Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №295/1156/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/1156/26 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 44 Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Миколайчука П.В.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у м. Житомирі цивільну справу № 295/1156/26 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудзем" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 травня 2026 року,

встановив:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивувала тим, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Архбудзем" (далі - ТОВ "Архбудзем"), перебуваючи з нею у трудових відносинах у період з 14 квітня 2025 року по 06 червня 2025 року, протиправно не сплатив за неї у повному обсязі єдиний соціальний внесок за травень 2025 року.

Допущену помилку відповідач виправив лише 12 листопада 2025 року шляхом подання уточнюючого розрахунку після звернення позивачки до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області).

На думку позивачки, такі неправомірні дії роботодавця спричинили їй та трьом її малолітнім дітям матеріальну шкоду у вигляді неотриманої державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за вересень-жовтень 2025 року в розмірі 9 245,04 грн, виплати "Тепла зима" у розмірі 19 500,00 грн та компенсації вартості шкільного харчування дітей у розмірі 4 274,60 грн.

Крім того, позивачка зазначала, що їй завдано моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, яка полягала у пережитому стресі, депресивному стані, порушенні сну та необхідності позичати кошти для забезпечення базових потреб дітей.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

-визнати бездіяльність ТОВ "Архбудзем" протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, а саме, сплатити їй матеріальну та моральну шкоду;

-стягнути ТОВ "Архбудзем" на її користь матеріальну шкоду в розмірі 33019,64 грн, а також 10 000, 00 грн моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 травня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неналежно оцінив надані нею докази та не врахував причинного зв`язку між неправомірними діями роботодавця і заподіяною їй шкодою.

Вказує, що ТОВ "Архбудзем" було зобов`язане сплатити за неї єдиний соціальний внесок за травень 2025 року в повному обсязі не пізніше 20 червня 2025 року, однак цього обов`язку своєчасно не виконало. Помилку відповідач виправив лише 12 листопада 2025 року шляхом подання уточнюючого розрахунку та донарахування ЄСВ, тобто майже через п`ять місяців після встановленого законом строку та після її звернення до ГУ ДПС у Житомирській області. Внаслідок неповної сплати відповідачем ЄСВ їй було відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з підстав сплати ЄСВ менше ніж за три місяці. На підтвердження цього посилається на листи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) від 27 та 29 жовтня 2025 року, а також відповідь ГУ ДПС у Житомирській області від 14 листопада 2025 року, якою підтверджено здійснення роботодавцем донарахування ЄСВ лише 12 листопада 2025 року.

На переконання апелянтки, наведені обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача та причинний зв`язок між несвоєчасною сплатою ЄСВ і неотриманням нею відповідних соціальних виплат. Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів, не навів належних мотивів їх відхилення та безпідставно відмовив у відшкодуванні матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

23 червня 2026 року представник ТОВ "Архбудзем" направив до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що у листопаді 2025 року товариство самостійно виправило помилку, допущену при нарахуванні ЄСВ за травень 2025 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку, здійснення відповідного донарахування та сплати внеску в повному обсязі. Посилається на лист ГУ ПФУ в Житомирській області від 14 листопада 2025 року, згідно з яким ЄСВ сплачено повністю, а інформація про порушення відповідачем вимог законодавства до ГУ ДПС у Житомирській області не надходила.

Вважає, що позивачка не довела наявності та розміру матеріальної шкоди, протиправності поведінки відповідача, причинного зв`язку між його діями та заявленими збитками, а також вини у їх заподіянні. Крім того, не надано належних доказів заподіяння моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір.

На переконання відповідача, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та не спростовують встановлених ним обставин справи.

24 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала доводи апеляційної скарги та зазначила, що відповідач фактично визнає несвоєчасну сплату ЄСВ за травень 2025 року, оскільки відповідне донарахування здійснено лише 12 листопада 2025 року, майже через п`ять місяців після встановленого законом строку. На її думку, подальше виправлення помилки не усуває факту порушення роботодавцем своїх обов`язків.

Стверджує, що саме неповна сплата ЄСВ стала підставою для відмови їй у призначенні державної соціальної допомоги, а подальше донарахування внеску не відновило її права на отримання виплат за попередній період та не компенсувало завданих збитків. Вважає доведеними наявність матеріальної шкоди у розмірі 33 019,64 грн та причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача і неотриманням соціальних виплат. Також посилається на презумпцію вини заподіювача шкоди та зазначає, що відповідач не довів наявності обставин, які перешкоджали своєчасній сплаті ЄСВ.

Щодо моральної шкоди вказує, що внаслідок дій роботодавця зазнала душевних страждань, була змушена докладати додаткових зусиль для забезпечення потреб дітей та захисту своїх прав, у зв`язку із чим вважає обґрунтованою вимогу про стягнення 10 000 грн моральної шкоди. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , є матір`ю трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження від 12.01.2012 серії НОМЕР_1 , від 12.04.2016 серії НОМЕР_2 , від 14.09.2017 серії НОМЕР_3 (а.с.6-7).

Наказом директора ТОВ "Архбудзем" від 11.04.2025 №25-к, ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта за основним місцем роботи з 14.04.2025, з оплатою праці згідно штатного розкладу (а.с.12).

Наказом директора ТОВ "Архбудзем" від 05.06.2025 №27-к, ОСОБА_1 звільнено з посади з 06.06.2025 за угодою сторін (а.с.13).

Згідно з довідкою №334 від 01.12.2025, виданої Департаментом соціальної політики Житомирської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні до 01.07.2025 та отримувала: з 01.02.2024 по 31.07.2024, з 01.09.2024 по 30.06.2025 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям; з 01.01.2024 по 30.06.2025 державну соціальну допомогу дітям померлого годувальника; з 01.12.2024 по 31.12.2024 одноразову грошову допомогу на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2024/2025 року "Тепла зима". Вищевказані допомоги позивач отримувала відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2024 №1341 "Деякі питання підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2024/25 року "Тепла зима" (а.с.8зв-9).

У листі Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради від 02.12.2025 №3203/вих, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 "Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України" та від 23.06.2025 №766 "Про реалізацію експериментального проекту щодо централізації механізму виплат деяких державних допомог", функції з призначення та виплати допомог з 01.07.2025 передано органам Пенсійного фонду України (а.с.8).

Листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 27.10.2025 № 35952-36546/Б-03/8-0600/25 позивача повідомлено, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, як особа, яка отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям. Розрахунок розміру допомоги проведено відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 з урахуванням Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №632. Згідно з підсистемою Єдина інформаційна система соціальної сфери ЄДРПОУ роботодавців позивача, якими не сплачено єдиний соціальний внесок, такі: 20405673; 20422430; 25306148; 43300177; 43735762 (а.с.11).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2025 №36160-34200/Б-02/8-0600/25, на заяву позивача від 01.09.2025 їй відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям по причині: "ЄСВ сплачено менше ніж за три місяці заявником або особою, що визначена членом сім`ї" (а.с.10).

Згідно з листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 14.11.2025 №489/Б/06-30-24-08, відповідно до Додатку Д1 Розрахунку, поданого ТОВ "Архбудзем" 20.06.2025 за реєстраційним номером 9179019816 за травень 2025 року, відображено відомості щодо перебування з ОСОБА_1 у трудових відносинах протягом 31 календарного дня, а також відображено нараховану заробітну плату у розмірі 5194,80 грн. Проте, не відображено суму різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою, чим порушено вимоги ч.5 ст.8 Закону №2464. На запит ГУ ДПС в Житомирській області щодо нарахування заробітної плати за травень 2025 року по працівнику ОСОБА_1 , роботодавцем було надано пояснення, що на даний час помилку виправлено, проведено донарахування єдиного внеску до мінімальної заробітної плати за даний період. Донарахований єдиний внесок відображено у Розрахунку за травень 2025 року, тип документу "уточнюючий", поданому 12.11.2025 за реєстраційний номером 9350653762. Що стосується надання пояснень в частині контролю за несплатою роботодавцем єдиного внеску, зауважено, що нарахований єдиний внесок вищевказаним роботодавцем було сплачено в повному розмірі. Станом на 12.11.2025 інформація стосовно порушення ТОВ "Архбудзем" вимог ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у травні 2025 року до ГУ ДПС не надходила (а.с.16-17).

