3 КК України у виді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 гривень.

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні умисного кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Кримінальне правопорушення вчинене при таких обставинах.

Розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області №51-к від 31.01.2024 ОСОБА_7 з 01.02.2024 призначено на посаду директора комунального підприємства «Житлосервіс 2012» код ЄРДПОУ 38246270, отже, він у комунальному підприємстві вступив на посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тому набув статус службової особи в розумінні пункту 1 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_7 , з 01.02.2024 працюючи директором комунального підприємства «Житлосервіс 2012» код ЄРДПОУ 38246270 та згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» став особою публічного права, тобто особою яка прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені, «а», «в», «г» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 04 грудня 2020 року № 1074-ІХ, який набув чинності з 30.12.2020, доповнено Кримінальний кодекс України статтею 366-3 та встановлено кримінальну відповідальність за умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до ст. 366-2 КК України суб`єктами декларування у цій статті та статті 366-3 цього Кодексу є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що діяло до моменту закінчення у ОСОБА_7 повноважень директора комунального підприємства, затверджено форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.

Відповідно до ч. 1 Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування, шляхом заповнення відповідної електронної форми у власному персональному електронному кабінеті суб`єкта декларування у Реєстрі.

З наведених вище норм законодавства слідує, що ОСОБА_7 як особа, яка здійснювала повноваження, пов`язані з виконанням функцій місцевого самоврядування, зобов`язаний був не пізніше 00 годин 00 хвилин 01.04.2025 подати щорічну декларацію за 2024 рік.

Згідно даних офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що станом на 11.03.2026 ОСОБА_7 , в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» не зареєстрований, як такий, що подав щорічну декларацію за 2024 рік.

При цьому, ОСОБА_7 було достовірно відомо про передбачений законодавством його обов`язок, як керівника комунального підприємства, тобто як особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, до 01.04.2025 подати щорічну декларацію за минулий звітний рік, а саме за 2024 рік.

Незважаючи на вказане, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, нехтуючи покладеними на нього обов`язками щодо декларування, всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, рішення «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», ОСОБА_7 не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (щорічна декларація) у визначений законодавством термін, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.04.2025,що підтверджується даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua).

В апеляційній скарзі прокурорка просить скасувати вирок суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим і призначити покарання за ст. 366-3 КК України у виді штрафу у розмірі 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк два роки.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що санкцією статті обвинувачення передбачене обов`язкове додаткове покарання, але, всупереч цьому, судом першої інстанції воно не призначене і таке рішення суду – не умотивоване щодо позиції суду.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурорки на підтримку апеляційної скарги сторони обвинувачення, думку обвинуваченого ОСОБА_7 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, у повному обсязі доведена доказами у кримінальному провадженні.

Оскільки доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікація його дій не оскаржується в апеляційному порядку, колегія суддів не надає оцінки вказаним обставинам, вважаючи ОСОБА_7 обґрунтовано визнаним винуватим у вчиненні умисного кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, а дії обвинуваченого за ст. 366-3 КК України – правильно кваліфікованими.

Аналогічно, не оскаржене сторонами дотримання судом першої інстанції вимог закону та загальних принципів призначення покарання, відповідності його особі обвинуваченого й ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Отже, колегія суддів виснує, що судом першої інстанції дотримані вимоги ст. ст. 50, 65-67 КК України, всі обставини достатньо враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, і суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення обвинуваченому покарання, яке, на переконання колегії суддів, відповідає таким принципам призначення покарання, – справедливість – як основна засада права, індивідуалізація покарання – призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи.

В апеляційному порядку оскаржено рішення суду у частині не призначення додаткового покарання судом першої інстанції, а саме сторона обвинувачення вважає, що судом безпідставно не призначене додаткове покарання.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги у частині необхідності призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у межах статті обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, карається штрафом від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі строком на один рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як встановлено постановою ВС № 5-164кс(15)17 від 06.07.2017 року за граматичним способом тлумачення розташування в тексті санкції розділового сполучника «або» є місцем синтаксичного розриву тексту, і тому, за відсутності в тексті санкції між основними видами покарання і додатковим такого розділового пунктуаційного знаку як кома, один із видів основного покарання, передбачений в санкції, належить розглядати як альтернативний іншому, зазначеному в цій же санкції, виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням, розміщеним у тексті безпосередньо за ним.

У Постанові Верховного Суду від 15.03.2023 № 51-3769км22 від 15.03.2023 йдеться про те, що основні альтернативні покарання законодавець відокремлює одне від одного розділовим сполучником «або» (який означає відношення взаємовиключення, чергування дій, явищ).

Крім того, між основними покараннями в тексті кримінально-правової норми стоїть й розділовий знак у вигляді коми, що також означає, що йдеться про чергування альтернативних видів покарання. При цьому, основні покарання в тексті санкції кримінально-правової норми відокремлені комою від додаткового покарання.

Частина тексту санкції, у якій йдеться про призначення додаткового покарання, завдяки комі набуває ознак відносно самостійного елементу речення, який, однак, не пориває семантичного і структурного зв`язку із першою частиною тексту санкції, а навпаки, нерозривно з нею пов`язаний.

Оскільки у першій частині тексту санкції передбачено декілька видів основних покарань, то друга частина тексту стосується кожного з них, а не тільки одного з них.

Як убачається із санкції ст. 366-3 КК України, між основними видами покарання і додатковим наявний такий розділовий пунктуаційний знак як кома.

Наявність коми свідчить про синтаксичний розрив між двома частинами тексту: між приписами щодо застосування основних та додаткового виду покарань.

Відтак, при призначенні ОСОБА_7 основного покарання за ст. 366-3 КК України, суд першої інстанції мав би призначити й обов`язкове у даному випадку додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Проте, ухвалюючи вирок та визначаючи ОСОБА_7 покарання, суд не вказав про призначення обов`язкового у даному випадку додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У зв`язку з необхідністю застосування закону про кримінальну відповідальність, який не був застосований судом першої інстанції, що погіршує становище обвинуваченого, відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів скасовує вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, у зв`язку із необхідністю призначення додаткового покарання за ст. 366-3 КК України, і ухвалює новий вирок з цих підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурорки – знайшли своє підтвердження.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 420, 421, 424 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступниці керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.05.2026 стосовно ОСОБА_7 – скасувати у частині призначення покарання.

ОСОБА_7 визнати винуватим за ст. 366-3 КК України і засудженим до покарання у виді штрафу у розмірі 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк два роки.

В іншій частині вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.05.2026 стосовно ОСОБА_7 – залишити без змін.

Вирок Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4