Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №389/1275/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 389/1275/26

провадження № 22-ц/4809/1478/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - виконавчий комітет Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області як орган опіки та піклування, Кіровоградська обласна прокуратура,

розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року у складі головуючого судді Берднікової Г. В., присяжних: Попкова І. С., Таран О. С.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив оголосити його усиновлювачем малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису №29, складеного 11 січня 2023 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : записати батьком дитини заявника; прізвище дитини змінити з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_4 ", по батькові з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_4 ".

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кропивницький Кіровоградської області, про що 11 січня 2023 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №29. Відповідно до розпорядження сільського голови Суботцівської сільської ради 17 червня 2025 року №47-0.д., малолітня ОСОБА_7 була вилучена у матері. 29 вересня 2025 року Фортечним районним судом м. Кропивницького ухвалено рішення про позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_2 (ЄУН 389/2246/25). Згідно з зазначеним рішенням, відомості про батька дитини записано відповідно до ч.1 ст.135 СК України. 28 листопада 2025 року рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради №206 ОСОБА_2 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування.

Заявник зазначає, що знайомий з ОСОБА_7 з червня 2025 року, коли згідно з наказом Служби у справах дітей Суботцівської сільської ради від 18 червня 2025 року №8 вона тимчасово була влаштована до патронатної сім`ї його матері ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що між ним та дівчинкою з самого початку встановилися приязні відносини. Із часом ОСОБА_7 почала більше довіряти йому, стосунки стали дружніми, а надалі спілкування стало більше схожим на сімейні стосунки батька і дитини.

Звертає увагу суду, що проводить з дівчинкою багато часу, займається її вихованням. Став хрещеним батьком ОСОБА_7 . Коли він дізнався про те, що матір ОСОБА_7 позбавили батьківських прав і служба у справах дітей має вирішувати питання подальшого влаштування дівчинки, то зрозумів, що у найкращих інтересах дитини буде збереження психологічного та емоційного зв`язку ОСОБА_7 з ним та його родиною. Відтак, ОСОБА_1 звернувся до Суботцівської сільської ради і 20 січня 2026 року на підставі рішень №2 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та №1 «Про затвердження висновку про можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна» він був призначений опікуном дитини.

13 лютого 2026 року заявник отримав довідку про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування №05-26. Рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради №39 від 02 березня 2026 року затверджено висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

ОСОБА_1 зазначає, що його мотиви щодо усиновлення полягають у дотриманні найкращих інтересів ОСОБА_7 , вихованні її в сім`ї та забезпеченні стабільних, гармонійних умов її життя, які останній здатен забезпечити. При усиновленні заявник вважає доцільним в інтересах дитини змінити її прізвище та по батькові.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення.

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, місцевий суд виснував, що надані на обґрунтування заяви про усиновлення докази та наведені заявником, його представником та представником заінтересованої особи аргументи, не доводять в достатній мірі, що усиновлення ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2 відповідатиме її інтересам, спрямоване для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, буде забезпечувати її розвиток в безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Так, суд критично оцінив психологічну готовність заявника бути батьком дитини, якій не виповнилося ще й чотирьох років, враховуючи його вік, сімейний стан, відсутність досвіду сімейного життя і виховання дітей особисто. Також суд поставив під сумнів наявність умов для виховання дівчинки саме одиноким чоловіком. До того ж, суд зазначив, що заявник має незначний дохід, якого з урахуванням інтересів дитини, необхідності її навчання, всебічного розвитку, навряд вистачить для її належного утримання та забезпечення. Суд зауважив, що заявник фактично не має власного житла, проживає в будинку разом з батьками, і з його слів побут майже повністю покладено на матір.

Місцевий суд також вказав, що органом опіки та піклування не доведено відсутність інших кандидатів на усиновлення, у тому числі які б мали переважне право на усиновлення малолітньої ОСОБА_7 . Разом з цим, у судовому засіданні представник органу опіки та піклування вказала на наявність значної черги бажаючих усиновити дитину такого віку як на національному так і міжнародному рівні. За такого на переконання суду, є вірогідним обмеження права дитини бути усиновленою сімейною парою і відповідно мати як батька так і матір. У випадку ж усиновлення її заявником вона фактично втрачає можливість мати матір.

Суд зазначив, що наведені заявником мотиви усиновлення є сумнівними. Не виключено, що такими діями він намагається приховати або створити для себе інші правові наслідки та умови. Заявник може намагатися використати усиновлення у своїх власних інтересах, оскільки менш ніж через рік він досягне призовного віку. При цьому наявність статусу одинокого батька є підставою для відстрочки від мобілізації, враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває і понині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брижицька Вікторія Вікторівна, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення вимог заяви про усиновлення.

Представник зазначила, що Сімейний кодекс України не містить вимог щодо обов`язкової наявності попереднього досвіду виховання дітей, перебування у шлюбі чи досягнення певного віку понад той, який прямо визначений статтею 211 СК України. Адвокат зауважила, що в справі відсутні докази психологічної неготовності заявника до виконання батьківських обов`язків.

Вказала, що у цій справі судом не встановлено існування жодного іншого кандидата в усиновлювачі щодо малолітньої ОСОБА_2 , однак суд помилково поклав в основу рішення припущення про теоретичну можливість появи в майбутньому інших кандидатів, які могли б бути сімейною парою. Вважає, що суд фактично поставив у пріоритет не реальні інтереси дитини, а ймовірність виникнення у майбутньому інших правовідносин. Водночас гарантій того, що у дитини складуться кращі відносини із гіпотетичним подружжям та родичами такого подружжя, і розрив зв`язків із заявником буде в кращих інтересах дитини суд не навів.

Зауважує, що жодних доказів того, що заявник має намір використати усиновлення з метою отримання відстрочки від мобілізації, матеріали справи не містять. Відсутні також будь-які відомості про звернення заявника за відстрочкою. Відтак, вважає, що сама по собі ймовірність мобілізації особи не може розглядатися як перешкода чи фактор, що впливає на оцінку її здатності бути усиновлювачем.

Щодо висновків суду про недостатність доходів заявника, зазначила, що судом залишено поза увагою той факт, що заявник разом із малолітньою ОСОБА_7 проживає у сільській місцевості у приватному житловому будинку з присадибною земельною ділянкою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу заінтересованими особами не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Брижицької В. В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, пояснення прокурора Топонар Н. С., яка заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарги та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Богданівка Знам`янського району Кіровоградської області, є громадянином України. Зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , не одружений (а.с.6-8).

Згідно довідки виданої виконкомом Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №870 від 24 листопада 2025 року, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять, мати - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вітчим - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8а).

Довідка про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 лютого 2026 року №05-26, видана ОСОБА_1 свідчить про те, що він пройшов курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у період із 03 по 06 лютого 2026 року загальним обсягом 4 заняття (30 годин) під керівництвом ОСОБА_11 , заступника директора, та ОСОБА_12 , начальника відділу методичної та інформаційно-аналітичної роботи Кіровоградського обласного центру соціальних служб, та отримав рекомендації щодо можливості стати кандидатом в усиновлювачі. Довідка дійсна до 13 лютого 2028 року (а.с.12).

Малолітня ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Кропивницький, її батьками записані ОСОБА_13 , ОСОБА_8 . При цьому, відомості про батька дитини записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України, а матір рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 29 вересня 2025 року (справа №389/2226) позбавлено батьківських прав стосовно ОСОБА_7 (а.с.13,19-24).

Рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 28 листопада 2025 року №206, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 20 січня 2026 року №1 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Суботцівської сільської ради про можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна.

Рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 20 січня 2026 року №2 ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_2 вказане рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 , який виявив бажання взяти під опіку хрещену доньку, зібраних документів визначених чинним законодавством України, відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статей 243, 244 Сімейного кодексу України, статей 61, 62, 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з актом обстеженням умов проживання від 09 грудня 2025 року, комісією у складі начальника ССД Суботцівської сільської ради, директора КЗ «ЦНСП», головного спеціаліста ССД Суботцівської сільської ради, з метою взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 2002 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що останній проживає в будинку, який складається з трьох кімнат, який оснащений водопостачанням, водовідведенням, газовим опаленням. Будинок нової забудови, не потребує ремонту. Умови проживання задовільні, відповідають санітарно-гігієнічним нормам, є забезпечення продуктами харчування, засобами гігієни, постільною білизною. Наявні спальні місця. Для дитини є окрема кімната зі спальним ліжком, місцем для ігор та відпочинку, шафами для одягу та взуття. За висновком комісії, у будинку створені всі належні умови для виховання та розвитку дитини. У будинку проживає ОСОБА_1 , який не одружений.