Відповідно до довідок Ліцею №3 міста Житомира:

- ОСОБА_4 , учень 2-Г класу перебував на групі подовженого дня та отримував гаряче харчування (обіди) з 01.09 по 30.11.2025: у вересні -18 обідів, у жовтні - 15 обідів; у листопаді - 12 обідів.

- ОСОБА_2 , учениця 8-В класу за період навчання з 01.09. по 30.11.2025 відвідала днів: у вересні із 22 робочих днів відвідано 12 днів; у жовтні із 18 робочих днів відвідано 15 днів; у листопаді із 20 робочих днів відвідано 17 днів.

- ОСОБА_3 , учнем 4-А класу перебував на групі подовженого дня та отримував гаряче харчування (обіди) з 01.09. по 30.11.2025: у вересні із 22 робочих днів відвідано 18 днів; у жовтні із 18 робочих днів відвідано 14 днів; у листопаді із 20 робочих днів відвідано 17 днів (а.с.19-21).

Відповідно до довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, яка встановлена на період з 01.11.2025 по 30.04.2026 на дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою сукупності умов, необхідних для покладення на відповідача відповідальності за заподіяну майнову та моральну шкоду. Зокрема, суд установив, що ТОВ "Архбудзем" допустило помилку при нарахуванні ЄСВ за травень 2025 року, яку 12 листопада 2025 року виправило шляхом подання уточнюючого розрахунку, донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску та сплати відповідної суми в повному обсязі.

Водночас суд дійшов висновку, що позивачка не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що саме допущене ТОВ "Архбудзем" порушення спричинило неотримання нею заявлених соціальних виплат та понесення витрат на харчування дітей у загальному розмірі 33 019,64 грн, а відтак не довела наявності майнової шкоди у заявленому розмірі та безпосереднього причинного зв`язку між поведінкою відповідача і такою шкодою.

Щодо моральної шкоди суд зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження її заподіяння позивачці внаслідок поведінки відповідача та не доведено причинного зв`язку між допущеним відповідачем порушенням і заявленими позивачкою негативними наслідками немайнового характеру.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 945/1826/24 зазначено, що загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка завдала шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага.

У постановах Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 757/339/23, від 02 жовтня 2025 року у справі № 758/14624/21, від 22 січня 2026 року у справі №752/3888/24, від 03 лютого 2026 року у справі № 757/19441/22-ц зазначено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У справі, що переглядається, позивачка, заявляючи вимогу про стягнення матеріальної шкоди, посилалася на те відповідачем, як її роботодавцем, за травень 2025 року було сплачено не всю суму єдиного соціального внеску, що в подальшому мало фінансові наслідки для неї та її дітей, зокрема у вигляді втраченої допомоги малозабезпеченим сім`ям за вересень-жовтень 2025 року (9 245,04 грн), виплати "Тепла зима" (19 500,00 грн) та компенсації вартості шкільного харчування дітей (4 274,60 грн).

У справі, що переглядається, позивачка, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, посилалася на те, що відповідач як її роботодавець не сплатив у повному обсязі єдиний соціальний внесок за травень 2025 року, що, на її думку, спричинило для неї та її дітей негативні майнові наслідки у вигляді неотриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за вересень-жовтень 2025 року в розмірі 9 245,04 грн, виплати "Тепла зима" у розмірі 19 500,00 грн та компенсації вартості шкільного харчування дітей у розмірі 4 274,60 грн.

Разом із тим, факт несвоєчасного відображення роботодавцем у звітності суми єдиного внеску, навіть за умови встановлення відповідного порушення порядку його нарахування, не є достатньою правовою підставою для стягнення з роботодавця всіх заявлених позивачкою сум як збитків.

Для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування майнової шкоди позивачка повинна була довести не лише факт допущення роботодавцем порушення, а й те, що саме внаслідок цього порушення вона втратила конкретні грошові виплати, право на отримання яких у відповідному періоді вона мала, а також розмір таких виплат.

Як убачається з матеріалів справи, листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 29 жовтня 2025 року № 36160-34200/Б-02/8-0600/25 позивачку повідомлено про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за її заявою від 01 вересня 2025 року з підстави: "ЄСВ сплачено менше ніж за три місяці заявником або особою, що визначена членом сім`ї" (а.с.10).

