Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №163/949/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/949/25 Провадження №33/802/702/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Тарана О.П. та представника митниці Кунєвої З.Ю., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну захисника на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 55 840 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 43 копійок.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665.60 грн.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він як керівник ТОВ «АВТОАУДІ» під час митного оформлення товару «Автомобіль вантажний...» за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №22UA205140086781U7 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в загальній сумі 55 840,43 гривень шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей щодо країни походження товарів та надав з цією метою митному органу сертифікат з перевезення товару EUR.1 PL/MF/AR 0595984, що містить такі відомості, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

В поданій апеляційній скарзі захисник Таран О.П. вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 03.06.2026 шляхом отримання дзвінка від представника митниці, щодо добровільності сплати штрафу. Крім того, копію оскаржуваної постанови представник Павлюка О.В. отримав 04.06.2026. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому з об`єктивних причин він не міг з`явитися до суду. Вказує на те, що Волинською митницею не доведено вчинення ОСОБА_1 умисних дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів. Посилається на те, що місцевим судом не досліджувались сертифікати, при цьому суд обмежився виключно листом уповноваженого органу Республіки Польща. Також зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу які б підтверджували факт підробки вказаних сертифікатів. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України закрити у зв`язку із відсутністю складу та події правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Таран О.П., який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді, або зменшити розмір накладеного на Павлюка О.В. штрафу, представника митниці, яка заперечувала апеляційну скаргу і просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин є слушними та обґрунтованими, а тому строк на апеляційне оскарження постанови судді щодо ОСОБА_1 підлягає поновленню, так як він пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України, вказаних вимог закону дотримався.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них відповідну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Як встановлено суддею, факт ввезення на митну територію України товару «Автомобіль вантажний…..» від компанії «AUTOKEILA OU» (Естонія) в адресу ТОВ «АВТОАУДІ» і випуск його у вільний обіг підтверджується доданою до протоколу митною декларацією типу ІМ40ДЕ №22UA205140086781U7.

Так, за вказаною декларацією декларування товарів здійснював ОСОБА_1 , який одночасно у період подання цієї декларацій був керівником отримувача товару ТОВ «АВТОАУДІ», що доводиться обліковою карткою суб`єкта ЗЕД та витягом з ІКС «Податковий блок».

Крім того, у графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товарів за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), при цьому преференція заявлена на підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 PL/MF/AR 0595984.

Вказані обставини в поданій апеляційній скарзі захисником не оспорюються.

Так, на запит Держмитслужби уповноваженим органом Республіки Польща надіслано лист №2401-ІОА.4331.1.2025.КК від 22.01.2025, згідно якого сертифікати з перевезення EUR.1 у тому числі сертифікат PL/MF/AR 0595984, не були видані та легалізовані Польською Податковою Адміністрацією - Митно-податковою інспекцією в Катовіце (митне відділення Славкув).

У зв`язку з надходженням вказаної відповіді, митним органом встановлено, що товар зазначений у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 PL/MF/AR 0595984 не має преференційного походження, а різниця митних платежів, які мали б бути сплачені під час митного оформлення за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №22UA205140086781U7 становить 55 840,43 гривень, з яких мито: 46 533,69 грн; ПДВ: 9 306,74 грн..

Згідно із ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З диспозиції ст.485 МК України вбачається, що відповідальність особи за даною нормою закону, настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Суддя обґрунтовано визнав відповідь митних органів Республіки Польща такою, яка отримана у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, складеним і виданим службовою особою від імені органу державної влади іноземної держави, який посвідчує обставини, що мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом у справі в розумінні ст.495 МК України.

Крім того, у зв`язку з вказаними обставинами Волинською митницею було проведено документальну невиїзну перевірку, згідно акту вказаної перевірки № 90/25/19-02 від 07.07.2025 встановлено порушення ТОВ «АВТОАУДІ» під час декларування товару «Автомобіль вантажний...» за аналізованою у цій справі митною декларацією вимог: частини першої статті 15 Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження та частини восьмої статті 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 55 840,43 гривень.

На підставі доказів того, що саме отримувач товару - ТОВ «АВТОАУДІ» був заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із застосуванням тарифної преференції на підставі сертифікату перевезення товару EUR.1, оскільки використання такого сертифікату безпосередньо впливає на розмір митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товару, суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, а тому в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.485 МК України.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Є безпідставними доводи сторони захисту про те, що матеріали справи не містять доказів які б підтверджували факт підробки сертифіката, оскільки митним органом ОСОБА_1 не ставиться в провину підроблення сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Враховуючи сукупність вищенаведених доказів у даній справі, слід прийти до переконання, що суддя обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Разом з тим, є слушними доводи сторони захисту щодо безпідставного накладення на ОСОБА_1 стягнення, у вигляді штрафу в розмірі100 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Положення зазначеної статті відображає принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Проте, при накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинене адміністративне правопорушення суддя не в повній мірі дотримався вимог ст.33 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.485 МК України, дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Призначивши вид стягнення, передбачене ст.485 КУпАП, суддя належним чином не обґрунтував прийняте рішення, а врахував лише характер вчиненого правопорушення. Проте, суддя не врахував дані про особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, зокрема перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що стверджується відповідною довідкою (а.с.116).

Під час апеляційного розгляду захисник вказував, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а штраф у розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів є непомірним для ОСОБА_1 , а тому просив призначити штраф у розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Обставини, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлені.

Також апеляційним судом береться до уваги та обставина, що адміністративне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 вчинено в 2022 році.

З огляду на наведене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наведені дані про особу порушника та обставини, що пом`якшують його відповідальність, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що є достатні підстави для зміни постанови судді в частині накладення стягнення за вчинене адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Тарану О.П. строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ..

Апеляційну скаргу захисника – задовольнити частково.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення – змінити.

Зменшити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу до 50% несплаченої суми митних платежів, що становить 27920 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 26 копійок.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов