Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №756/10589/26 — Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2026 Справа № 756/10589/26

Справа № 756/10589/26

Провадження № 2/756/8556/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шролик І.С.,

за участю секретаря судового засідання Венгерського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В :

Стислий зміст заявлених вимог

17 червня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4910 від 22 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 06404-10/2019 від 24 жовтня 2019 року в розмірі 22 435,00 грн; стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 22 435,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 129,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що про існування виконавчого напису та відкритого на його підставі виконавчого провадження позивачу стало відомо лише у червні 2026 року з мобільного застосунку «Дія», після чого його представник отримав копію виконавчого напису та документів, на підставі яких він вчинений, за наслідками адвокатського запиту до приватного виконавця. Позивач посилається на те, що: 1) виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався, тобто на документі, не передбаченому Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172; 2) нотаріусу не надавалися докази надіслання та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості заявити свої заперечення; 3) розмір заборгованості не був безспірним, оскільки первинні документи, які підтверджують видачу кредиту та рух коштів за ним, стягувачем нотаріусу не подавалися. Оскільки у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з позивача примусово стягнуто кошти на користь відповідача, позивач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просить повернути йому безпідставно набуті відповідачем 22 435,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, перше судове засідання призначено на 27 серпня 2026 року.

Копії ухвали про відкриття провадження разом із копіями позовної заяви та доданих до неї документів направлено учасникам справи. Відповідач та треті особи повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в порядку, встановленому ЦПК України.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав; заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявив. Треті особи письмових пояснень щодо позову не надали.

27 липня 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання 27 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися, про причини неявки відповідач та треті особи суд не повідомили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

24 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (код ЄДРПОУ 42201361) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06404-10/2019, за умовами якого позичальнику надано кредит. Договір укладений у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався.

За договором відступлення права вимоги № ІКК-1 від 04 грудня 2020 року права кредитора за вказаним кредитним договором перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236).

22 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4910, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 06404-10/2019 від 24 жовтня 2019 року за період з 04 грудня 2020 року по 24 лютого 2021 року в сумі 22 435,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 2 635,00 грн та заборгованості за пенею - 14 800,00 грн, а також 930,00 грн плати за вчинення виконавчого напису (загальна сума - 23 365,00 грн).

20 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, у межах якого накладено арешт на кошти боржника та здійснювалося їх примусове списання.

11 червня 2026 року позивачем на рахунок приватного виконавця сплачено 26 210,32 грн з призначенням платежу «стягнення; за ВП № НОМЕР_3; з виконання виконавчого документу; виконавчий напис; № 4910; виданий; 22.05.2021», що підтверджується платіжною інструкцією № 1606 від 11 червня 2026 року.

Постановою приватного виконавця від 12 червня 2026 року виконавче провадження № НОМЕР_3 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі; у постанові зазначено, що борг сплачено в повному обсязі, залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 грн, арешт з майна (коштів) боржника знято.

Таким чином, стягнута за виконавчим написом заборгованість у розмірі 22 435,00 грн фактично отримана відповідачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Матеріали справи не містять доказів надіслання позивачеві та отримання ним письмової вимоги (повідомлення) про усунення порушення основного зобов`язання, а також доказів подання нотаріусу первинних документів на підтвердження видачі кредиту, часткового погашення заборгованості та розрахунку її розміру станом на день вчинення виконавчого напису.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами: копією кредитного договору та виконавчого напису № 4910 від 22 травня 2021 року, відповіддю приватного виконавця на адвокатський запит, постановами приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2022 року, про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про зняття арешту з коштів, про закінчення виконавчого провадження від 12 червня 2026 року, платіжною інструкцією № 1606 від 11 червня 2026 року, відомостями про списання коштів за виконавчим провадженням.

Мотиви суду та норми права, які застосував суд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд захищає права та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню.

Оскільки виконавчий напис не є актом юрисдикційного органу, ухваленим за результатами вирішення спору, захист прав боржника у разі його безпідставного вчинення здійснюється шляхом пред`явлення позову про визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Та обставина, що виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням, не позбавляє боржника права на захист у такий спосіб, оскільки саме визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є підставою для висновку про відпадіння правової підстави набуття стягувачем стягнутих коштів (постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 та від 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20).

За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, якою до документів, що подаються для одержання виконавчого напису, віднесено оригінал кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (п. 88) дійшла висновку, що оскільки в судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом установлено, що кредитний договір № 06404-10/2019 від 24 жовтня 2019 року нотаріально не посвідчувався. Отже, станом на 22 травня 2021 року такий договір не належав до документів, за якими стягнення заборгованості могло провадитися у безспірному порядку, а тому виконавчий напис № 4910 вчинено з порушенням ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку № 1172.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 п. 1, підпунктів 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172; вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором письмової вимоги про усунення порушень боржникові, при цьому повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру.

Доказів надіслання позивачеві та вручення йому письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання, а так само доказів дотримання тридцятиденного строку, передбаченого п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5, матеріали справи не містять і відповідачем не надано. Неотримання боржником такої вимоги об`єктивно позбавило його можливості заявити заперечення проти розміру заборгованості до вчинення нотаріальної дії.

Крім того, до складу стягнутої за виконавчим написом суми включено пеню в розмірі 14 800,00 грн, що майже втричі перевищує прострочену заборгованість за тілом кредиту (5 000,00 грн). Нарахування неустойки потребує перевірки підстав її нарахування, періоду та правильності розрахунку, а тому заборгованість у такій частині за жодних умов не може вважатися безспірною у розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Первинних документів, які б підтверджували видачу кредиту, рух коштів за рахунком боржника та розрахунок заборгованості станом на 22 травня 2021 року, суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що на час вчинення виконавчого напису № 4910 від 22 травня 2021 року безспірність заборгованості позивача перед відповідачем належними та допустимими доказами підтверджена не була.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також у разі, коли правова підстава набуття майна відпала згодом.

Верховний Суд у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 та від 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20 зазначив, що одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) майна є визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення коштів; у такому разі відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Оскільки виконавчий напис № 4910 від 22 травня 2021 року визнається судом таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення з позивача коштів у розмірі 22 435,00 грн та їх набуття відповідачем є такою, що відпала, а тому ці кошти підлягають поверненню позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.

Такий висновок узгоджується і зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів правомірності вчинення виконавчого напису та наявності безспірної заборгованості не надав.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 129,92 грн, що підтверджується квитанцією про оплату судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із такого. Відповідно до ч. 3 ст. 133, ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, і їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження таких витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09 червня 2026 року, укладений з Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» (код ЄДРПОУ 42084973), додатковий договір до нього, ордер на надання правничої (правової) допомоги, рахунок № 17721 від 11 червня 2026 року та акт № 17721 від 11 червня 2026 року про надані послуги на суму 5 000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать також витрати, які сторона має сплатити у майбутньому.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач не заявляв. Ураховуючи предмет спору, обсяг фактично наданих адвокатом послуг (правовий аналіз документів виконавчого провадження, складення адвокатського запиту, підготовка та подання позовної заяви і заяви по суті справи), суд визнає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу співмірним зі складністю справи та таким, що підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7 129,92 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 22 травня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 4910, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 06404-10/2019 від 24 жовтня 2019 року в розмірі 22 435,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 22 435,00 грн, судовий збір 2 129, 00 грн, витрат на професійну правничу допомогу 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 132, оф. 22, код ЄДРПОУ 35234236;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, адреса: 01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 9, оф. 1;

третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович, адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 17, 3-й поверх, кімн. 306, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.С. Шролик