Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №447/2418/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1692/26

Справа №447/2418/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

27.08.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

про розірвання шлюбу,

за участю:

позивач: не з`явилась;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 20.05.2022 Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №49.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.08.2026.

В судове засідання 03.08.2026 зявився представник позивачки. Відповідач в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду спарви повідомлявся належним чином, згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду про відкриття провадження у спарві та копію позовної заяви із додатками, він отримав 21.07.2026.

Судове засідання 03.08.2026 за участю представника позивачки, ОСОБА_3 , було відкладено у зв`язку із повторним викликом відповідача на 27.08.2026.

В судове засідання, призначене на 27.08.2026, учасники справи не з`явилися. Представник позивачки подав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та в разі неявки відповідача проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідач причин неявки не повідомив, поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу судову повістку про виклик до суду на 27.08.2026, повернулось без вручення адресату з відміткою «відмова».

Відповідно до положень ст.128 ЦПК України, законодавець визначив, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Днем вручення судової повістки є зокрема: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, оскільки судові повістки про виклик до суду направлялись відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, копію ухвали суду про відкриття провадження у спарві та копію позовної заяви із додатками, він отримав, а від отримання судової повістки про виклик до суду на 27.08.2026, відповідач відмовився, останній вважається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, судовий виклик відповідача в судове засідання додатково здійснювався шляхом направлення смс-повістки на номер мобільного телефону, зазначений в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано 20.05.2022 Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.05.2022 року.

Зазначає, що причиною звернення в суд із заявою про розірвання шлюбу є фактичний розпад сім`ї внаслідок психологічної несумісності з відповідачем характерів і поглядів на життя, відсутності взаєморозуміння та неможливості спільного проживання. Вказала, що після реєстрації шлюбу не проживали з відповідачем як одна сім`я, оскільки позивачка навчалась в м. Києві, де і проживала, а відповідач на той час був військовослужбовцем-контрактником.

Вважає, що примирення і збереження сім`ї є неможливим та суперечитиме її інтересам з огляду на те, що шлюб має суто формальний характер: подружні стосунки між ними припинено, спільного господарства та побуту не ведуть, спільного бюджету не мають. Крім того, зазначила, що відповідач проживає у фактичному шлюбі з іншою жінкою. Відповідач не бажає розірвати шлюб в органах РАЦСу, тому звернулася в суду з позовом про розірвання такого. Зазначила, що спільних дітей від шлюбу немає, питання поділу майна, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, не заявляється.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив не подав.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб 20.05.2022 Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Після реєстрації шлюбу, чоловік обрав прізвище « ОСОБА_4 », дружина - « ОСОБА_5 ».

Позивачка вважає, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припинились та спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, тому звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу розірвання укладеного між ними шлюбу, які врегульовано положеннями Сімейного кодексу України.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України, встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я створюється зокрема на підставі шлюбу.

Частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до положень частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Статтею 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначено статтею 112 Сімейного кодексу України.

Зокрема, законодавцем визначено, що при вирішенні такого спору, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сімейне життя у сторін не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами. Сторони спільно спільного господарства та побуту не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.

Позивачка просить суд розірвати укладений між нею та відповідачем шлюб, посилаючись на те, що такий носить формальний характер, спільне проживання однією сім`єю є неможливим через різні характери та погляди на сімейне життя, відсутність взаєморозуміння. Вважає, що подальше спільне життя із відповідачем суперечить її інтересам.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, свою позицію щодо розірвання шлюбу не надав суду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, суд вважає, що сім`я розпалася остаточно і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати.

Майнового спору та спору щодо визначення місця проживання дитини сторони не мають.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч.2ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; згідно з абз.2 ч.3ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328грн.

Згідно пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.

Таким чином, позивачка при поданні позову до суду повинна була сплатити судовий збір в сумі 1331,20грн.

Як встановлено судом, згідно долученої до позовної заяви квитанції від 30.06.2026 №22 позивачкою при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1331,50грн, тобто позивачкою зайво сплачено судовий збір у розмірі 0,30грн.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до пп.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, слід стягнути з відповідача на користь позивачки, сплачений нею судовий збір в сумі 1331,20грн.

Керуючись ст.ст.10-13,76-81,141,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 20.05.2022 Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №49.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмір 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Роман ДЖУС