Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №462/4861/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4861/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої-судді Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Свеа фінанс» в інтересах якого діє представник Паладич А. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1749378 від 06.09.2024 в розмірі 31 229,97 грн, з яких: 9 999,97 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16 300,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 000,00 – сума пені, а також стягнути заборгованість за кредитним договором №1830167 від 13.09.2024 в розмірі 13 424,99 грн, з яких: 2 499,99 – сума заборгованості за сумою кредиту, 6 275,00 – сума заборгованості по відсотках, 4 650,00 – сума пені, штрафу, та судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 06.09.2024 було укладено кредитний договір № 1749378, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів із процентною ставкою: стандартна процентна ставка - 1 % в день, яка застосовується протягом строку кредиту. Відповідачу були перераховані вказані грошові кошти, що підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек”. В подальшому, 31.05.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1749378 від 06.09.2024. ТОВ “Селфі кредит” свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складається з 31 229,97 грн, з яких: 9 999,97 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16 300,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 000,00 – сума пені.

Окрім того, між ТОВ “Слон кредит” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1830167 від 13.09.2024, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 360 днів з стандартною процентною ставкою – 1,00% в день. Відповідачу були перераховані вказані грошові кошти, що підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек”. 27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.20-17/25 від 27.06.2025, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1830167 від 13.09.2024. ТОВ “Слон кредит” свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складається 13 424,99 грн, з яких: 2 499,99 – сума заборгованості за сумою кредиту, 6 275,00 – сума заборгованості по відсотках, 4 650,00 – сума пені, штрафу.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Свеа фінанс» просить суд стягнути із ОСОБА_1 загальну суму заборгованості у розмірі 44 724,96 грн. за кредитними договорами №1749378 та №1830167 та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львові від 08.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін. Відповідачу визначенл 15-денний строк для подання відзиву.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд вказаної справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 скеровувалась рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвала про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причин невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

З наведеного вище випливає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідачем 06.09.2024 було заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту, у відповідь на яку ТОВ “Селфі кредит” направив відповідачу оферту щодо укладення договору №1749378. Ознайомившись з такою, ОСОБА_1 виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Т967 у відповідному розділі ІТС ТОВ “Селфі Кредит”.

06.09.2024 між ТОВ « СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1749378, відповідно до умов якого споживачу надано кредит у розмірі розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів із процентною ставкою: стандартна процентна ставка - 1 % в день, яка застосовується протягом строку кредиту(а.с. 9 – 17 зворот).

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що відповідачем 13.09.2024 було заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту, у відповідь на яку ТОВ “СЛОН Кредит” направив відповідачу оферту щодо укладення договору №1830167. Ознайомившись з такою, ОСОБА_1 виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Х651 у відповідному розділі ІТС ТОВ “СЛОН Кредит”.

13.09.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1830167, відповідно до умов якого споживачу надано кредит у розмірі розмірі 2 500,00 грн строком на 360 днів із процентною ставкою: стандартна процентна ставка - 1 % в день, яка застосовується протягом строку кредиту(а.с. 28-42).

Позичальник ідентифікується з допомогою системи BankID НБУ. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором 13.09.2024 о 23:16 год, що є висвітлено в довідці про ідентифікацію за одноразовим підписом Х651.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції, визначені Закон України «Про електронну комерцію».

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

Таким чином, укладення між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 06.09.2024 кредитного договору № 1749378 та між ТОВ “Слон кредит” та ОСОБА_1 13.09.2024 кредитного договору № 1830167 узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек» № 20250404-4003 від 04.04.2025 на суму перерахування 10 000,00 грн 06.09.2024 о 16:21 год, а також копією листа ТОВ «Пейтек» №20250708-2160 від 08.07.2025 про перерахування коштів у розмірі 2 500,00 грн 13.09.2024 о 23:17 год(а.с.21, 45)

Згідно із розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 1749378 від 06.09.2024 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 31 229,97 грн, з яких: 9 999,97 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16 300,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 000,00 – сума пені (а.с.18-20)

Також суд звертає увагу, що матеріали справи містять докази здійснення часткового погашення відповідачем суми заборгованості, а саме відповідач періодично вносив суму коштів на погашення боргу, що також підтверджує факт визнання ним наявних кредитних зобов`язань перед ТОВ «Селфі кредит».

Згідно із розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 1830167 від 13.09.2024 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 13 424,99 грн, з яких: 2 499,99 – сума заборгованості за сумою кредиту, 6 275,00 – сума заборгованості по відсотках, 4 650,00 – сума пені, штрафу (а.с. 42 зворот - 44 зворот)

Також суд звертає увагу, що матеріали справи містять докази здійснення часткового погашення відповідачем суми заборгованості, а саме відповідач періодично вносив суму коштів на погашення боргу, що також підтверджує факт визнання ним наявних кредитних зобов`язань перед ТОВ «СЛОН кредит».

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов?язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов?язань не допускається.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання.

Стаття 1049 ЦК України зобов?язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Так, судом встановлено, що 31.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-06/25, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1749378 від 06.09.2024.

Також судом встановлено, що 27.06.2025 між ТОВ «Слон КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.20-17/25 від 27.06.2025, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1830167 від 13.09.2024.

Суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості, оскільки будь-яких доказів чи власних розрахунків на спростування таких відповідачем не надано. Дана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 суд виклав позицію щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

При цьому, за змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, оскільки у період з 24.02.2022 року по час ухвалення рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан, а відтак, відповідно до п.18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України, відповідач звільнений від сплати неустойки (штрафу), суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відтак суд приходить до переконання, що з відповідача підлягає стягненню загальна сума заборгованості в розмірі 35 074,96 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме суму 2 087,95 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1749378 у розмірі 26 299 (двадцять шість тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень 97 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1830167 у розмірі 8 774 (вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 99 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) гривень 95 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Свеа Фінанс”, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення у справі № 462/4861/26

Суддя: Б.М.Гедз