Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №943/408/26 — Буський районний суд Львівської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/408/26

Провадження №3-в/943/10/2026

01 вересня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

постановою судді Буського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, яка постановою Львівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року, - залишена без змін.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами згаданої постанови Буського районного суду Львівської області від 21.04.2026 року в зв`язку з істотними обставинами, які існували на момент розгляду справи, однак отримали документальне підтвердження після ухвалення постанови (нововиявленими обставинами), оскільки цим судовим рішенням був встановлений факт перебування його у стані наркотичного сп`яніння, а натомість його стан наркотичного та будь-якого сп`яніння або перебування під дією лікарських засобів що знижують швидкість реакції щодо ОСОБА_1 встановлений не був. При цьому, на момент ухвалення вищевказаної постанови суду ця обставина не була досліджена із використанням відповідних медичних направлень або експертиз, а заявник у свою чергу не знав та не усвідомлював у той момент, що саме могло стати причиною того стану в якому він перебував під час подій 27.02.2026 року, так як був впевнений що саме підвищення артеріального тиску або можливі побічні реакції від прийому (селективних блокаторів В-адренорецепторів) лікарського засобу «НЕВІБАЛОЛ», що йому призначені лікарем постійно тобто пожиттєво (що згідно інструкції не мають вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами). Тобто на той момент заявник мав лише припущення і не міг фактично знати та пояснити точну причину стану його організму і чим він був викликаний, так як опинився в такій ситуації і при таких обставинах вперше, хоча має більше двадцяти років безаварійного досвіду в керуванні автомобілем і за весь цей величезний на його думку час мав лише декілька незначних порушень ПДР, що нехарактерно водію, який кожного дня проїжджає мінімум 100-150 кілометрів лише в межах міста Києва у виробничих справах та невраховуючи відрядження до прифронтових зон, що за останні п`ять років стали досить частими. Крім того, заявник ОСОБА_1 покликається на те, що після ухвалення постанови Буського районного суду від 21 квітня 2026 року, він, усвідомивши значення питання про фізіологічну можливість сечовиділення, пройшов відповідне медичне обстеження у профільного лікаря, за результатами якого 25 травня 2026 року були отримані медичні документи, які сторона захисту надалі пов`язувала з наявністю хронічного (фіброзного) простатиту, нейрогенного сечового міхура та фізіологічною неспроможністю надати необхідну кількість сечі. Якщо наявні захворювання не могли впливати на фізіологічну можливість заявника надати необхідний обсяг сечі 27 лютого 2026 року - це може і повинно бути встановлено на підставі належних медичних відомостей. Натомість, Львівський апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що ОСОБА_1 не надав доказів відповідних медичних протипоказань щодо цього. Навпаки, одразу після їх отримання відповідні медичні документи були подані до Львівського апеляційного суду разом із письмовим обґрунтуванням їх значення для справи його захисником Сімутіним Р.В., де зазначені відомості з хронічним простатитом, нейрогенним сечовим міхуром та заявленою фізіологічною неспроможністю надати необхідну кількість сечі під час події 27 лютого 2026 року. Таким чином, виникла об`єктивна суперечність між фактом подання відповідних медичних документів та висновком судового рішення про їх відсутність. Проте, на думку заявника, апеляційний суд не надав належної правової оцінки вищевказаним медичним документам, а тому заявник вважає, що встановлена ним істотна фактична обставина підлягає оцінці саме в межах процедури перегляду постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що постановою суду його притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. Їх значення полягає у можливості встановити причину поведінки, яка була зафіксована ще в день події та яку суди згодом розцінили як фактичну відмову від проходження огляду. Однак, сукупність медичних документів, на переконання заявника, є достатньою для того, щоб питання про наявність саме відмови від проходження огляду було перевірено не шляхом припущення, а дослідженням доказів. Відтак, заявник ОСОБА_1 просить: прийняти цю заяву до розгляду та надати правову оцінку викладеним у ній істотним обставинам, які стосуються встановлення факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду 27 лютого 2026 року; дослідити долучені медичні документи у взаємозв`язку з відеозаписами події та іншими матеріалами справи №943/408/26 щодо їх значення для встановлення фізіологічної можливості заявника надати необхідний обсяг біологічного матеріалу; витребувати у КНП «Буська центральна районна лікарня» належним чином засвідчену копію Акта медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, складеного 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 , на підставі якого був складений Висновок №20 від 27 лютого 2026 року; у разі відсутності зазначеного Акта - витребувати від закладу охорони здоров`я офіційну інформацію про причини його відсутності та про документальну підставу складання Висновку №20 від 27 лютого 2026 року. За результатами розгляду цієї заяви, у разі встановлення правових підстав для перегляду постанови, заявник просив переглянути постанову Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року в справі №943/408/26 із урахуванням встановлених обставин та прийняти рішення відповідно до закону. У разі якщо суд дійде висновку про відсутність передбаченого КУпАП процесуального механізму такого перегляду, заявник просить викласти у процесуальному рішенні мотиви такого висновку та надати оцінку поставленому в заяві питанню щодо можливості судового захисту за істотних обставин, які отримали документальне підтвердження після ухвалення постанови судом першої інстанції.

Дослідивши матеріали поданої заяви та додані до неї матеріали, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення визначаються саме положеннями КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Так, чинним законодавством України про адміністративні правопорушення перегляд постанов за нововиявленими обставинами не передбачений.

Разом із тим, відповідно до положень статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. В разі такого оскарження постанова судді набирає законної сили негайно після винесення постанови апеляційним судом, яка є остаточною й оскарженню не підлягає.

Тобто, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена лише в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, чим заявник ОСОБА_1 скористався, оскарживши постанову Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, який своєю постановою від 24.06.2026 року залишив її без зміни, а також залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Крім того, Главою 24-1 КУпАП передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Проте, у такому випадку, згідно вимог ст. 297-4 КУпАП, заява про перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення подається до Верховного Суду.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення (в тому числі - за нововиявленими обставинами) чинним законодавством, зокрема нормами КУпАП, не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий суд не наділений.

Подібний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 31 липня 2026 року в справі №727/5755/22, де Суд виснує, що КУпАП має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов`язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (ч. 2, ч. 10 ст. 294 КУпАП). Главою 24-1 КУпАП передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення лише у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Іншого порядку перегляду судових рішень у справі про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що постановою Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.06.2026 року постанову судді Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було залишено без змін, апеляційну скаргу останнього – без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (№3236/03) наголошує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип «res judicata», відповідно до якого перегляд остаточного судового рішення не повинен фактично підміняти собою повторний апеляційний розгляд. жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

Крім того, аналогічно у рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» від 21 червня 2007 року (заява №11370/02) повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися, як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене, як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Крім того, переоцінка тих самих обставин у цій же справі та прийняття іншого рішення були б порушенням юридичної визначеності та остаточності судового рішення як складових принципу верховенства права. На це неодноразово звертав увагу Європейський суд із прав людини у своїй прецедентній практиці, зокрема, у рішенні ЄСПЛ в справі «Христов проти України» від 19 лютого 2019 року (заява №24465/04). Згідно із указаними принципами, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення в справі.

Разом із тим, ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі №51-4998ска19 було відмовлено у відкритті провадження за заявою особи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного суду від 03.09.2019 року, ухваленої у справі про адміністративне правопорушення, в порядку передбаченому КУпАП. При цьому, Верховний Суд зауважив, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарженняпостанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, а ні можливість перегляду такої постанови Верховний Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами КПК України не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Натомість, на думку судді, доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами зводяться до незгоди із вищевказаними судовими рішеннями (місцевого суду від 21.04.2026 та апеляційного суду від 24.06.2026), а оскільки місцевий загальний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, а тому така постанова не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

Отже, суддя вважає, що повторний судовий розгляд в силу вказаних вимог закону не може бути проведений, оскільки не передбачений нормами КУпАП та може призвести до порушення юридичної визначеності та остаточності судового рішення, як складових принципу верховенства права.

Враховуючи наведене, а також практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про неможливість здійснення перегляду судового рішення у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто поза межами порядку, визначеного КУпАП.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Одеського апеляційного суду від 24.06.2026 року та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2025 року в справі №497/183/2020; постанові Рівненського апеляційного суду від 16.06.2026 року в справі №569/1586/25; постанові Львівського апеляційного суду від 16.07.2026 року в справі №465/11289/25; постанові Чернівецького апеляційного суду від 05.08.2026 року в справі №727/5755/22.

Відтак, зважаючи на все вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість здійснення перегляду судового рішення у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто поза межами порядку, визначеного нормами КУпАП, а тому заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року слід повернути заявнику ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 245, 283, 294, 297-4 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Буського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року, - повернути заявнику.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі оскарження - після залишення скарги без задоволення.

Суддя І. Б. Кос