Водночас із зазначеного листа не вбачається, що обставиною, яка унеможливила призначення допомоги, була саме невідповідність відомостей про сплату ЄСВ, пов`язана з діями ТОВ "Архбудзем".

Зокрема, у листі від 27 жовтня 2025 року № 35952-36546/Б-03/8-0600/25 наведено відомості про декількох роботодавців позивачки, щодо яких у відповідній інформаційній системі містилися відомості про несплату єдиного внеску, а саме за кодами ЄДРПОУ 20405673, 20422430, 25306148, 43300177, 43735762 (а.с.11).

За таких обставин факт неналежного відображення ТОВ "Архбудзем" відомостей про ЄСВ за травень 2025 року не дає підстав для висновку, що за відсутності цього порушення рішення про призначення позивачці державної соціальної допомоги було б позитивним, оскільки матеріали справи містять відомості й про інших роботодавців, щодо яких інформаційною системою зафіксовано несплату єдиного внеску.

Отже, наявні у матеріалах справи докази не дають підстав для беззаперечного висновку, що саме неповна сплата ТОВ "Архбудзем" єдиного соціального внеску за травень 2025 року була безпосередньою та визначальною причиною відмови у призначенні позивачці державної соціальної допомоги, а також що за умови належної сплати відповідачем ЄСВ така допомога була б їй призначена в обов`язковому порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги, що 12 листопада 2025 року ТОВ "Архбудзем" подало уточнюючий розрахунок за травень 2025 року, в якому було відображено донарахований єдиний внесок до мінімального розміру заробітної плати, та сплатило нарахований єдиний внесок у повному обсязі. Зазначені обставини підтверджені листом Головного управління ДПС у Житомирській області від 14 листопада 2025 року № 489/Б/06-30-24-08 (а.с16-17).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що виправлення роботодавцем допущеної помилки у листопаді 2025 року не спростовує того факту, що у первинно поданій звітності за травень 2025 року не було відображено суму різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою позивачці заробітною платою.

Разом із тим, встановлення такого факту не є достатнім для задоволення позову про відшкодування збитків, оскільки не підтверджує у належний та достатній спосіб, що саме через дії відповідача позивачка безповоротно втратила право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за вересень-жовтень 2025 року саме у заявленому розмірі - 9 245,04 грн.

Стосовно заявленої до стягнення суми 19 500,00 грн як неотриманої виплати "Тепла зима" колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у 2025 році позивачка відповідно до чинного на той час законодавства мала право на отримання такої виплати, зверталася за її призначенням та отримала відмову саме у зв`язку з відомостями про сплату ТОВ "Архбудзем" єдиного соціального внеску. Так само відсутні докази того, що за умови належного відображення та сплати відповідачем ЄСВ така виплата була б призначена та виплачена позивачці.

Довідка Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради від 01 грудня 2025 року підтверджує отримання позивачкою одноразової грошової допомоги на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2024/2025 року "Тепла зима" у грудні 2024 року (а.с.8зв.-9), однак не підтверджує право позивачки на отримання аналогічної виплати у 2025 році та її втрату внаслідок дій відповідача.

Так само надані позивачкою довідки закладу освіти (а.с.19-21) підтверджують відвідування її дітьми навчального закладу та організацію харчування у відповідні періоди, однак не підтверджують того, що позивачці було відмовлено у передбаченій законом компенсації вартості харчування саме через несплату або несвоєчасне відображення ЄСВ відповідачем, а також не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між діями ТОВ "Архбудзем" та витратами у розмірі 4 274,60 грн.

У розрізі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що заявлена нею матеріальна шкода у розмірі 33 019,64 грн є безпосереднім наслідком дій або бездіяльності ТОВ "Архбудзем".

Щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не довела наявності матеріальної шкоди у заявленому розмірі та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача і такою шкодою. Не доведено також факту заподіяння позивачці моральної шкоди внаслідок поведінки відповідача, а тому підстави для її відшкодування відсутні.

За такого суд першої інстанції повно та всебічно встановив на підставі правильно оцінених доказів обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив у справі, яка переглядається, законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає положенням матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з дотриманням вимог процесуального закону, а тому колегія суддів відповідно до статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді О.М. Галацевич

П.В. Миколайчук