Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №274/2551/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/2551/26 Головуючий у 1-й інст. Мороко С. В.

Номер провадження №33/4805/992/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Паламарчука Сергія Володимировича на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

встановила:

Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 06.04.2026 о 05 год. 47 хв. в м. Бердичеві по вул. Одеська, 40/1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом LEXUS ES 300H, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Паламарчук С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відеозапис є не безперервний. Відео з боді камери другого поліцейського в матеріалах справи взагалі відсутні. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи не відображають всіх обставин справи та не відповідають вимогам ст.130 КУпАП України, ст.266 КУпАП України.

В судове засідання Житомирського апеляційного суду 27.05.2026 ОСОБА_1 та адвокат Паламарчук С.В. не з`явилися, адвокат Паламарчук С.В. надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному.

В судове засідання на 10.06.2026 ОСОБА_1 та адвокат Паламарчук С.В. знову не з`явилися. Адвокат Паламарчук С.В. надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та бажання ОСОБА_1 бути присутнім під час судового розгляду особисто.

23.06.2026 ОСОБА_1 та адвокат Паламарчук С.В. знову не з`явилися. Адвокат Паламарчук С.В. надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та бажання ОСОБА_1 бути присутнім під час судового розгляду особисто.

06.07.2026 ОСОБА_1 та адвокат Паламарчук С.В. знову не з`явилися. Адвокат Паламарчук С.В. надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та бажання ОСОБА_1 бути присутнім під час судового розгляду особисто.

26.08.2026 ОСОБА_1 та адвокат Паламарчук С.В. знову не з`явилися. Адвокат Паламарчук С.В. надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та бажання ОСОБА_1 бути присутнім під час судового розгляду особисто.

26.08.2026 Житомирським апеляційним судом направлено лист адвокату Паламарчуку С.В. та ОСОБА_1 , що у разі наступної неявки в судове засідання апеляційна скарга буде розглянута за матеріалами справи.

01.09.2026 ОСОБА_1 та адвокат Паламарчук С.В. знову не з`явилися. Адвокат Паламарчук С.В. надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та бажання ОСОБА_1 бути присутнім під час судового розгляду особисто.

Крім того, про всі судові засідання ОСОБА_2 та захисник Паламарчук С.В. повідомлялися телефонограмами (а.с. 41, 49, 62, 68, 74).

За таких обставин суд апеляційної інстанції систематичну неявку ОСОБА_1 та адвоката Паламарчука С.В. розцінює як навмисне зловживання процесуальними правами та спробу штучно затягнути розгляд справи, а тому розглядає справу без участі особи та адвоката, оскільки їх явка не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №633225 від 06.04.2026, вбачається що 06.04.2026 о 05 год. 47 хв. в м. Бердичеві по вул. Одеська, 40/1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом LEXUS ES 300H, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633225 від 06.04.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що проходити огляд ОСОБА_1 відмовився;

- направленням від 06.04.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проходив;

- копією постанови від 06.04.2026 серії ЕНА № 6975394 Бердичівського РВП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та яка підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що стало підставою для зупинки працівниками поліції транспортного засобу під його керуванням;

- відеозаписом з автомобільного відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського, на яких зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.11.2013, протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, що підтверджується довідкою Бердичівського РВП.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З відеозапису події вбачається, що після зупинки транспортного засобу за порушення правил дорожнього руху (не вімкнув покажчик повороту), в ході розмови з водієм, поліцейським виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння, та о 05:50 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Поліцейський з ввімкненою камерою сів до службового автомобіля, а інший із ОСОБА_1 з 05:52 до 05:57 перебували поза автомобілем та поза камерою. О 05:57 вони сіли в службове авто та рушили до закладу охорони здоров`я. Дорогою ОСОБА_1 змінив своє рішення, попросив повернутись на місце зупинки та пройти огляд там. Повернувшись на місце зупинки транспортного засобу, поліцейський підготував прилад Драгер, проте ОСОБА_1 , поскаржившись на погане самопочуття та можливість втрати свідомості, вийшов із службового автомобіля та перебував поза камерою. О 06:20 після того, як ОСОБА_1 визнав полегшення, поліцейський повторно зазначив виявлені ознаки сп`яніння та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд. ОСОБА_1 сказав, що він не може прийняти рішення, йому потрібен час. Поліцейським роз`яснено процедуру проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 відповів, що потребує сил, не може прийняти рішення, йому потрібно трохи часу. О 06:23 поліцейський знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд, на що ОСОБА_1 вчергове посилається на погане самопочуття, о 06:25 просить надати йому трохи часу, о 06:27 розповідає, що він нічого не розуміє. О 06:27 поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 , що коли людина бажає спростувати підозри перебування в стані алкогольного сп`яніння, вона проходить огляд на місці зупинки транспортного засобу, або в лікарні, та о 06:28 знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на місці чи в лікарні, на що ОСОБА_1 каже поліцейським, що вони не можуть виявляти ознаки сп`яніння, огляд він може пройти завтра, а сьогодні - він не може. Після чого дії ОСОБА_1 були правильно розцінено поліцейськими як відмова від проходження огляду.

Впродовж усього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 своїх сумнівів в об`єктивності приладу "Драгер" не висловлював.

Слід звернути увагу, що на відеозаписі також зафіксовано, як о 06:31:40 поліцейський повідомив ОСОБА_1 про відсторонення від подальшого керування транспортним засобом. Однак, ОСОБА_1 , незважаючи на це та на своє, нібито, погане самопочуття, все-таки сів за кермо автомобіля та поїхав. О 06:34 поліцейські наздогнали автомобіль, який вже не рухався, проте водія в ньому не було. Така зухвалість додатково підтверджує свідоме нехтування особою встановленими правилами.

Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 ..

Слід зазначити, що законодавство не вимагає безперервної щосекундної фіксації кожного жесту поліцейського. На відеозаписі зафіксовано зупинку транспортного засобу, виявлення ознак сп`яніння та відмову їхати до лікарні, що є підтвердженням складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відмова водія від проходження огляду на місці або в медичному закладі, зафіксована на відео, сама по собі є складом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Якщо водій відмовився від огляду на місці і не виявив бажання їхати до лікарні (або відмовився від такої пропозиції), процедура вважається дотриманою.

Відеозаписом зафіксоване пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, який своєю поведінкою демонстрував відсутність бажання виконувати законні вимоги працівників поліції.

Сама по собі відсутність одного з відеозаписів не анулює інші наявні докази у справі.

Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності.

Законодавство не вимагає наявності двох однакових відеозаписів однієї події для підтвердження вини.

В матеріалах справи наявне відео, що чітко фіксує відмову ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, відсутність другого запису не спростовує факт належності та допустимості першого.

Наведені доводи апеляційної скарги захисника не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, та ст.266 КУпАП під час огляду ОСОБА_1 не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька