Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №337/4277/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/4277/26

1-кп/337/466/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 20.06.2026 за №12026082070000545, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ур. с.Вільноадріївка Вільнянського р-ну Запорізької обл., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, який офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 в період часу з 08:00 до 09:00 ОСОБА_4 , перебуваючи біля 3-го під`їзду будинку 33 по вул. Запорозького козацтва м.Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав дитячий візок «Ninos Maxi Grey» чорного кольору з вставками бронзового кольору, який належить потерпілій ОСОБА_5 , після чого розпорядився цим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 4143,33грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину в скоєнні даного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що в зазначений день він дійсно перебував біля будинку №33 по вул.Запорозького козацтва та біля одного з під`їздів побачив дитячий візочок, який довго стояв без присмотру. Він вважав, що хтось залишив його як непотрібний, тому він забрав його і відвіз до себе додому. Через день до нього прийшли працівники поліції і він видав їм цей візочок. Він усвідомлює, що вчинив крадіжку, бо не переконався в тому, що візочок є нічийним. Він щиро кається в скоєному, попросив вибачення у потерпілої, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, претензій до обвинуваченого не має, просить призначити покарання на розсуд суду.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а тому визнання обвинуваченим своєї вини, на думку суду, є цілком виправданим.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

Суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, у скоєнні якого суд визнає його винуватим.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення – тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше в силу ст.89 КК України не судимий, офіційно не працевлаштований, працює неофіційно, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає покарання у вигляді позбавлення волі, яке слід обрати в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Також з урахуванням конкретних обставин даної справи, даних про особу обвинуваченого, позиції прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого правила ст.75 КК України, позиції потерпілої, яка не має претензій до обвинуваченого, суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Суд вважає, що застосування в даному випадку до обвинуваченого іспитового строку в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов`язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Крім того, на підставі ч.4 ст.174 КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт майна, накладений в межах даного кримінального провадження з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки наразі потреба в цьому відпала.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75,76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку – 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: 1) дитячий візок «Ninos Maxi Grey», чорного кольору з вставками бронзового кольору, який переданий потерпілій ОСОБА_5 , - залишити їй за належністю; 2) толстовку чорного кольору з малюнком у вигляді гербу жовтого кольору, яка зберігається в камері схову речових доказів ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_4 .

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.06.2026 на дитячий візок «Ninos Maxi Grey», який належить потерпілій ОСОБА_5 , та толстовку чорного кольору з малюнком у вигляді гербу жовтого кольору, яка належить обвинуваченому ОСОБА_4 , - скасувати.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_1

01.09.2026