Відповідно до медичної документації, долученої до заяви, як малолітня дитина так і заявник мають задовільний стан здоров`я, останній на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. За медичним висновком КНП «Знам`янський МЦПМСД» ЗМР у ОСОБА_1 відсутні захворювання, розлади або стани, за наявності яких особа не може усиновити або взяти дитину під опіку/піклування. Висновок про стан здоров`я дитини, її фізичний і розумовий розвиток був виданий КНП «Знам`янська міська лікарня імені А. В.Лисенка» Знам`янської міської ради.

Як зазначено у витязі з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», МВС України ОСОБА_1 є особою, стосовно якої відомості про наявність не знятої чи непогашеної судимості - відсутні.

Відповідно до договору оренди 1/2 частини будинку від 01 грудня 2024 року ОСОБА_9 (орендодавець) передала ОСОБА_1 (орендар) у безстрокове користування 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 90,8 кв.м., житловою площею 46,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», та з вересня 2025 року по лютий 2026 року ним було отримано заробітну плату в сумі 50 311 грн 01 коп., тобто середній щомісячний його заробіток становить 8 385 грн 00 коп.

У Висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Суботцівської сільської ради «Про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини малолітньої ОСОБА_2 », зазначено, що комісією з питань захисту прав дитини розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам малолітньої ОСОБА_2 , яка перебуває під його опікою, відповідно рішення виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20 січня 2026 року №2, він являється опікуном малолітньої ОСОБА_2 , яка є його хрещеною донькою та проживає разом з ним за адресою АДРЕСА_1 . Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, громадянин України ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Висновок про стан здоров?я заявником наданий. На даний час заявник працює у ТОВ «Знам?янська агропромислова компанія», де займає посаду водія. Відповідно довідки про доходи має стабільний дохід. Умови проживання ОСОБА_1 задовільні. Для дитини створені належні умови для виховання та розвитку. Встановлено, що малолітня ОСОБА_2 , сприймає його як свого батька, між ними склалися близькі стосунки. Свій вільний час та дозвілля опікун проводить разом з дитиною. Відповідно довідки, виданої Кіровоградським обласним центром соціальних служб від 13 лютого 20026 року №05-26 ОСОБА_1 пройшов курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та отримав рекомендації щодо можливості стати кандидатом в усиновлювачі. Таким чином, матеріально-фінансове становище, висновок про стан здоров?я кандидата в усиновлювачі, ОСОБА_1 дозволяють йому усиновити дитину. ОСОБА_1 з правовими наслідками усиновлення ознайомлений та усвідомлює взяту на себе відповідальність за життя, здоров?я та фізичний, емоційний й соціальний розвиток усиновленої дитини. Враховуючи вищевикладене, комісія вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої підопічної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вказаний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 02 березня 2026 року №39, за підписом сільського голови.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що в Україні дитинство охороняється державою.

Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Обов`язок держави забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (пункт 3 статті 10), Конвенції про права дитини 1989 року (стаття 3).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 3 лютого 2009 року № 3-рп/2009 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною), згідно з положеннями Принципу 2 Декларації прав дитини 1959 року при прийнятті з цією метою законів пріоритетним має бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).

Відповідно до статті 20 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, усиновлення.

15 лютого 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)».

Вказана Конвенція підписана 27 листопада 2008 року та запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахуванням найвищих інтересів дитини.

Відповідно до статті 4 Європейської Конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Таким чином основною і визначальною засадою усиновлення дитини є забезпечення її найвищих інтересів.

Під інтересами дитини суд розуміє необхідність створення для неї сприятливих умов (як матеріального, так і морального характеру) для виховання і всебічного розвитку (у фізичному, психічному, духовному та іншому відношенні), максимально наближених, якщо це можливо, до обстановки, звичної для дитини.

Згідно з частиною 1 статті 208 Сімейного кодексу України, усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).

Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.

Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років (частини 1-2 статті 211 Сімейного кодексу України).

У статті 213 СК України наведений перелік осіб, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини.

Зокрема, пунктом 2, 3 частини 1 вказаної статті передбачено, що за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України, зокрема, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється.

Відповідно до приписів статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Отже, за змістом ст. 217 СК України у випадках, коли дитина, стосовно якої розглядається питання про усиновлення, має батьків, обов`язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода. При цьому необхідно враховувати, що до набрання рішенням суду про усиновлення законної сили кожен із батьків може відкликати свою згоду незалежно від мотивів.

Статтею 218 СК України визначено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Усиновлення здійснюється на підставі рішення суду (частина перша статті 207 СК України) і вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (стаття 225 СК України).

Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров`я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Правові наслідки усиновлення визначені статтею 232 СК України.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до статті 233 СК України на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Отже, в контексті положень законодавства про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах.

Вирішуючи заяву про усиновлення по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона є необхідною); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин першої - третьої статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Згідно із статтею 20 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема усиновлення.

Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Згідно зі статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року (далі - Конвенція про усиновлення дітей), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Виходячи із наведеного, розглядаючи заяву про всиновлення, суд повинен встановити чи відповідає усиновлення інтересам дитини і якими мотивами керуються усиновитель. При цьому суд зазначає, що права та інтереси дитини є завжди пріоритетними порівняно з правами та інтересами усиновлювача.

Відповідно до пункту 4 частини 2 цієї статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення.

За правилами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійснення та охороні гарантованих Конституцією України і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативною витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

У відповідності до статті 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

За правилами статті 231 СК України усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім`я та по батькові можуть бути змінені у зв`язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

Відповідно до статті 228 СК України особи, яким у зв`язку з виконанням службових обов`язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов`язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним (частина 1). Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв`язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням (частина 2). Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 цього Кодексу (частина 3). Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4).

Звертаючись до суду із заявою про усиновлення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 зазначав про те, що рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради №206 від 28 листопада 2025 року дівчинці надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. Оскільки дитина була тимчасово влаштована до патронатної сім`ї матері заявника, між ним та дівчинкою склалися приязні відносини, а надалі їх стосунки стали схожими на стосунки батька й дитини. Заявник зазначає, що його мотиви усиновлення полягають саме у дотриманні якнайкращих інтересів дівчинки, які він здатен забезпечити.

Суд першої інстанції піддав сумніву виваженість вибору заявника набути права батька стосовно малолітньої дитини і його можливість забезпечити стабільні та гармонійні умови для її життя. Крім того, суд вважав, що мотиви заявника на усиновлення є сумнівними, оскільки останній може намагатись використати усиновлення у своїх власних інтересах, так як менш ніж через рік він досягне призовного віку. Суд також зазначав, що органом опіки та піклування не доведено відсутність інших кандидатів на усиновлення.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Кропивницький, її батьками записані ОСОБА_13 та ОСОБА_8 .

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 29 вересня 2025 року у справі №389/2246/25, задоволено позов Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позбавлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для утримання дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття, на користь тих установ чи осіб, яким буде передано дитину, розпочавши стягнення з 24 червня 2025 року.

У вказаному рішенні також зазначено,що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Кропивницький Кіровоградської області, про що 11 січня 2023 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 29. ЇЇ батьками є батько - ОСОБА_13 , мати - ОСОБА_8 . Відомості про батька записано відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Зазначене підтверджується Витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 28 листопада 2025 року №206, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 20 січня 2026 року №1 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Суботцівської сільської ради про можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 20 січня 2026 року №2 ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_2 вказане рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 , який виявив бажання взяти під опіку хрещену доньку, зібраних документів визначених чинним законодавством України, відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статей 243, 244 Сімейного кодексу України, статей 61, 62, 63 Цивільного кодексу України.

Станом на момент звернення до суду із цією заявою (13 квітня 2026 року), із 20 січня 2026 року заявник є опікуном малолітньої ОСОБА_2 , дівчинка проживає разом з ним та перебуває під його опікою.

Колегія суддів враховує, що згідно довідки про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 лютого 2026 року №05-26, виданої ОСОБА_1 , заявник пройшов курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у період із 03 по 06 лютого 2026 року загальним обсягом 4 заняття (30 годин) під керівництвом ОСОБА_11 , заступника директора, та ОСОБА_12 , начальника відділу методичної та інформаційно-аналітичної роботи Кіровоградського обласного центру соціальних служб, та отримав рекомендації щодо можливості стати кандидатом в усиновлювачі. Довідка дійсна до 13 лютого 2028 року (а.с.12).

