Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №170/425/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/425/26 Провадження №33/802/843/26 Головуючий у 1 інстанції:Матвійчук С. П.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Кривошея А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кривошея А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 27 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01 липня 2026 року, о 06 годині 19 хвилин, в сел. Шацьк по вул. Степана Бандери, Ковельського району, Волинської області, керував автомобілем Volkswagen Jetta, н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В поданій апеляційній скарзі захисник не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з її незаконністю, оскільки жодної законної причини для зупинки автомобіля ОСОБА_1 не було, огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушеннями, що ставить під сумнів належність та допустимість доказів у справі. Суд першої інстанції об`єктивно та всебічно наявні в матеріалах справи докази не дослідив, а тому висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, є необґрунтованим. Крім того, суд безпідставно відхилив висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.07.2026 року, яким встановлено відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, захисник Кривошей А.М. не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності його довірителя, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд за його відсутності, відповідно до вимог ст. 268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Кривошея А.М., який апеляційну скаргу підтримав, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707515 від 01.07.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме приладу Алкофор 507 у якому зазначений результат 0.44 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис у акті;

- тестом № 00529 приладу Алкофор 507 № IUN3F0109 – результат 0.44 проміле; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Шацька лікарня Шацької селищної ради» від 01.07.2026 року, з якого також вбачається, що у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, однак від огляду у медичному закладі водій відмовився;

- зобов`язанням ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом протягом 24 годин від 01.07.2026 року власноручно підписаним останнім;

- відеозаписами з нагрудної бодікамери поліцейського, на яких зафіксовано те, що ОСОБА_1 керував зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення автомобілем та був згідний з результатом його огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням приладу Алкофор 507.

Апеляційним судом не здобуто відомостей, які можуть слугувати підставою не довіряти наведеним доказам, оскільки судом першої інстанції вжито усіх заходів для встановлення доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом під час спілкування з працівниками поліції, після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння як водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою спеціального приладу Алкофор 507 (результат огляду 0.44 проміле), оскільки із встановленим результатом огляду був згідний, тому неодноразово відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Цілком голослівними є покликання захисника, що його підзахисний не був згідний з результатом проведеного огляду на місці зупинки та йому не пропонували працівники поліції проїхати в медичний заклад, оскільки зазначені обставини повністю спростовуються дослідженим відеозаписом з бодікамер працівників поліції.

Разом з тим усі складені та зазначені вище документи стосовно ОСОБА_1 були йому зачитані, вручені їх копії та роз`яснено його права і факт складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд, ознайомившись із долученим до матеріалів справи відеозаписом, наявними у матеріалах справи доказами, вважає наведені захисником доводи щодо недоведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст 130 КпАП України не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами.

Позицію сторони захисту про те, що огляду на стан сп`яніння підлягають лише водії, транспортні засоби під керуванням яких були безпосередньо зупинені поліцейськими за порушення Правил дорожнього руху суд визнає хибною. Оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають усі водії, щодо яких є докази керування ними транспортними засобами із ознаками певного виду сп`яніння, до яких, згідно із матеріалами справи, відноситься і ОСОБА_1 .

Слід зауважити, що дії працівників поліції щодо зупинки транспортних засобів під час воєнного стану носять превентивний характер, що відповідає вимогам ст.31 ЗУ «Про національну поліцію».

Апеляційний суд вважає, що підстави зупинки та факт зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винність чи не винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки наявність підстав для зупинки транспортного засобу не підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

Щодо посилання захисника на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.07.2026 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 01.07.2026 року не перебував у стані алкогольного сп`яніння, слід зазначити про наступне.

Частиною 4 ст.266 КпАП України передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливомлікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст.266 КпАП України).

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Розділом ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» врегульовано порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, та передбачено наступне:

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Судом першої інстанції правильно констатовано у своєму рішенні, що надано лише копію згаданого висновку лікаря КНП «Шацька лікарня Шацької селищної ради» від 01.07.2026 року, попри те що особі, яка проходить огляд вручається примірник такого висновку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, без обов`язкової присутності поліцейського, у зв`язку з чим вказаний огляд не може вважатися дійсним, а тому долучені до справи дані вказаного вище висновку лікаря, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, з огляду на їх отримання з порушенням вимог ст. 266 КпАП України, не можуть визнаватись доказами та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Разом з тим, слід зауважити, що на час документування правопорушення ОСОБА_1 беззаперечно був згідний з результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння, розумів обставини вчиненого правопорушення, вказував про вживання алкоголю напередодні ввечері та просив не складати стосовно нього протокол, тим більше не вказував про бажання пройти огляд самостійно.

Апеляційний суд зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів на спростування встановлення за допомогою спеціального приладу Алкофор 507 01.07.2026 року о 06 год. 23 хв. факту керування автомобілем ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння суду не надано, а доводи сторони захисту з цього приводу є непідтвердженими.

Аналізуючи наведене вище та належність, допустимість наявних у справі доказів апеляційний суд вважає доведеним вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Поміж тим, суд апеляційної інстанції враховує, окрім іншого, й положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Разом з тим, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Кривошея Анатолія Миколайовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 27 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук