Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №950/2454/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2454/26

Номер провадження 3/950/1016/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Чхайло О. В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1

за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До суду одночасно надійшли дві справи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, а саме справи № 950/2454/26 (провадження № 3/950/1016/26) та № 950/2455/26 (провадження № 3/950/1017/26).

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 734987 від 02.08.2026 ОСОБА_2 звинувачується в наступному: «01.08.2026 о 21:00 м. Лебедин вул. Т.Шевченка, 12 01.08.2026 о 21:00 год. в Сумському районі с. Гірки водій ОСОБА_2 керував автомобілем Шкода Октавія д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія пройшовши медичний огляд за допомогою Драгера 6820 позитивно 1,86 проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР».

Крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 734967 від 02.08.2026 ОСОБА_2 звинувачується в тому, що він 01.08.2026 о 21:00 год. в с. Гірки, біля ставу керував автомобілем Шкода Октавія д.н. НОМЕР_1 та, припаркувавшись, не вжив всіх заходів для запобігання його самовільному руху. Здійснив наїзд на автомобіль, який був припаркований марки Фольксваген Тоуран д.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порішив п. 15.12 ПДР

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи те, що справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП розглядаються судом одночасно, керуючись ст. 36 КУпАП, вважаю необхідним об`єднати їх в одне провадження, присвоївши справі № 950/2454/26 (провадження № 3/950/1016/26).

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину стосовно факту перебування 01.08.2026 за кермом автомобіля в стані сп`яніння не визнав та пояснив, що в той день він дійсно знаходився в с. Гірки на відпочинку разом з знайомими, під час чого вживав спиртні напої та наміру сідати за кермо до наступного дня не мав. В цей час його автомобіль самовільно покотився та здійснив наїзд на інший транспортний засіб, який був припаркований поруч. У зв`язку з зазначеною подією були викликані працівники поліції, які склали відносно нього матеріали за вчинення ДТП та за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, хоча він в момент самовільного руху за кермом автомобіля не знаходився. Тому свою вину за ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає. Щодо вчиненого порушення за ст. 124 КУпАП, обставини справи та наявні у ній докази не оспорює.

Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом є завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Ухвалюючи рішення, суд вважає, що досліджені судом докази не доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке ставиться йому в вину.

Так, в матеріалах справи мається протокол, складений щодо останнього, з якого встановлено, що 01.08.2026 о 21:00 в с. Гірки Сумського району, Сумської області ОСОБА_2 керував автомобілем Шкода Октавія д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п 2.9 а Правил дорожнього руху.

Однак, суд не може погодитися з вказаним звинуваченням та при прийнятті рішення враховує таке.

Згідно з п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність водія транспортного засобу за порушення зазначених вимог правил дорожнього руху установлена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП є спеціальний суб`єкт - водій транспортного засобу або інша особа, яка керувала транспортним засобом чи судном у стані сп`яніння або відмовилася від огляду.

Тобто, особа повинна саме керувати транспортним засобом – виконувати функції водія в розумінні визначення, наведеного в Правилах дорожнього руху

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

У постанові від 20.02.2019, справа №404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд дійшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а(2а/204/27/17) відповідальності за порушення ПДР підлягає виключно водій, а не особа, яка навіть сидить за кермом.

На підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 перебував за кермом під час руху транспортного засобу суду надано протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 734987 від 02.08.2026.

В той же час ОСОБА_2 свою вину за ч. 1 ст. 130 КУпАП заперечив та пояснив, що в той день він дійсно вживав спиртне, але уже після того як автомобіль припаркував та залишив його до наступного ранку. В той день більше за кермо не сідав.

Дослідженням іншого протоколу, складеного на ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а також пояснень учасників ДТП, яка сталася 01.08.2026 о 21:00 год. в с. Гірки, встановлено, що поліцейські прибули на місце уже після того як сталася дана пригода.

Суть порушення (за ст. 124 КУпАП) полягає у тому, що ОСОБА_2 припаркувавшись, не вжив всіх заходів для запобігання самовільному руху свого транспортного засобу, який здійснив наїзд на автомобіль, що був припаркований поруч, чим порушено вимоги п. 15.12 ПДР, якою установлено: «Водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху».

З наведено слідує висновок, що автомобіль ОСОБА_2 здійснив рух самовільно, а не під його керуванням.

Таким чином, не є доведеним належними, достатніми та беззаперечними доказами, що останній того дня перебував за кермом і тим самим виконував функції водія та був зупинений під час цього працівниками поліції.

Інші докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 надані не були і матеріали справи їх не містять.

Сам же протокол про адміністративне правопорушення не може бути тим беззаперечним доказом, оскільки викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у органу, який розглядає матеріали справи.

В той же час обов`язок щодо збирання та доведення доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).

Особа, яка притягається до відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до статті 62 Конституції України та практики Верховного Суду, вина особи має доводитися доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Зважаючи на викладене, суд доходе висновку, що у даному разі ОСОБА_2 не є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки виконання ним обов`язків водія в ході судового розгляду доведено не було.

Протилежний же висновок ґрунтувався б виключно на припущеннях, які в основу свого рішення суд покласти не може.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відзначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає необхідним провадження у ній, в частині звинувачень за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі ст. 247 КУпАП, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не є доведеною.

Щодо звинувачень ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 15.12 ПДР, за, що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, то в цій частині всі фактичні обставини справи ним визнаються повністю та не оспорюються.

Тому суд визнає ОСОБА_2 винуватим за ст. 124 КУпАП та при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і вважає необхідним накласти на останнього стягнення у виді адміністративного штрафу в межах санкції, встановленої за дане правопорушення.

За правилами ст. 40-1 КУпАП з порушника підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. ст. 9, 247, 245, 251, 252, 280 КУпАП;

У Х В А Л И В :

Справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єднати в одну, присвоївши їй № 950/2454/26 (провадження № 3/950/1016/26).

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Адміністративний штраф стягнути за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок UA628999980313090149000018001, код класифікації доходів бюджету 21081300, отримувач ГУК Сум. обл./Сумська обл./21081300, код ЄДРПОУ 37970404, найменування коду класифікації доходів бюджету - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Сумського апеляційного суду скарги через Лебединський районний суд Сумської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання три місяці з дня її винесення.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк з нього стягується подвійний розмір штрафу в розмірір 1700 грн..

Суддя: Олександр ЧХАЙЛО