Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №592/8634/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/8634/26

Провадження №2/592/2672/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев`язки К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства,

У С Т А Н О В И В:

Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд визнати своє – ОСОБА_1 , батьківство, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, відносно дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в Федеративній Республіці Німеччини, громадянина України.

В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачкою ОСОБА_2 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з 2023 року і спільно ведуть господарство, планують майбутнє, стосунки мають стабільний характер. Внаслідок цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_3 у Федеративній Республіці Німеччини у них народився син – ОСОБА_4 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2024 року по справі №361/5549/24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний. Згідно з ч.2 ст.122 Сімейного кодексу України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним походить від подружжя. У зв`язку з цим, батьком дитини у свідоцтві про народження НОМЕР_1 виданого відповідним компетентним органом ФРН, вказаний ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, але представник позивача - адвокат Семенових О.С. надала заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності сторони позивача, позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов визнав в повному обсязі.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Процесуальні дії.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.05.2026 року залишено без руху позовну заяву та запропоновано усунути недоліки протягом десяти днів з дня отримання вручення ухвали про залишення без руху.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі і призначено підготовче судове засідання на 25 червня 2026 року. 25 червня 2026 року закрите підготовче провадження і призначено судове засідання для розгляду справи на 19 серпня 2026 року.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває з відповідачкою ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 2023 року і спільно ведуть господарство, планують майбутнє, стосунки мають стабільний характер. Внаслідок цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_3 у Федеративній Республіці Німеччини у них народився син – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданого відповідним компетентним органом ФРН.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2024 року по справі №361/5549/24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний.

У зв`язку з тим, що дитина – ОСОБА_4 народився до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, батьком дитини у свідоцтві про народження НОМЕР_1 виданого відповідним компетентним органом ФРН, вказаний ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч.2 ст. 122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним походить від подружжя.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері і батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п.9 вищевказаної постанови).

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі №373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Тлумачення норм ст.130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України). Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Положеннями ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВР№789-XIIвід 27.02.1991року встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст. 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15.04.2021, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.02.2021 у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Отже, підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 642/6007/16 зроблено правовий висновок про те, що доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можна будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертиз.

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №382/2559/15-ц зауважено, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

Відповідно до Експертного висновку DT14766 щодо дослідження батьківства від 03.02.2026 року ОСОБА_1 є батьком обстеженої дитини ОСОБА_5 в рамках проведеного дослідження, складає, 99, 999997 %.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Факт батьківства ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується експертним висновком молекулярно-генетичного дослідження для подання до суду № DT14766 від 03.02.2026 року.

Сумнівів у правильності висновку дослідження не встановлено, доказів того, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи немає.

Негативних наслідків для дитини у випадку визнання позивача його батьком, судом не встановлено.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2,3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, з урахуванням наявності вищевказаного аналізу ДНК, який вказує на батьківство саме відповідача, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, та вважає можливим, визнати батьківство ОСОБА_1 відносно дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в Федеративній Республіці Німеччина.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідачі - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 31 серпня 2026 року.

Суддя Галина КОРОЛЬОВА