Відтак, висновки суду першої інстанції про психологічну неготовність заявника бути батьком дитини, а також відсутність у нього досвіду сімейного життя та виховання дітей особисто, є необґрунтованими та такими, що базуються на припущеннях.

Зокрема, Сімейний кодекс України не містить вимог щодо обов`язкової наявності попереднього досвіду виховання дітей, перебування у шлюбі чи досягнення певного віку понад той, який прямо визначений статтею 211 СК України.

Крім того, згідно Висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Суботцівської сільської ради «Про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини малолітньої ОСОБА_2 », затвердженим рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 02 березня 2026 року №39, комісія вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої підопічної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Колегія суддів також враховує, що в судовому засіданні заявник пояснив, що він походить з родини, яка створила та багато років забезпечує функціонування дитячого будинку сімейного типу. Його виховували у середовищі, де постійно здійснювалось виховання дітей, які перебували у складних життєвих обставинах, що сформувало у нього стійкі навички взаємодії з дітьми, розуміння їх психологічних потреб та розвитку.

Щодо доводів суду першої інстанції про те, що заявник не перебуває у шлюбі та є одиноким чоловіком, колегія суддів зауважує, що статтею 6 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N 58) зазначено, що законодавство дозволяє усиновлювати дитину або двом особам, які перебувають у шлюбі, за умови, що вони обоє здійснюють усиновлення одночасно чи послідовно, або одній особі.

Крім того, сумніви суду щодо наявності умов для виховання дівчинки саме одиноким чоловіком є необґрунтованими та такими, що суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, відмова заявнику в усиновленні виключно через те, що його стать є відмінною від статі дитину, яку усиновлювач бажає усиновити є неприпустимою дискримінацією.

Сімейний кодекс України також не містить обмежень щодо статі усиновлювача.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що наведені заявником мотиви усиновлення є сумнівними, зокрема, що заявник може намагатися використати усиновлення у своїх власних інтересах, оскільки менш ніж через рік він досягне призовного віку, а наявність статусу одинокого батька є підставою для відстрочки від мобілізації, колегія суддів зазначає таке.

Так, рішенням виконавчого комітету Суботцівської сільської ради від 20 січня 2026 року №2 ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_2 .

Пунктом 8 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

Відтак враховуючи положення чинного законодавства, заявник як опікун має право на відстрочку від мобілізації, а тому висновки суду про те, що ОСОБА_1 може намагатися використати усиновлення у своїх власних інтересах є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження суду про те, що заявник має незначний дохід та те, що ОСОБА_1 не має власного житла.

Зокрема, відповідно до договору оренди 1/2 частини будинку від 01 грудня 2024 року ОСОБА_9 (орендодавець) передала ОСОБА_1 (орендар) у безстрокове користування 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 90,8 кв. м., житловою площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», та з вересня 2025 року по лютий 2026 року ним було отримано заробітну плату в сумі 50 311 грн 01 коп., тобто середній щомісячний його заробіток становить 8 385 грн 00 коп.

Заявник має постійне офіційне джерело доходу, що гарантує безперервне утримання та забезпечення всіх базових потреб дитини. Суд також враховує пояснення сторони заявника щодо того, що останній проживає у сільській місцевості у приватному будинку з присадибною земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що поняття матеріального стану є оціночним. Законодавчі вимоги висуваються до спроможності забезпечити дитині належний рівень життя, що включає харчування, одяг, медичне обслуговування та освіту. Сама по собі оцінка судом першої інстанції доходу заявника як незначного є суб`єктивною, формальною та такою, що звужує зміст права особи на усиновлення.

Крім того, чинне законодавство України не ставить право особи на усиновлення в залежність від наявності у неї виключно власності на об`єкт нерухомості. Головною правовою та фактичною умовою є наявність стабільного права користування чи власності на житло, яке за своїми санітарно-гігієнічними та технічними характеристиками є придатним для проживання та гармонійного розвитку дитини.

Колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, висновки суду першої інстанції про те, що органом опіки та піклування не доведено відсутність інших кандидатів на усиновлення малолітньої ОСОБА_7 , а також твердження про вірогідне обмеження права дитини бути усиновленою сімейною парою. Зокрема, посилання суду на пояснення представника органу опіки та піклування щодо наявності «значної черги бажаючих усиновити дитину такого віку на національному та міжнародному рівні» є абстрактними та не стосуються предмету доказування у цій справі. Наявність загальної черги кандидатів в усиновлювачі в Україні чи за її межами не свідчить про те, що стосовно малолітньої ОСОБА_7 іншими особами у встановленому законом порядку було виявлено намір або подано відповідні заяви про усиновлення. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимими доказів того, що на момент розгляду справи існують інші реальні кандидати, які виявили бажання усиновити саме малолітню ОСОБА_7 та мають переважне право на це.

Суд першої інстанції вдався до припущень щодо «вірогідного обмеження права дитини мати матір у майбутньому», протиставивши реальні, вже сформовані відносини між дитиною та заявником гіпотетичній і невизначеній у часі можливості її усиновлення іншою сімейною парою. При вирішенні питань, що стосуються дітей, першочергова увага повинна приділятися найкращим інтересам дитини. Найкращі інтереси дитини полягають у забезпеченні її стабільним, безпечним та люблячим сімейним оточенням уже зараз.

Більш того, органом опіки та піклування проведено повне та всебічне обстеження, за результатами якого встановлено наявність стійкого психоемоційного зв`язку між малолітньою ОСОБА_7 та заявником, повну готовність заявника забезпечити дитині належне виховання, матеріальне утримання та батьківську турботу. За таких обставин, відмова в усиновленні дитини з підстав теоретичного існування інших потенційних кандидатів є формальною, суперечить вимогам закону та грубо порушує право малолітньої на виховання в сім`ї.

За встановлених обставин, висновок місцевого суду про недоведеність того, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини є помилковим.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 зроблено висновок, що в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, пояснень заявника, враховуючи його вік, стан здоров`я та матеріальне становище усиновлювача, апеляційний суд дійшов висновку, що будь-якої корисливої або іншої зацікавленості в усиновленні з боку заявника немає, його намір відповідає вимогам законодавства та моральним засадам суспільства; заявник є здоровою людиною, має стійке бажання виховувати та утримувати дитину, усиновлення провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя.

Більш того, малолітня дитина вже тривалий період часу проживає разом із заявником та його сім`єю, за час їх спільного проживання між заявником та дитиною сформувалися стійкі, глибокі та нерозривні родинні зв`язки, а заявник повністю перебрав на себе та сумлінно виконує всі обов`язки батька, забезпечуючи дитині атмосферу любові, турботи та безпеки.

Усиновлення є кращим видом піклуванням над покинутою дитиною, порівняно з опікою, оскільки за своїми правовими наслідками лише статус усиновленої дитини дозволяє сироті перестати вважатись сиротою та отримати повні права, аналогічні правам біологічних дітей (стаття 232 СК України).

Враховуючи контекст та обставини цієї справи, зважаючи на те, що інші особи не висловили бажання бути усиновлювачами дитини, суд вважає, що у найкращих інтересах дитини є її зростання у сім`ї усиновлювача на правах рідної дочки, де вона забезпечена любов`ю, турботою та піклуванням її батька.

Згідно зі статтею 314 ЦПК України за результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду. Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що заявник виконав всі умови, встановлені законодавством для усиновлення, є особою, яка відповідно до ч. 1 ст. 211 СК України може бути усиновлювачем, висновком органу опіки та піклування рекомендований бути усиновлювачем, може забезпечити стабільні та гармонічні умови для життя ОСОБА_2 , тому є всі підстави для задоволення заяви, із внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини.

За обставин встановлених під час розгляду цієї справи апеляційним судом, колегія суддів дійшла обґрунтованих висновків, що доводи викладені заявником у заяві про усиновлення та в апеляційній скарзі є вмотивованими, переконливими та такими, що заслуговують на увагу, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, так як висновки, викладені у рішенні ґрунтуються на припущеннях та не відповідають обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з викладенимапеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Оголосити ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Богданівка Кропивницького району Кіровоградської області, усиновлювачем малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису №29, складеного 11 січня 2023 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : записати батьком дитини - ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Богданівка Кропивницького району Кіровоградської області; прізвище дитини змінити з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 », по батькові змінити з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 ».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 31.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник